Рішення

від 03.06.2015 по справі 910/7811/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015Справа №910/7811/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Збут"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформторгсервіс"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Борисенко Ю.В. - за довіреністю від 27.04.2015р.

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 03 червня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30 березня 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Збут" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформторгсервіс" (відповідач) про стягнення 66 395,66 грн. заборгованості, 7 117,62 грн. пені, 785,83 грн. 3% річних, 7 303,52 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за Договором № 295/2/76 від 04.01.2011 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем, як постачальником, товару в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/7811/15-г. Розгляд справи призначено на 18.05.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 року розгляд відкладено на 03.06.2015 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-Збут" (надалі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформторгсервіс" (покупець) (разом - сторони) укладено Договір № 295/2/76 купівлі-продажу друкованої продукції (надалі - Договір або Договір поставки, належним чином завірена копія договору в справі).

Згідно з п. 1.1. Договору, продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця визначені сторонами наклади друкованих засобів масової інформації (видання), а покупець зобов'язується приймати у власність та оплачувати видання з метою його подальшого розповсюдження на умовах договору.

Позивач стверджує, що відповідач, як покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за Договором № 295/2/76 від 04.01.2011 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем, як постачальником, товару в повному обсязі, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 66 395,66 грн. заборгованості, 7 117,62 грн. пені, 785,83 грн. 3% річних, 7 303,52 грн. інфляційних втрат.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 04.01.2011р. між сторонами було укладено Договір № 295/2/76 купівлі-продажу друкованої продукції, згідно з п. 1.1. якого, продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця визначені сторонами наклади друкованих засобів масової інформації (видання), а покупець зобов'язується приймати у власність та оплачувати видання з метою його подальшого розповсюдження на умовах договору.

У відповідності до п. 3.1. Договору, відпускна ціна примірників видання зазначається в супровідних документах (накладних).

Приймання-передання видання здійснюється за супровідними документами (по накладним) Продавця, де зазначаються найменування видання, дата і номер випуску, кількість упаковок і кількість екземплярів у кожній упаковці, відпускна ціна примірника і загальна вартість поставки видання (п. 4.1. Договору).

Згідно з п. 3.3. Договору, Покупець має право повернути Продавцю нереалізовані примірники видання за відпускною ціною. Право власності на видання переходить від Покупця до Продавця в момент передачі видання, що оформлюється накладною на повернення. При цьому Покупець зменшує суму заборгованості за отримання видання на суму вартості повернутих примірників видання.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено видання відповідачу, що підтверджується відповідними видатковими накладними та реєстрами видаткових накладних. Відповідачем було здійснено часткову оплату поставлених за Договором поставки видань, що підтверджується банківськими виписками, крім того, частково повернуто поставлені видання. В результаті у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 66 395,66 грн.

Позивач звернувся до відповідача із претензією № 2/1386 від 01 жовтня 2013 року, у якій просив здійснити оплату заборгованості за Договором в розмірі 21 924,17 грн.

На вказану претензію відповідачем було надано відповідь № 546 від 21 жовтня 2013 року, у якій останній фактично визнав заборгованість в розмірі 21 924,17 грн.

03.12.2013р. позивачем було направлено відповідачу лист № 2/1620, у якому останнього було повідомлено про існуючу заборгованість в розмірі 43 757,16 грн. заборгованості (19 977,66 грн. з якої прострочена) станом на 03.12.2013р.

10.12.2013р. відповідачем надано відповідь № 557 позивачу на вказаний лист, яким було визнано заборгованість в розмірі 17 977,66 грн. з Договором поставки.

31.12.2013 року сторонами було підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків за Договором поставки, відповідно до якого заборгованість відповідача за вказаним договором складає 47 356,36 грн.

24 липня 2014 року та 15.09.2014 року позивач звернувся до відповідача із листом № 2/1115 та № 15/09/14р., у якій вимагав оплатити заборгованість за Договором в розмірі 49 643,16 грн. та 66 395,66 грн. відповідно (копії документів в справі).

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 3.2. Договору (з урахуванням внесених змін), оплата отриманих від продавця накладів видання здійснюється покупцем до 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, але не раніше виконання продавцем зобов'язань, передбачених п. 3.4., п. 3.5. Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що доказів оплати видань у більшому розмірі, станом на червень 2015 року до суду відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованості за Договором № 295/2/76 купівлі-продажу друкованої продукції від 04.01.2011р. в розмірі 66 395,66 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 785,83 грн. 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за розрахунком суду підлягають задоволенню в частині 7 033,52 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2. Договору (із внесеними змінами), у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по цьому договору винна сторона повинна сплатити іншій стороні пеню за кожний день прострочення у розмірі чинної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, крім випадків, передбачених п. 3.2. Договору.

Перевіривши розрахунок пені, з урахуванням умов Договору, прострочення відповідачем грошового зобов'язання, визначеного порядку розрахунків, зобов'язання сплатити пеню за кожен день прострочення в розмірі облікової ставки НБУ, суд дійшов висновку, що розрахунок пені наданий позивачем є арифметично невірним, за розрахунком суду позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в частині 4 310,26 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню про стягнення з відповідача 66 395,66 грн. заборгованості, 7 033,14 грн. інфляційних втрат, 785,83 грн. 3% річних та 4 310,26 грн. пені.

Судові витрати, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених вимог, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМТОРГСЕРВІС" (ідентифікаційний код: 31113430, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вулиця Рибальська, будинок 13), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-ЗБУТ" (ідентифікаційний код 31815980, місцезнаходження: 04060, м. Київ, вулиця М. Берлинського, будинок 9, р/р 26007161586 в ПАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Київ МФО 380805), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 66 395,66 грн. (шістдесят шість тисяч триста дев'яносто п'ять гривень 66 копійок) заборгованості, 7 033,14 грн. (сім тисяч тридцять три гривні 14 копійок) інфляційних втрат, 785,83 грн. (сімсот вісімдесят п'ять гривень 83 копійки) 3% річних, 4 310,26 грн. (чотири тисячі триста десять гривень 26 копійок) пені та 1 758,09 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят вісім гривень 09 копійок) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити відповідачу по справі № 910/7811/15-г.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.06.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало