Рішення

від 09.06.2015 по справі 910/8158/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015Справа №910/8158/15-г

За позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ДП "НЕК "Укренерго") в особі відокремленого підрозділу "Центральна електроенергетична система" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТМ ІНЖИНІРИНГ" про стягнення 53 722,14 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Рудакова О.В. (дов. № 115 від 20.02.2015 року) від відповідача Фомін Є.В. (директор)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09 червня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ДП "НЕК "Укренерго") в особі відокремленого підрозділу "Центральна електроенергетична система" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТМ ІНЖИНІРИНГ" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 53 722,14 грн., в тому числі 23 643,00 грн.. авансу, 4 260,98 грн. за користування коштами, 5 958,04 грн. інфляційних втрат, 14 343,42 грн. пені, 5 516,70 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 90-4/1164-12/273-7 в частині розроблення робочого проекту на створення Комплексної системи безпеки "Диспетчерський щит управління Чернігівських МЕМ Центральної ЕС ДП "НЕК "Укренерго".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2015 року порушено провадження у справі № 910/8158/15-г та призначено справу до розгляду на 14.05.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 14.05.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.04.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 14.05.2015 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2015 року розгляд справи було відкладено на 28.05.2015 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

20.05.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 28.05.2015 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду від 14.05.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 28.05.2015 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 28.05.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.05.2015 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи на 09.06.2015 року.

В судовому засіданні 09.06.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.06.2015 року заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що для здійснення робіт необхідно було провести кошторисну експертизу, яка не була передбачена умовами договору у зв'язку з чим відповідач не мав можливості виконати роботи в строки передбачені умовами договору.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 90-4/1164-12/273-7 відповідно до якого відповідач (виконавець за договором) зобов'язується власними силами розробити на умовах визначених договором, робочий проект на створення Комплексної системи безпеки "Диспетчерський щит управління Чернігівських МЕМ Центральної ЕС ДП "НЕК "Укренерго" (диспетчерський щит) надалі - роботи, а позивач (замовник за договором) зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Ціна робіт за цим договором згідно пункту 3.1. визначається на підставі кошторису на виконання робіт (Додаток 1) і складає загальну вартість 65 675,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1.1. договору розрахунки проводяться шляхом перерахування виконавцю авансового платежу, протягом 30 календарних днів після підписання договору, у розмірі 30 % від ціни договору, що складає: 19 702,50 грн., крім того, ПДВ 20 % 3 940,50 грн., разом з ПДВ 23 643,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди до договору № 1 від 15.05.2013 року та пункту 10.1 у новій редакції, строк дії договору визначений з моменту його підписання та до 31.12.2013 року.

Згідно з пунктом 10.1.1. закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань передбачених договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу аванс в розмірі 23 643,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 90-4/1164-12/273-7 в частині розроблення робочого проекту на створення Комплексної системи безпеки "Диспетчерський щит управління Чернігівських МЕМ Центральної ЕС ДП "НЕК "Укренерго".

Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що для здійснення робіт необхідно було провести кошторисну експертизу, яка не була передбачена умовами договору у зв'язку з чим відповідач не мав можливості виконати роботи в строки передбачені умовами договору.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За положеннями частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з пунктами 1.2. і 1.3. договору результатом виконання робіт є проектно-кошторисна документація (продукція за договором), що передбачена Технічним завданням на розробку робочого проекту. Найменування та обсяги робіт, що доручаються виконавцю, визначені: Технічним завданням (додаток 1 до договору) та Кошторисом на виконання робіт "Комплексна система безпеки" (додаток 2 до договору).

У пункті 5.4. договору зазначено, що відповідач по мірі необхідності, в факсимільному режимі, надає позивачу інформацію щодо: ходу виконання робіт, у тому числі про відхилення від графіка їх виконання (причини, заходи усунення відхилення) і результатів здійснення контролю за якістю виконаних робіт. Обсяг інформації повинен бути достатнім для аналізу стану робіт, що виконуються, виявлення навних проблем, вжиття позивачем необхідних для їх усунення заходів. Позивач має право запросити від відповідача іншу інформацію необхідну для реалізації даного договору.

Фактично порядок здачі відповідачем виконаних робіт позивачу поділений на два етапи, у першому етапі згідно до пункту 5.5.1. відповідач готує акт здачі-приймання виконаних робіт, підтверджений фактичним кошторисом, та передає позивачу готову продукцію у чотирьох примірниках і на електронних носіях (надання інформаційної моделі) згідно ДБН А.2.2.-3-2012 та накладної, а у другому етапі пункт 5.5.2. позивач перевіряє надану продукцію протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня одержання і в разі відсутності зауважень підписує поданий відповідачем Акт здачі-приймання виконаних робіт.

При наявності претензій до якості виконаних робіт сторони погодили їх вирішення відповідно до пунктів 5.5.3- 5.5.5. договору.

Оплата робіт здійснюється замовником відповідно до пункту 4.1. в наступному порядку:

Відповідно до пункту 4.1.1. договору розрахунки проводяться шляхом перерахування виконавцю авансового платежу, протягом 30 календарних днів після підписання договору, у розмірі 30 % від ціни договору, що складає: 19 702,50 грн., крім того, ПДВ 20 % 3 940,50 грн., разом з ПДВ 23 643,00 грн.

Остаточний розрахунок відповідно пункту 4.1.2. за виконані роботи здійснюється позивачем протягом тридцяти календарних днів - після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт та отримання експертного (позитивного) звіту експертизи.

Позивач 18.01.2013 року на виконання умов договору перерахував авансовий платіж у сумі 23 643,00 грн. на рахунок відповідача, що також не спростовується останнім.

Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами договору було досягнуто домовленості щодо строків виконання етапів робіт в договорі.

Згідно до пункту 6.3.1. відповідач зобов'язався виконати роботи у встановлені строки відповідно до затвердженого позивачем Технічного завдання та умов цього договору.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 15.05.2013 року кінцевий строк виконання робіт - вересень 2013 року.

Пунктом 5.1.1. договору додатково обумовлено, що відповідач зобов'язується приступити до виконання робіт з моменту отримання авансового платежу. Авансовий платіж здійснено 18.01.2013 року.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача листами за № 022/4413 від 05.09.2013 і за №025/5843 від 15.11.2013 року щодо порушення строків зобов'язань за договором в частині виконання погоджених робіт у зв'язку з чим просив сплатити штраф передбачений зазначеним договором.

У відповідь на звернення позивача, відповідач у листі за № 15 від 27.11.2013 року зазначав, що приймає претензію та погоджується із оплатою штрафу, але після здачі робіт та відповідної оплати. Додатково повідомив про виконання проектної частини, що перебуває на експертизі та зазначив позивачем не узгоджено ціни на обладнання та матеріали.

23 травня 2014 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою виконати роботи та сплатити штраф за договором і зазначав, що у разі невиконання роботи позивач відмовиться від її виконання із послідуючими наслідками та відповідальністю згідно умов договору.

Відповідач 31.07.2014 року повідомив позивача, що Державне підприємство "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" надіслало експертний звіт щодо виявлення помилок та необхідності доопрацювання кошторисної документації, тому на протязі серпня місяця поточного року буде проведено повторну експертизу кошторисної частини проекту.

Відповідно до пунктів договору 6.2.1. і 6.2.8. позивач має право розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань відповідачем, повідомивши про це його у строк 20 календарних днів та вимагати відшкодування збитків, якщо відповідач своєчасно не розпочне роботи або виконує її настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим.

Листом вимогою від 07.11.2014 року за № 025/5249 позивач повідомив відповідача, що станом на момент звернення строк дії договору закінчився, зобов'язання відповідачем виконати роботи за договором не виконані у зв'язку з чим просив повернути авансовий платіж у сумі 23 643,00 грн. та сплатити штрафні санкції за договором.

Оскільки договір припинив свою дію, відповідач в строк роботи не виконав, грошові кошти замовнику не повернув, позивач просить стягнути з відповідача 23 643,00 грн. суми авансового платежу, 4 260,98 грн. за користування коштами, 5 958,04 грн. інфляційних втрат, 14 343,42 грн. пені, 5 516,70 грн. штрафу.

Належних доказів підтвердження факту виконання робіт та передачі позивачу виконаної роботи за договором відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 23 643,00 грн. платежу, перерахованого в якості авансу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 260,98 грн. за користування коштами, 5 958,04 грн. інфляційних втрат, 14 343,42 грн. пені, 5 516,70 грн. штрафу.

У пункті 7.2.3. договору зазначено, що у разі не починання відповідачем робіт протягом 2-х місяців з дня надходження авансу на його розрахунковий рахунок, або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк стає неможливим, позивач має право вимагати повернення авансового платежу з нарахованими відсотками у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день користування коштами авансу та з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до пункту 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Проценти за користування чужими грошовими коштами, нараховані на підставі договору за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, за своєю правовою природою охоплюються визначенням пені (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Одночасне стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, та пені, обчисленої у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є подвійним стягненням пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (постанови Верховного суду України від 01.07.2014 року у справах № 3-31гс14, 3-32гс14).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 260,98 грн. за користування коштами, 5 958,04 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми 5 516,70 грн. штрафу, передбаченому пунктом 7.2.1. договору за порушення строків здачі виконаних робіт, суд вважає за необхідне відмовити з тих підстав, що дане положення регулює правовідносини сторін договору на етапі вже виконаних робіт, що були прийняті позивачем із порушенням строку здачі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 14 343,42 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню у розмірі 23 643,00 грн. основного боргу, 14 343,42 грн. пені.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТМ ІНЖИНІРИНГ" (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 4/6, корпус А, код 38003186) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Центральна електроенергетична система" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, код 24361553) 23 643 (двадцять три тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп. основного боргу, 14 343 (чотирнадцять тисяч триста сорок три) грн. 42 коп. пені, 1 291 (одну тисячу двісті дев'яносто одну) грн. 85 коп. судового збору.

3.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.06.2015

Суддя С.В. Стасюк