Постанова

від 22.06.2015 по справі 826/2820/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 червня 2015 року 09:42 № 826/2820/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедсерт» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2013 року № 0002412203 і № 0002402203, податкової вимоги № 255-22 від 11.10.2013 року,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмедсерт» (надалі - позивач або ТОВ «Укрмедсерт») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2013 року № 0002412203 і № 0002402203, податкової вимоги № 255-22 від 11.10.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представником позивача зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, ТОВ «Укрмедсерт» не порушувало вимог п. 135.4 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «ТД Оса» підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами, які були надані контролюючому органу до перевірки.

У судове засідання 15.04.2015 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у вказаному судовому засіданні заявлені позовні вимог підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржувані рішення є правомірними та такими, що прийняті у межах наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку ТОВ «Укрмедсерт» та, відповідно, наявності узгодженої податкової заборгованості в останнього.

Суд у судовому засіданні 15.04.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Укрмедсерт» (код ЄДР 34646777) щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТД Оса» (код ЄДР 35995417) за період вересень-грудень 2011 року та січень-лютий 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 28.08.2013 року № 548/26-53-22-03-21/34646777 (далі - Акт перевірки).

У ході проведення перевірки та під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ «ТД Оса» (Виконавець) та ТОВ «Укрмедсерт» (Замовник) укладено договір про надання консультаційних послуг та розроблення інформаційних матеріалів до семінарів № 2-22 від 01.09.2011 року. З боку ТОВ «ТД Оса» вказаний договір підписаний гр. ОСОБА_1

Відповідно до додатків до вказаного договору, консультування та розробка інформаційно-методичних матеріалів включала такі теми семінарів: 1) «Фармацевтичний склад та технічне оснащення GDP, GSP, GMP - підходи до побудови системи якості склада»; 2) «Державний контроль за ввезенням ЛЗ. Основні ризики для фармацевтичних компаній»; 3) «Сертифікація GDP. Практика впровадження GDP в оптовій торгівлі лікарськими засобами»; 4) «Системи отримання, зберігання та розподілу чистих середовищ»; 5) «Валідація комп'ютерних систем», тощо.

Пунктом 3.2 даного Договору визначено, що послуги виконавця оплачуються замовником протягом 5 банківських днів після підписання акту здачі-приймання наданих послуг.

Встановлено, що ТОВ «ТД Оса», згідно вказаного договору, виписало на адресу позивача такі податкові накладні, зокрема у 2011 році: від 30.09.2011 року № 157 на суму 40 000 грн. (у т.ч. ПДВ 6 666,7 грн.), від 31.10.2011 року № 166 на суму 45 000 грн. (у т.ч. ПДВ 7 500 грн.), від 28.11.2011 року № 279 на суму 45 000 грн. (у т.ч. ПДВ 7 500 грн.), від 20.12.2011 року № 230 на суму 100 000 грн. (у т.ч. ПДВ 16 666,7 грн.), від 26.12.2011 року № 316 на суму 75 000 грн. (у т.ч. ПДВ 12 500 грн.); у 2012 році: від 30.01.2012 року № 307 на суму 15 000 грн. (у т.ч. ПДВ 2 500 грн.) та від 24.02.2012 року на суму 10 000 грн. (у т.ч. ПДВ 1 666,7 грн.). Всього на суму 330 000 грн., у т.ч. ПДВ 55 000 грн.

Між сторонами складено Акти приймання-передачі наданих послуг із визначенням тієї ж суми (т. 1 а.с. 97-103).

Слід зазначити, що в ході розгляду справи позивачем не надано до суду доказів на підтвердження здійснення розрахунків між сторонами зазначеного договору, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання, враховуючи те, що ухвалою суду від 16.03.2015 року від позивача витребовувалася виписка з банківського рахунку позивача.

В Акті перевірки, в свою чергу, зазначено, що суми коштів за вказаними операціями позивачем включено до складу податкового кредиту підприємства.

Також, в Акті перевірки зазначено про отримання від ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД Оса» № 261/2220/35995417 від 25.05.2012 року, згідно якого встановлена відсутність інформації про наявні складські приміщення, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, зазначено, що згідно поданої до ДПІ податкової звітності, відсутня інформація про наявність трудових ресурсів у ТОВ «ТД Оса». За результатами викладеного, ДПІ приходить до висновку, що укладені ТОВ «ТД Оса» правочини з іншими особами не спричиняють реального настання юридичних наслідків, є фіктивними правочинами, а, відтак, ТОВ «ТД Оса» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

У зв'язку із наведеним, ДПІ прийшла до висновку про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

На підставі викладеного вище, ДПІ у розділі «Висновок» Акту перевірки прийшла до висновку про порушення ТОВ «Укрмедсерт» п. 135.4 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у 2011 році на загальну суму 58 458 грн. та у 2012 році на суму 4 375 грн., а також п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за 2011 році у загальній сумі 42 753 грн., у тому числі за вересень - 6 667 грн., за жовтень - 7 500 грн., за листопад - 7 500 грн., а також за грудень - 21 086 грн. та за 2012 році на суму ПДВ 12 248 грн., у тому числі за січень - 6 014 грн. та за лютий - 6 234 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 17.09.2013 року:

№ 0002402203, яким ТОВ «Укрмедсерт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 55 001 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 13 752 грн.;

№ 0002412203, яким ТОВ «Укрмедсерт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 62 833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 094,00 грн.

У зв'язку із закінченням граничного строку сплати сум грошових зобов'язань, визначених у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях та не сплатою вказаних грошових зобов'язань ТОВ «Укрмедсерт» надіслано податкову вимогу від 11.10.2013 року № 255-22.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час виникнення спірних відносин), а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: пп. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), пп. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), пп. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), пп. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), пп. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), пп. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; пп. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) пп. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), пп. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також пп. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та, незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши, відповідно до положень ст. 86 КАС України, наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність виконання спірних операцій контрагентом позивача та відсутність юридично значимих документів на підтвердження даних податкового обліку, а, відтак, відповідно, про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Так, позивачем до матеріалів справи надано ряд договорів та актів здачі-прийняття робіт, укладених між позивачем (виконавцем) та іншими особами (замовниками), які, як стверджує позивач, підтверджують подальшу реалізацію придбаних у ТОВ «ТД Оса» консультаційних послуг та інформаційних матеріалів до семінарів в межах господарської діяльності позивача.

У той же час, проаналізувавши укладений між позивачем та ТОВ «ТД Оса» договір з додатками до нього, слід зазначити, що спірні консультаційні послуги та інформаційні матеріали придбавалися позивачем у ТОВ «ТД Оса» за значно вищою ціною, ніж та, за яку в подальшому вказані послуги та матеріали вже реалізовувалися позивачем іншим особам. Зокрема, як приклад, послуги по консультуванню та розробці інформаційно-методичних матеріалів на тему семінару «Державний контроль за ввезенням ЛЗ. Основні ризики для фармацевтичних компаній» придбавалися позивачем у ТОВ «ТД Оса» за ціною 15 000 грн. (т. 1 а.с. 76), при цьому ці ж самі послуги (роботи) реалізовувалися позивачем іншим особам за ціною 2 400 грн. (т. 1 а.с. 144), що, в свою чергу, свідчить про економічну недоцільність придбання позивачем таких послуг, а, отже, позивачем не доведено зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю останнього та оформлення придбання послуг для цілей використання у господарській діяльності.

Тобто, з наведеного вбачається, що зазначені консультаційні послуги та інформаційні матеріали контрагентом фактично не надавалися. Більше того, у ході розгляду справи позивачем не надано до суду доказів на підтвердження здійснення розрахунків між сторонами зазначеного договору, що у сукупності також свідчить про невиконання спірних операцій з ТОВ «ТД Оса».

При цьому, позивачем у ході судового розгляду справи не надано суду жодних звітів ТОВ «ТД Оса» про надані послуги, складених ТОВ «ТД Оса» інформаційно-методичних матеріалів, документально оформлених консультацій, планів проведення семінарів тощо, які у сукупності могли б свідчити про фактичну участь контрагента у виконанні спірних операцій.

Слід зазначити, що підписані за спірними операціями акти приймання-передачі наданих послуг та податкові накладні містять загальне посилання на номенклатуру поставки: «консультаційні послуги», без конкретизації та деталізації послуг.

Щодо юридичної значимості цих документів, в контексті вищезгаданих положень законодавства з питань бухгалтерського обліку, суд звертає увагу на наступну правову позицію Вищого адміністративного суду України. Так, Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.07.2011 року (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР 18257561) зазначив, що, згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Правило належності доказів, як зазначає Вищий адміністративний суд України, не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів. Умовою достовірності доказів, як вбачається із зазначеного рішення, щодо придбання (послуг/товарів), вартість яких врахована позивачем в податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльність позивача є, перш за все , конкретизація змісту, обсягу (операцій, товарів, робіт, послуг) .

Виходячи з вищезгаданої правової позиції Вищого адміністративного суду України, первинні документи (акти), які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, що має місце у даному випадку, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

У взаємозв'язку з викладеним слід зазначити, що, згідно поданої до ДПІ податкової звітності, відсутня інформація про наявність трудових ресурсів у ТОВ «ТД Оса», тобто не декларувалась наявність в останнього трудових ресурсів, що, у свою чергу, вказує на відсутність у даного підприємства трудових ресурсів та несення витрат у зв'язку з цим.

Судом також не встановлено та під час розгляду справи не надано доказів наявності у контрагента зазначених ресурсів у спірному періоді, хоча відомості відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів витребовувались судом ухвалою про відкриття провадження у справі.

Крім того, у ході розгляду даної справи також встановлено, що відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2013 року у справі № 761/12023/13-к , який згідно наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації набрав законної сили 18.05.2013 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, і призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 3 (трьох) тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.

Як встановлено судом у зазначеному рішенні, ОСОБА_2, переслідуючи свій злочинний умисел, перебуваючи в м. Києві, за невстановлених слідством обставин, запропонував гр. ОСОБА_1 перереєструвати ТОВ «ТД ОСА» (код за ЄДРПОУ 35995417) на своє ім'я та стати директором вказаного підприємства, за щомісячну грошову винагороду, без наміру здійснювати реальну фінансово-господарську діяльність, а з метою прикриття незаконної діяльності іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Так, ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний намір, перебуваючи в м. Києві в липні 2011 року, забезпечив явку гр. ОСОБА_1 до офісного приміщення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В., якою було засвідчено підпис гр. ОСОБА_1, як засновника ТОВ «ТД ОСА» в попередньо складеному статуті підприємства.

В подальшому, ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, використовуючи статут підприємства та протокол №07/07 Загальних Зборів Учасників ТОВ «ТД ОСА» від 07.07.2011 року, підписані від імені гр. ОСОБА_1, забезпечив придбання ТОВ «ТД ОСА» (код за ЄДРПОУ 35995417) шляхом перереєстрації в Дарницькій районній у м. Києві державній адміністрації та в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, як платника податків на гр. ОСОБА_1 та за невстановлених слідством обставин забезпечив відкриття розрахункового рахунку НОМЕР_1 в АТ «Єврогазбанк» (МФО 380430) з метою використання його в подальшій злочинній діяльності, направленій на прикриття незаконної діяльності та ухилення від сплати податків.

Таким чином, судом встановлено, що повторні дії ОСОБА_2, а саме: придбання ТОВ «ТД ОСА» (код за ЄДРПОУ 35995417) шляхом перереєстрації на гр. ОСОБА_1 були направлені на легалізацію суб'єкта підприємництва - юридичної особи - без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, а з метою використання вказаного підприємства в злочинних схемах ухилення від сплати податків та здійснення прикриття незаконної фінансово-господарської діяльність інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини , що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За встановлених у вироку суду обставин вбачається, що підприємство-контрагент позивача було зареєстровано на підставну особу, яка не мала наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, а з метою використання вказаного підприємства в злочинних схемах ухилення від сплати податків та здійснення прикриття незаконної фінансово-господарської діяльність інших суб'єктів підприємницької діяльності.

У даному випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цих підприємств. При цьому, як вбачається з вироку суду, номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені товариства та відсутні відомості щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені товариства.

Виходячи з обставин, встановлених у вироку суду, підприємство-контрагент створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, є фіктивним підприємством, а, відтак, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з яким сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Таким чином, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не доведено фактичного виконання обумовлених послуг контрагентом позивача (консультативних послуг), а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентом не виконувались, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного.

Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.09.2013 року № 0002412203 і № 0002402203.

Щодо ж до оскарження позивачем податкової вимоги № 255-22 від 11.10.2013 року судом береться до уваги те, що вказана вимога прийнята відповідачем на підставі спірних податкових повідомлень-рішень, є похідною від цих рішень та обставин, на яких вони ґрунтується, а, відтак, враховуючи встановлення під час розгляду даної справи факту законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та правомірність визначення в них спірних сум грошових зобов'язань, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування вказаної податкової вимоги.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедсерт» (ідентифікаційний код: 34646777, адреса: 02105, м. Київ, просп. Возз'єднання, буд. 2/1-А) судовий збір у розмірі 4 382,00 грн. (чотирьох тисяч трьохсот вісімдесяти двох грн. 00 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок