Рішення

від 03.06.2015 по справі 910/6213/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015Справа №910/6213/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясень-3000"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГСП"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Бойчук І.В. (за договором про надання правової допомоги №80 від 29.01.2015р.);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 03 червня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

16 березня 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясень-3000" (позивач) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГСП" (відповідач) про стягнення 5 000,00 грн. основного боргу, 85 638,73 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як постачальник, зобов'язань щодо поставки продукції за Договором поставки № 17022012 від 17 листопада 2012 року не виконав, суму передоплати не повернув.

18 травня 2015 року через канцелярію до суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову, в якій останній просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн. основного боргу та 1 615,10 грн. за користування чужими коштами. Вказана заява прийнята судом до розгляду, а тому спір вирішується в межах зміненого предмету позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/6213/15-г. Розгляд справи призначено на 20.04.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2015р. розгляд справи відкладено на 18.05.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 року розгляд справи відкладено на 03.06.2015р.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГСП" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ясень-3000" (покупець) (разом - сторони) було укладено Договір поставки № 17022012 (належним чином завірена копія договору в справі, далі по тексту - Договір або Договір поставки), згідно з п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити лісоматеріали (продукція) в асортименті, за ціною і в кількості, передбачених в додатках, підписаних сторонами і які є невід'ємною частиною договору.

Позивач стверджує, що відповідач, як постачальник, зобов'язань щодо поставки продукції за Договором поставки № 17022012 від 17 листопада 2012 року не виконав, суму передоплати не повернув, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього 5 000,00 грн. основного боргу та 1 615,10 грн. за користування чужими коштами.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 17.11.2012 року між сторонами було укладено Договір поставки № 17022012, згідно з п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити лісоматеріали (продукція) в асортименті, за ціною і в кількості, передбачених в додатках, підписаних сторонами і які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1. Договору, строк поставки продукції за договором складає 17 календарних днів, строк поставки рахується з моменту внесення передоплати покупцем в розмірі 480 EUR (без ПДВ) за курсом НБУ на день оплати на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.2. Договору поставки, загальна ціна договору 5 000,00 EUR (без ПДВ) за курсом НБУ на день оплати, ціна договору може бути змінена на підставі рахунку-фактури про фактично виготовлену продукцію відповідно до специфікацій покупця.

Сторони домовились про те, що для виконання договору покупець вносить передоплату на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 480 EUR (без ПДВ) за курсом НБУ на день оплати (п. 4.3. Договору).

Відповідно до наданого відповідачем рахунку № 16 від 17 лютого 2012 року, позивачем було внесено передоплату за Договором в розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку.

Продукція за Договором позивачу відповідачем не поставлена, зворотнього суду не доведено, у зв'язку з цим позовні вимоги про стягнення 5 000,00 грн. передоплати є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п. 6.1 та 6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", проценти річних, про які йдеться у ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 цього Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у вищезгаданій ст. 536 ЦК України, це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними або збереженими грішми.

Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

З огляду на те, що умовами укладеного між сторонами Договору не було передбачено розміру відсотків за користування грошовими коштами, ст. 536 Цивільного кодексу України відсилає до норми, яка регулює розмір процентів на рівні законодавства. Зокрема, згідно з ч. 6 ст. 231, ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Перевіривши розрахунок відсотків за користування чужими коштами, суд дійшов висновку про його арифметичну невірність за розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню 1 292,94 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 5 000,00 грн. основного боргу та 1 292,94 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача в розмірі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1 500,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Позивачем на підтвердження здійснення витрат на правову допомогу суду надано Договір про надання правової допомоги № 80 від 29 січня 2015 року, укладений між ТОВ «Ясень-3000» та Адвокатським об'єднанням «Бойчук і партнери», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5257 Бойчук Інни Володимирівни, платіжне доручення № @2PL418101 від 29.01.2015 року на суму 1 500,00 грн.

Відповідно до статей 4, 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до підпункту 6.3. пункту 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Враховуючи викладене, витрати на послуги адвоката підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГСП" (ідентифікаційний код 22966080, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, будинок 18-А, квартира 58), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСЕНЬ-3000" (ідентифікаційний код 38022193, місцезнаходження: 03126, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 34-В, квартира 48), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 5 000,00 грн. (п'ять тисяч) основного боргу, 1 292,94 (одна тисяча двісті дев'яносто дві гривні 94 копійки) процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 738,02 грн. (одна тисяча сімсот тридцять вісім гривень 02 копійки) судового збору та 1 426,95 грн. (одна тисяча чотириста двадцять шість гривень 95 копійок) витрат на правову допомогу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/6213/15-г.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.06.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало