Рішення

від 18.06.2015 по справі 904/3990/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.06.15р. Справа № 904/3990/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіал-С", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 7 280 грн. 99 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: Грабовська Т.В. - представник, дов. від 07.04.2015р. б/н;

Гусаров В.О.- представник, дов. від 07.04.2015р. б/н (був присутній у судовому засіданні 10.06.2015р.);

від відповідача: не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 7 280 грн. 99 коп. - заборгованості за поставлену продукцію.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав, його представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками позивача заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Радіал-С" було виставлено відповідачу - Публічному акціонерному товариству "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" рахунки-фактури на оплату товару - насосів водяних, компресорів, р/к прокладок на загальну суму 7 280 грн. 99 коп., а саме: • рахунок-фактуру від 09.01.2014р. №СФ-0000006 на суму 1 730 грн. 80 коп.; • рахунок-фактуру від 09.01.2014р. №СФ-0000004 на суму 2 970 грн. 19 коп.; рахунок-фактуру від 10.01.2014р. №СФ-0000008 на суму 2 580 грн. 00 коп.

В подальшому позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 7 280 грн. 99 коп., про що свідчать видаткові накладні: • від 09.01.2014р. №РН-0000004 на суму 1 730 грн. 80 коп.; • від 09.01.2014р. №РН-0000003 на суму 2 970 грн. 19 коп.; • від 10.01.2014р. №РН-0000005 на суму 2 580 грн. 00 коп., а також довіреність від 09.01.2014р. №19 на отримання цінностей.

Як вбачається у вказаних видаткових накладних зазначено рахунки-фактури, які були виставлені відповідачу на оплату товару, що поставлявся.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші право чини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, фактичні дії сторін підпадають під норми статей 11, 202, 509, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин поставки, в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання з оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається позивачем було спрямовано відповідачу вимоги від 09.04.2015р. та від 29.04.2015р., в яких позивач вимагав від відповідача сплатити 7 280 грн. 00 коп. за поставлений товар. Про надсилання вказаних вимог свідчать фіскальні чеки „Укрпошта" від 15.04.2015р. та від 29.04.215р. та опис вкладення від 28.04.2015р.

Відповідно до виставлених рахунків-фактур строк оплати товару вважається таким, що настав і відповідач повинен був оплатити отриманий товар до 16.01.2015р. у сумі 4 700 грн. 99 коп. та до 17.01.2015р. у сумі 2 580 грн. 00 коп.

На момент розгляду справи доказів сплати заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова 21; ідентифікаційний код 10539316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіал-С" (49002, м. Дніпропетровськ, вул. Виборгська, 7, кв. 6; ідентифікаційний код 36642025) 7 280 грн. 99 коп. - заборгованості та 1 827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„22„ червня 2015р.