Рішення

від 16.06.2015 по справі 910/8317/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2015Справа №910/8317/15-г За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сміласахсервіс»

до публічного акціонерного товариства «Енергобанк»

про розірвання договору та стягнення 45 420,06 грн.

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача Кузнецов Р.В. (дов. № 12 від 30.03.15);

від відповідача не з'явився.

встановив :

02.04.2015 товариства з обмеженою відповідальністю «Сміласахсервіс» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про розірвання договору банківського рахунку та стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 45 420,06 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем на вимогу позивача не було припинено дію спірного договору, не було закрито рахунок та не перераховано залишок грошових коштів на рахунку позивача № 26000312551801 на поточний рахунок позивача в іншому банку.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.04.2015 порушено провадження у справі № 910/8317/15-г та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.04.2015.

Письмовим відзивом від 20.04.2015 № 505/18-07 на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що згідно з п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

19.05.2015 через загальний відділ канцелярії господарського суду міста Києва позивач подав пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.05.2015 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 16.06.2015.

15.06.2015 через загальний відділ канцелярії господарського суду міста Києва позивач подав додаткові пояснення по справі.

В судове засідання 16.06.2015 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання 16.06.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справи за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

03.04.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «Сміласахсервіс» (далі - позивач, клієнт) та публічним акціонерним товариством «Енергобанк» (далі - відповідач, банк) було укладено договір банківського рахунку № 26000312551801 (далі - Договір), умовами якого передбачено, що банк відкриває клієнту поточний мультивалютний рахунок: № 26000312551801 (далі - Рахунок) та здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку, а також надавати клієнту інші послуги.

Відповідно до п. 1.3 договору банк приймає і зараховує на рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконує розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум в межах залишків коштів на рахунку, надає довідки та здійснює інші операції за рахунком у порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України, цим договором та Тарифами Банку.

Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з дня його укладення в письмовій формі. (п. 9.1 Договору).

25.02.15 вимогою від б/н позивач звернувся до відповідача з пропозицією розірвати договір та перерахувати залишок грошових коштів на інший рахунок.

Зазначену вимогу відповідачем відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення отримано 04.03.2015.

Відповіді відповідача на вказану вимогу позивача сторонами до матеріалів справи не подано.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що відповідачем на вимогу позивача не було припинено дію спірного договору, не було закрито рахунок та не перераховано залишок грошових коштів на рахунку позивача № 26000312551801 на поточний рахунок позивача в іншому банку.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір є договором банківського рахунку, отже, між сторонами виникли правовідносини які підпадають під правове регулювання глави 72 Цивільного кодексу України.

Положеннями статті 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до пункту 2.2.2 Договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків, передбачених договором та чинним законодавством України.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 № 96 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12.02.2015 прийнято рішення № 29 про запровадження з 13.02.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування на тимчасову адміністрацію відповідача. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 13.02.2015 по 12.05.2015 включно.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 30.04.2015 прийнято рішення № 93 про продовження здійснення тимчасової адміністрації публічному акціонерному товаристві «Енергобанк» по 11.06.2015 (включно).

Згідно приписів ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові наслідки розірвання договору визначені в частинах 2, 3 ст. 653 ЦК України, згідно яких у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 1 ст. 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7.6 договору рахунок клієнта закривається, зокрема, за заявою власника рахунку.

Відповідно до п. 7.5 договору в будь-якому випадку договір не може бути розірваний за ініціативою клієнта при наявності у нього невиконаних зобов'язань перед банком.

Наявність невиконаних зобов'язань позивача перед відповідачем за договором судом не встановлено, а відповідачем не доведено.

Як відзначалось вище, 25.02.2015 вимогою від № б/н позивач звернувся до відповідача з пропозицією розірвати договір та перерахувати залишок грошових коштів на інший рахунок.

Відповіді від відповідача матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Суд врахував все викладене вище в сукупності та дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання договору банківського рахунку № 26000312551801 від 03.04.2014, укладеного між позивачем та відповідачем.

Доводи відповідача про те, що договір не може бути розірвано не приймаються судом до уваги з огляду на те, що право позивача на розірвання договору передбачено положеннями чинного законодавства України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 18.03.2015 у справі № 910/11224/14.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині розірвання договору банківського рахунку № 26000312551801 від 03.04.2014.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів на суму 45 420,06 грн., що перебувають на рахунку позивача № 26000312551801, суд відзначає наступне.

Приписами ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Отже, клієнт за договором банківського рахунка є кредитором банку з майновими вимогами щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, тоді як банк є боржником за зобов'язаннями щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування відкритого у нього рахунка, володільцем якого є клієнт.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Проте, починаючи з 09.03.2011. (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Тому, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким встановлюються повноваження, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, врегульовані наслідки запровадження щодо банку тимчасової адміністрації.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

Таким чином, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником, а отже, повноваження відповідача щодо перерахування на користь позивача грошових коштів в період запровадження в банку тимчасової адміністрації обмежується приписами п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 45 420,06 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір банківського рахунку № 26000312551801 від 03.04.2014, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Сміласахсервіс» (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Крупської, б. 27; ідентифікаційний код 32191499) та публічним акціонерним товариством «Енергобанк» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, б. 56; ідентифікаційний код 19357762).

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, б. 56; ідентифікаційний код 19357762) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сміласахсервіс» (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Крупської, б. 27; ідентифікаційний код 32191499) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 16.06.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 19.06.2015.

Суддя В.О. Демидов