Рішення

від 18.06.2015 по справі 906/775/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" червня 2015 р. Справа № 906/775/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Солотвінський А.В. - довіреність №180615/1 від 18.06.2015;

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиртепломаш" (с.Березівка, Житомирський район, Житомирська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РосГазКомплект" (м. Івантєєвка, Московська область, Росія)

про стягнення 2351354,00 російських рублів (996621,39 грн. відповідно до курсу НБУ)

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 2351354,00 російських рублів (996621,39 грн. відповідно до курсу НБУ).

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подав клопотання, яке було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи документів (а.с.44-50).

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву, правом на ознайомлення з матеріалами справи та правом на участь у судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд також враховує, що на час проведення судового засідання 18.06.2015 від відповідача не надходило клопотань про відкладення розгляду справи, у яких би зазначалося про існування перешкод для вирішення спору в даному судовому засіданні.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст.59 ГПК України, є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання ним відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вказує позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 12.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиртепломаш" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РосГазКомплект" (покупець/відповідач) укладено договір №10 (далі - Договір (а.с. 12-13)), згідно п.1.1 якого продавець зобов'язується поставляти покупцю побутове газове обладнання, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар на умовах, встановлених даним договором.

Сторонами підписано додаткові угоди до Договору №1 від 12.01.2015 (а.с. 15), №2 від 29.01.2015 (а.с. 17), №3 від 16.03.2015 (а.с. 19), №4 від 09.04.2015 (а.с. 21).

Відповідно до п. 1.2. Договору, асортимент і ціни товару вказані в додатках №1, 2, 3, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 1.3. Договору, асортимент, ціни, кількість, якість, строк і умови поставки партії товару вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

У п. 2.1. Договору сторони обумовили, що ціна товару визначається сторонами на підставі додатків №1, 2, 3, вказується в специфікаціях по кожній поставці і встановлюється в російських рублях. Валюта договору і платежу - російські рублі.

На виконання умов Договору, сторонами підписано додатки до Договору №1 від 12.01.2015 (а.с. 14), №2 від 29.01.2015 (а.с. 16), №3 від 16.03.2015 (а.с. 18), в яких зазначено асортимент і ціни побутового газового обладнання та специфікацію №2 від 12.01.2015 (а.с. 21).

Згідно п.4.1. Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями. Поставка кожної партії товару здійснюється за специфікаціями, які оформлені на підставі заявок покупця.

Поставка товару здійснюється автотранспортом продавця на умовах СРТ, Російська Федерація, згідно "ІНКОТЕРМС-2010". Конкретне місце поставки товару: Російська Федерація, Московська область, м. Івантєєвка, вул.Толмачьова, буд.27 або за угодою сторін поставка може здійснюватись і в інші місця вказані в специфікації (п. 4.2 Договору).

Позивач вказує, що 10.02.2015 відповідачу був поставлений товар згідно Договору та специфікації №2 на суму 2351354,00 російських рублів.

20.04.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією №48/4 від 06.04.2015 про необхідність сплати простроченої заборгованості за договором (а.с. 29-31).

Листом №14 від 22.04.2015 відповідач повідомив, що у повній мірі визнає заборгованість перед позивачем, здійснює всі можливі дії для її погашення.

Відповідно до п.9.3 Договору, у випадку неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, сторони передають їх на розгляд суду за місцем знаходження продавця (Господарський суд Житомирської області).

Згідно п.9.4 Договору, сторони згідні, що для вирішення спору буде застосовуватись законодавство України.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів проведення розрахунків не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі №2 від 12.01.2015 (а.с. 12-13), який за своїм змістом є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п.4.7 Договору, продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання по поставці товару в момент передачі товару першому перевізнику.

За п. 4.8 Договору, право власності на поставлений за даним договором товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання покупцем товарно-транспортної накладної на відповідну партію товару.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.2.5. Договору сторони обумовили, що оплата за раніше поставлену партію товару здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на валютний рахунок продавця не пізніше 60 календарних днів з моменту митного очищення на території Росії поставленої партії товару.

Так, міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 061807 (а.с. 28-29) підтверджено факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на суму 2351354 ,00 російських рублів. Випуск вантажу Брянською таможнею дозволено 16.02.2015.

За вказаного, заборгованість відповідача за поставлений товар на дату судового засідання складає 2351354,00 російських рублів. Факт існування основного боргу, у заявленому до стягнення розмірі, також підтверджено відповідачем у підписаних сторонами актах звірки розрахунків станом на 21.05.2015 та 18.06.2015 (а.с. 33, 46).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 525 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 2351354,00 російських рублів є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певним засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин суду не надав. При цьому позивач довів обґрунтованість своїх вимог належними доказами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов підтверджений належними доказами та підлягає задоволенню на суму 2351354,00 російських рублів (996621,39 грн. відповідно до курсу НБУ).

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РосГазКомплект" (141282, Російська Федерація, Московська обл., м. Івантєєвка, вул.Толмачьова, буд. 27, ОГРН 1065038033015, ОКПО 96290385)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиртепломаш" (12411, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Березівка, вул. Ковальська, буд. 8, ід. код 36575373):

- 2351354,00 російських рублів (996621,39 грн. відповідно до курсу НБУ);

- 19932,43 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.06.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- до справи

2- відповідачу (рек. з пов.)