ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
УХВАЛА
про відмову у прийнятті позовної заяви
19.06.2015Справа № 910/15476/15
Суддя Спичак О.М., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОПРОФІЛЬ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОО) "СКАНРОК КАЗАХСТАН"
про стягнення 773 634,45 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеропрофіль» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканрок Казахстан» про стягнення заборгованості в розмірі 773 634,45 грн. за договором поставки №СК-01АП/2014 від 18.08.2014 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Як вбачається з довідки Міністерства юстиції Республіки Казахстан про зареєстровану юридичну особу, філіал або представництво місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканрок Казахстан» є Республіка Казахстан, м. Алмати, вул. Макатаєва, буд. 117, оф. 502.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач по справі є іноземним елементом, який не має свого представництва на території України.
Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, у тому числі й питання щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються з урахуванням Закону України «Про міжнародне приватне право».
Закон України «Про міжнародне приватне право» визначає приватноправові відносини, як відносини, що ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Дія міжнародних договорів на території України регулюється ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», згідно якої чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Статтею 124 ГПК України передбачено, що підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин 1 статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 року, що була підписана та ратифікована Україною й Республікою Казахстан, Компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день висування позову.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 року компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.
Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку:
- коли сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону;
- якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи – відповідача.
Відповідно до ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: 1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України; 2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні; 3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання; 4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні; 5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців; 6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України; 7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України; 8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні; 9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України; 10) в інших випадках, визначених законами України.
Як вбачається з договору поставки №СК-01АП/2014 від 18.08.2014 року, його умовами сторони не передбачили підсудність справ судам України.
Враховуючи те, що відповідач являється іноземним елементом, місцезнаходженням якого є Республіка Казахстан, який не має свого представництва на території України, між сторонами відсутня письмова угода про підсудність справ, зі спорів, які виникають між сторонами, судам України, спір, який виник між сторонами не відноситься до категорії спорів з виключною підсудністю судам України, господарський суд дійшов висновку про те, що справа не підлягає розгляду в господарських судах України.
Відповідно до п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо справа не підлягає розгляду в господарських судах України.
Керуючись п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у прийнятті позовної заяви.
2. Позовну заяву повернути позивачу.
Суддя Спичак О.М.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 19.06.2015 |
Оприлюднено | 30.06.2015 |
Номер документу | 45401468 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Спичак О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні