Постанова

від 17.06.2015 по справі 813/389/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року № 813/389/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судового засідання Єдинак Г.Б.,

представник позивача не прибув,

представника відповідача Юрчака Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Енергія-плюс" до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство "Енергія-плюс" звернулось в суд з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 19.01.2015 року №0000032200.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню, оскільки Приватне підприємство "Енергія-плюс" не порушувало вимог п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентами. Продовжує, що акти про неможливість перевірки контрагентів не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських, та наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності віднесення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування до валових витрат та для підтвердження факту правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

В судове засідання представник позивача не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ПП "Енергія-плюс" заперечив. Подав суду письмові заперечення, згідно яких податковий орган вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки при проведенні перевірки встановлено відсутність факту господарських операцій як таких, що не підтверджені необхідними первинними бухгалтерськими документами. В задоволенні позову просив відмовити.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 16.12.2014 року по 17.04.2014 року Самбірською ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Енергія-плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по питанню взаємовідносин із ТзОВ «Мелена» та ПП «НП Хіміч» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За наслідками перевірки складено акт від 31.12.2014 року №940/22-00/327038801, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 376487,69 грн., в.ч. за липень 2014 року в сумі 42360,57 грн по взаєморозрахунках з ПП «НП Хіміч» та за липень 2014 року в сумі 42360,57 грн по взаємовідносинах з ТзОВ «Мелана».

На підставі акту від 31.12.2014 року №940/22-00/32703801, 19.01.2015 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032200, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 376487,69 грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції (штраф) 188243,84 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив таке до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. "а" п. 198.1, п. 198.2., абз.1 п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення) передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Також, згідно п.2.4, п.2.5 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.Тому суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не виключною обставиною для формування податкового кредиту.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетного відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З огляду на вищевказане податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Суд встановив, що позивач 05.05.2014 року уклав з ПП «НП Хіміч» договір підряду №05/05/14-05.

Згідно з договором №05/05/14-05 предметом договору є виконання ПП «НП Хіміч» підрядних робіт, а саме проектні, електромонтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи по електропостачанню об'єктів згідно замовлень замовника, - позивача.

Згідно з п.2.1 Договору №05/05/14-05 ціна робіт згідно умов договору визначається по кожному об'єкту окремо.

Пунктом 2.2 передбачено, що за виконанні роботи позивача на підставі актів виконаних робіт перераховує 100% коштів до 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Відповідно до пп.3.3.1 п.3.3 договору замовник зобов'язаний надати виконавцю фронт робіт, дозвільну документацію, а виконавець зобов'язується виконати з використанням власних ресурсів повний комплекс робіт за договором згідно вимог ДБН та ПУЕ.

В підтвердження виконання договору підряду №05/05/14-05 від 05.05.2014 року позивач надав:

Акти виконаних робіт за липень 2014 року №350, №349, №348, №347, №346, №345, №344, №343, №342, №341.

Також ПП «НП Хіміч» було виписано позивачу податкові накладні за даним договором, а саме податкові накладні від 31.07.2014 року за №350, №349, №348, №347, №346, №345, №344, №343, №342, №341.

Оплату договору №05/05/14-05 від 05.05.2014 підтверджує, наданими платіжними дорученнями: від 19.09.2014 року №514, від 19.09.2014 року №515, від 19.09.2014 року №518, від 19.09.2014 року №516, від 19.09.2014 року №517, від 19.09.2014 року №512, від 19.09.2014 року №513, від 19.09.2014 року №511, від 17.09.2014 року №506, від 17.09.2014 року №507, від 16.09.2014 року №502, від 16.09.2014 року №503, від 15.09.2014 року №500, від 15.09.2014 року №501, від 15.09.2014 року №498, від 15.09.2014 року №499, від 10.09.2014 року №496, від 10.09.2014 року №495, від 08.09.2014 року №490, від 08.09.2014 року №490, від 04.09.2014 року №486, від 27.08.2014 року №490, від 27.08.2014 року №477, від 27.08.2014 року №476, від 22.08.2014 року №470, від 22.08.2014 року №469, від 22.08.2014 року №471, від 19.08.2014 року №459, від 19.08.2014 року №459, від 19.08.2014 року №458, від 14.08.2014 року №453, від 14.08.2014 року №451, від 14.08.2014 року №452, від 13.08.2014 року №448, від 13.08.2014 року №447, від 11.08.2014 року №440, від 11.08.2014 року №442, від 11.08.2014 року №441, від 11.08.2014 року №444, від 11.08.2014 року №443, від 04.08.2014 року №429, від 04.08.2014 року №430, від 31.07.2014 року №420, від 31.07.2014 року №421, від 29.07.2014 року №418, від 29.07.2014 року №417, від 29.07.2014 року №416, від 04.09.2014 року №60.

Отримані послуги від ПП «НП Хіміч» позивач використав у власній господарській діяльності внаслідок виконання договору підряду №05/05/14-14, укладеного 05.05.2014 року з ТзОВ «ПромБудТехЕнерго». Тобто для виконання договору підряду №05/05/14-14 позивач залучив субпідрядника ПП «НП Хіміч».

Так, суд встановив, що роботи виконані ПП «НП Хіміч» та передані позивачу за актами від 31.07.2014 року за №346 та №349 були передані позивачем ТзОВ «ПромБудТехЕнерго» згідно актів приймання робіт від 31.07.2014 року №7-31-0014 та №7-310-0013. Позивачем було видано ТзОВ «ПромБудТехЕнерго» податкові накладні від 31.07.2014 року №41 та №40 за даним договором між ними.

Окрім цього, судовим розглядом встановлено, що позивач як генеральний підрядник за договором від 11.12.2012 року №11/12/12-01, укладеного з ТзОВ «Енергорембізнес» в якості субпідрядника для виконання зобов'язань по даному договору залучив ПП «НП Хіміч».

Виконані ПП «НП Хіміч» роботи та отриманні позивачем за актами за липень 2014 №350, №348, №347, №345, №344, №343, №342, №341 були передані ТзОВ «Енергорембізнес» за №11/12/12-01 згідно актів за липнеь 2014 року № 7-31-0010, № 7-31-0009, № 7-31-0008, № 7-31-0006, № 7-31-00005, № 7-31-0004, № 7-30-0004.

За наслідками виконання договору між позивачем та ТзОВ «Енергорембізнес» позивач виписав останньому податкові накладні: від 31.07.2014 року №37, від 31.07.2014 року №36, від 31.07.2014 року №35, від 31.07.2014 року №34, від 31.07.2014 року №33, від 31.07.2014 року №32, від 31.07.2014 року №31, від 31.07.2014 року №27.

По відносинам позивача з ТзОВ «Мелана» судом встановлено укладення 05.05.2014 року в місті Харків договору підряду №05/05/14-06, згідно котрого ТзОВ «Мелана» як підрядник зобов'язалось виконати для позивача проектні, електромонтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи по електропостачанню об'єктів згідно замовлень замовника.

Ціна робіт згідно п.2.1 Договору визначається по кожному об'єкту окремо.

Пунктом 2.2 передбачено, що за виконанні роботи позивача на підставі актів виконаних робіт перераховує 100% коштів до 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Замовник перераховує платежі на поточний рахунок виконавця в національній валюті України.

Замовник зобов'язаний відповідно до договору надати виконавцю фронт робіт, дозвільну документацію, а виконавець зобов'язується виконати з використанням власних ресурсів повний комплекс робіт за договором згідно вимог ДБН та ПУЕ.

В підтвердження факту виконання даного договору позивач надав наступні документи.

Акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року, а саме акти №769, №768, №767, №740, №644, №643, №642, №538, №347.

ПП "Енергія-плюс" надало виписані ТзОВ «Мелана» податкові накладні від 31.07.2014 року №769, від 31.07.2014 року №768, від 31.07.2014 року №767, від 30.07.2014 року №740, від 22.07.2014 року №644, від 22.07.2014 року №643, від 22.07.2014 року №642, від 11.07.2014 року №538, від 03.07.2014 року №347.

В підтвердження оплати позивач надав платіжні доручення: - платіжне доручення від 25.09.2014 року №524; - платіжне доручення від 23.09.2014 року №521; - платіжне доручення від 25.09.2014 року №524; - платіжне доручення від 17.09.2014 року №505; - платіжне доручення від 17.09.2014 року №504; - платіжне доручення від 04.09.2014 року №493; - платіжне доручення від 08.09.2014 року №492; - платіжне доручення від 08.09.2014 року №494; - платіжне доручення від 13.08.2014 року №449; - платіжне доручення від 11.07.2014 року №382; - платіжне доручення від 09.07.2014 року №377; - платіжне доручення від 09.07.2014 року №378; - платіжне доручення від 04.07.2014 року №367; - платіжне доручення від 04.07.2014 року №368; - платіжне доручення від 02.07.2014 року №362; - платіжне доручення від 02.07.2014 року №363.

Також судом встановлено, що ТзОВ «Мелана» залучалась субпідрядником для виконання позивачем договору підряду №05/05/14-14, укладеного 05.05.2014 року між позивачем з ТзОВ «ПромБудТехЕнерго».

Роботи виконані ТзОВ «Мелана» для позивача згідно укладеного між ними договору, та отримані згідно актів №769, №538, №768, №347, позивач передав такі ТзОВ «ПромБудТехЕнерго» згідно актів за липень 2014 року №7-31-0012, №7-11-0004, №7-31-0011, №7-31-0001.

За наслідками укладеного договору між позивачем та ТзОВ «ПромБудТехЕнерго» останньому позивачем виписано податкові накладні, а саме: податкова накладна від 31.07.2014 року №39, від 11.07.2014 року №42, від 31.07.2014 року №38, від 03.07.2014 року №22.

Окрім цього, ТзОВ «Мелана» виступала як субпідрядник за договором від 11.12.2012 року №11/12/12-01 укладеного між позивачем як генпідрядником та ТзОВ «Енергорембізнес».

Виконані та передані позивачу ТзОВ «Мелана» роботи за актами приймання робіт за №767, №740, №644, №643, №642, позивач передав ТзОВ «Енергорембізнес» по актам за липень 2014 року №7-31-0003, №7-31-0005, №7-22-0004, №7-22-0004, №7-31-0002.

За договором укладеним між позивачем та ТзОВ «Енергорембізнес» позивачем були виписані податкові накладні від 31.07.2014 року №30, від 30.07.2014 року №28, від 22.07.2014 року №21, від 22.07.2014 року №15, від 22.07.2014 року №14.

Водночас відповідач, доводячи нереальність господарських операцій, посилається на акт ДПІ в Святошинському районі м. Києва «Про неможливість проведення перевірки ПП «НП Хіміч» з платниками податків за період 01.07.2014 року по 31.07.2014 року» та акт Західної ОДПІ у м. Харкові «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Мелана» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку у липні 2014 року».

Разом з тим, суд зазначає, що посилання представника відповідача на зазначені акти перевірки по контрагентах позивача не приймаються судом, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Тим часом, вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами.

Підставою для відсутності у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Позивач для виконання договору підряду №05/05/14-14, укладеного 05.05.2014 року з ТзОВ «ПромБудТехЕнерго», та договору від 11.12.2012 року №11/12/12-01, укладеного між позивачем як генпідрядником та ТзОВ «Енергорембізнес» залучав в якості субпідрядників ПП «НП Хіміч» та ТзОВ «Мелана».

За наслідками виконання договорів з ТзОВ «ПромБудТехЕнерго» та ТзОВ «Енергорембізнес» оформлялись типові форми облікових документів у будівництві, а саме акти приймання виконаних робіт форми КБ-2, однак зі змісту усіх актів не вбачається дати та відомостей про залучених субпідрядників, а саме такими начебто мали бути ПП «НП Хіміч» та ТзОВ «Мелана». Крім того, жоден акт приймання виконаних будівельних робіт не містить інформації реквізитів договору, на підставі якого здійснено виконання таких робіт.

Крім того, акти приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт містить підписи підрядника та замовника, але ідентифікувати хто приймав та здавав зазначені роботи неможливо.

Окрім цього, згідно договорів підряду №05/05/14-14 від 05.05.2014 року між позивачем та ТзОВ «ПромБудТехЕнерго», та договору від 11.12.2012 року №11/12/12-01 укладеного між позивачем та ТзОВ «Енергорембізнес» позивач за умови наявності згоди замовника вправі залучати до виконання договорів третіх осіб. Проте доказів згоди ТзОВ «Енергорембізнес» та ТзОВ «ПромБудТехЕнерго», про укладання договорів субпідряду з ПП «НП Хіміч» та ТзОВ «Мелана» до суду позивачем не надано.

Слід вказати, що у акті приймання виконаних будівельних робіт вказані роботи такі як, наприклад, нарізування швів у бетоні затверділому, розбирання цементо-бетонного покриття і основи, розробка грунту вручну в траншеях глибиною до 2 метрів кріплень з укосами, улаштування трубопроводів з азбестоцементних труб, засипка траншей, пазух котлованів вручну, перевезення грунту до 15 км, улаштування підстильного шару піщаного, улаштування підстильного шару щебеневого т. д, тобто визначено значний обсяг робіт, котрий начебто здійснювався на 11 об'єктах (Львівська область, Кам'янка-Бузький район с. Зубра, м. Львів, вул. Стара, 3, м. Львів, вул. І.Свєніцького,17, м. Львів, вул. Радість,10, м. Львів, вул. Повстанська,10, м. Львів, вул.Здоров'я, 10, м. Львів, вул. Скрипника, м. Львів, вул. Бережанська, м. Львів, вул. Інструментальна, 49, м. Львів, вул. Малоголосівська, 8Д, Львівська область, с. Брюховичі, Львівська область, с. Зубра) та вказаний дуже стислий період часу виконання таких робіт.

Згідно договору №05/05/14-05 предметом договору є виконання ПП «НП Хіміч» підрядних робіт, а саме проектні, електромонтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи по електропостачанню об'єктів згідно замовлень замовника. Позивачем не надано суду замовлень щодо об'єктів, на котрих повинні були проводитись відповідні роботи. Аналогічна ситуація по договору з ТзОВ «Мелана» від 05.05.2014 року №05/05/14-06.

Пункти 2.1 договорів №05/05/14-05 та №05/05/14-06 з ПП «НП Хіміч» та ТзОВ «Мелана» передбачають, що ціна робіт по кожному об'єкту визначається окремо, проте позивач не зміг представити суду кошторисів робіт по об'єктах, на котрих буцімто мали виконуватись роботи.

Згідно до пп.3.3.1 п.3.3 договорів №05/05/14-05 та №05/05/14-06, замовник зобов'язаний надати виконавцю фронт робіт, дозвільну документацію, водночас позивач також як до перевірки так і перед судом не представив інформації про фронт робіт, ні дозвільних документів по об'єктах, на котрих начебто повинні були здійснюватись такі роботи.

Судом встановлено також, що розрахунок за надані послуги ПП «НП Хіміч» та ТзОВ «Мелана» позивач повинен був здійснювати у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагентів. Підтверджуючи факт оплати позивач долучив платіжні доручення, однак такі не скріплені печатками відповідного банку, не містять підписів, що викликає сумнів у їх достовірності, а відтак такі відхилені судом як докази, що підтверджують реальність господарських операцій.

Жодного іншого доказу (виписок банку, рахунків-фактур) про оплату начебто отриманих послуг як до перевірки так і суду не представлено.

Суд вважає за необхідне зазначити, що представнику позивача було запропоновано надати докази для підтвердження реальності здійснення господарських відносин, але таких доказів надано не було, зокрема на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами позивачем до матеріалів справи не надано, ні довідок договірної ціни, ні локальних та зведених кошторисів на будівельні роботи, кошторисів КБ-3, ні актів передачі проектної документації, ні технічних завдань із конкретизацією виду робіт, ні актів технічного огляду виконаних робіт, інформації про фронт робіт, ні дозвільної документації, ні доказів факту оплати робіт, не надано доказів згоди замовників на залучення субпідрядників.

Щодо правочинів між позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини "ділова мета".

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину "ділова мета" в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 року у справі №08/28 за позовом ТОВ "Метпромсервіс" до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного.

Представник позивача не зумів пояснити в чому саме полягала економічна вигода при теперішньому широкому спектрі послуг на ринку, залучення для виконання проектних, електромонтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт по електропостачанню об'єктів, що знаходяться в межах м. Львова та в межах Львівської області, саме підрядника ТзОВ «Мелана» з м. Харків та субпідрядника ПП «НП Хіміч» з м. Києва.

Суд при вирішенні даної адміністративної справи, також бере до уваги рішення Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), в якому суд зазначив, що з метою попередження зловживань в сфері оподаткування потрібно передбачати у національному законодавстві вимоги особливої обачливості для платників податку на додану вартість.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2013 року по справі № К/9991/65996/12, зазначено, що платник податків повинен дотримуватися розумної обережності при укладенні договорів з постачальниками. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу чи пояснень стосовно того, які заходи він вживав для отримання інформації щодо господарської діяльності своїх контрагентів. Дана недбалість призвела до зловживань у сфері оподаткування, у зв'язку з чим відбулося заниження податку на прибуток та завищення суми податкового кредиту.

В той же час, позивачем не подані суду належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність у контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, що ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Суд також зважає на таку обставину, як те, що порушення податкової дисципліни контрагентом платника податків не є достатніми підставами для висновку про неправомірність віднесення платником податків до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з вказаними контрагентами.

Проте, суд виходить з того, що однією з необхідних умов для правомірності формування податкового кредиту, наявність якої позивачем не доведено, є реальність господарських операцій.

З аналізу матеріалів справи вбачається відсутність оподатковуваних операцій між заявленими особами, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операцій, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З врахуванням того, що в процесі судового розгляду не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, правомірним є висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завишення податкового кредиту на загальну суму 376487,69 в.ч. за липень 2014 року в сумі 42360,57 грн по взаєморозрахунках з ПП «НП Хіміч» та за липень 2014 року в сумі 42360,57 грн по взаємовідносинах з ТзОВ «Мелана», та як наслідок, правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання про судовий збір, суд зазначає наступне.

Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4872,00 грн.

Водночас, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, су

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Енергія-плюс" (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Котляревського, 3/1, код ЄДРПОУ 32703801) до Державного бюджету України решта суми судового збору в розмірі 4384,80 грн (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 22.06.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.