Постанова

від 03.06.2015 по справі 808/2132/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року о/об 10 год. 24 хв.Справа № 808/2132/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.,

за участю представників:

від позивача: - В.І. Подорожко

від відповідача - Ю.Т. Дяченко

розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-ВП»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-ВП» (далі - позивач або ТОВ «Інком-ВП») до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №00000108-26-22-11 від 06.01.2015.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в акті перевірки контролюючим органом не наведено жодних фактів узгодженості дій посадових осіб позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди чи його обізнаністю з такими діями. На думку позивача на підставі наявних документів можливо встановити належність витрат на придбання товарів та отримання послуг до пов'язаних з веденням господарської діяльності, оскільки вони підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що перевіркою не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Інком-ВП» та підприємствот ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» та ТОВ «Галеон Трейд». Так, на думку відповідача, позивач отримав податкові накладні від контрагентів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків до бюджету. Перевіркою встановлено, що на порушення вимог п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Інком-ВП» завищено суму податкового кредиту за лютий 2014 року на суму 4 456,40грн. та за серпень 2014 року на суму 37 204грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засідання заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 03 червня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Витягу з ЄДРПОУ Товариство з обмеженою відповідальністю «Інком-ВП» зареєстровано реєстраційною службою Запорізького управління юстиції як юридичну особу за адресою: 69002, м.Запоріжжя, Жовтневий район, вул. Героїв Сталінграду, буд. 56, прим. 104, ідентифікаційний код:38229192.

На підставі направлення від 15.12.1014 №604, на підставі п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя від 15.12.2014 №805 проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-ВП» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» (код ЄДРПОУ 37373703) у лютому 2013 року, які віднесені ТОВ «Інком-ВП» до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за квітень 2013 року, ТОВ «Галеон Трейд» (код ЄДРПОУ 38916872) у серпні 2014 року та віднесення до складу витрат по декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік операцій з ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено Акт №112/08-26-22-11/38229192 від 22.12.2014 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №00000108-26-22-11 від 06.01.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем - 41 660,00грн., за штрафними санкціями - 20 830,00грн.

Згідно висновків перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Інком-ВП» завищено суму податкового кредиту за квітень 2013 року на суму ПДВ - 4 456,00грн., за серпень 2014 року - 37 204,00грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за квітень 2013 року на суму ПДВ - 4 456,00грн., за серпень 2014 року - 37 204,00грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» (продавець) та ТОВ «Інком-ВП» (покупець) укладено договір №88 купівлі-продажу меблів від 31.01.2013(т.1 а.с. 52).

Згідно умов договору продавець продає, а покупець купує меблі в асортименті і за цінами, вказаними в додатку - рахунку №0000089 до даного договору. Відповідно до п.2.1 Договору сума договору складає 26 738,40грн. (т.1 а.с. 53-54).

На виконання умов договору ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» виписало позивачу видаткову накладну №4/02 від 04.02.2013 та видало податкову накладну №11 від04.02.2013.

Оплата товару здійснювалася у безготівковій формі, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (т.1 а.с.55).

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Галеон-Трейд» (постачальник) укладено договір поставки №25/06-14 від 25.06.2014 згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність комплектуючі в асортиментів, в кількості та по ціні згідно Специфікації або рахунку-фактури, що є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна договірна ціна товару за цим договором визначається Специфікаціями або рахунками-фактурами. Згідно п. 3.2 Договору одночасно з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну.

Згідно Базисних умов поставки відвантаження товару здійснюється за домовленістю сторін. Пунктом 6.2 Договору передбачено, що товар приймається за кількістю - згідно зі Специфікацією або Рахунком-фактурою. Товар приймається на складі Покупця (п.6.2.2).

На виконання умов договору ТОВ «Галеон-Трейд» видало позивачу видаткові накладні №701 від 07.08.2014, №1801 від 18.08.2014 т а виписало податкові накладні №701 від 07.08.2014, №1801 від 18.08.2014. Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними №000000282 від 07.08.2014, №000000293 від 18.08.2014 та свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу МАЗ 54323 та напівпричіпу KASSBOHRER SB 1024L зареєстрованими на ТОВ «Інком-ВП».

Оплата товару здійснювалася у безготівковій формі, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (т.1 а.с.63-64).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 201.14 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп.«а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Як зазначено у пп.«а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 187.1 цього ж Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків - покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства. Водночас, перевіркою не зафіксований факт наявності в податковій накладній недоліків, що свідчить про її неналежність як первинного документу, або порушення порядку її видачі.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за послуги контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договору.

Також в матеріалах справи наявний договір №2 суборенди частини нежитлового приміщення №104 від 02.01.2014, відомість нарахування амортизації за січень 2014 року, Акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.04.2013, підтверджують використання придбаних меблів у власній господарській діяльності.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 42.22 - будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; 42.99 - будівництво інших спору, н.в.і.у.; 43.21 - електромонтажні роботи; 43.29 - інші будівельно-монтажні роботи; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 71.12 - діяльністю у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Суд звертає увагу, що доводи контролюючого органу щодо відсутності об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) базуються лише на інформації Акту ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» №68/08-25-22-012/37373703 у зв'язку з відсутністю платника податку за податковою адресою, Акту ДПІ у Печерському районі м.Києва №1858/26-55-22-10/38916872 від 31.07.2014, №2179/26-55-22-10/38916872 від 31.07.2014, №2736/26-55-22-10/38916872 від 08.09.2014 про неможливість проведення зустрічних звірок, що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

Також, роблячи висновок про безтоварність операцій, контролюючий орган виходив з того, що позивачем до перевірки не додано належним чином оформлених документів, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортних накладних), що виключає можливість для висновку про тримання товару саме від вказаних контрагентів.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, правильність та обґрунтованість формування платником податків податкового кредиту та валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковим органом не доведено, що придбання послуг не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості отриманих послуг з метою здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-ВП» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000108-26-22-11 від 06.01.2015 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-ВП» 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійки ) судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова