Рішення

від 08.06.2015 по справі 911/1521/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"08" червня 2015 р. Справа № 911/1521/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Менеджмент»,

м. Київ

до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Фрукти Криму», с. Червоне, Сакський р-н, АР Крим

про стягнення 80 625,79 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач - Титаренко Д.С. предст. дов. б/н від 26.12.2014;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Менеджмент» (позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Фрукти Криму» (відповідач) 80 625,79 грн. заборгованості за договором № 224-Т від 20.09.2012, з яких: 26 173,00 грн. - основного боргу, 47 466,25 грн. - пені, 591,34 грн. - 3 % річних та 6395,20 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати за передане позивачем устаткування та надані послуги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2015 у справі №911/1521/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 18.05.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2015 розгляд справи відкладено на 08.06.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду.

Присутній у судовому засіданні 08.06.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

В судове засідання 08.06.2015 року відповідач повторно не направив свого повноважного представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується оригіналом накладної № 6747-37042, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів, зокрема відзив на позов до суду не надав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція зазначена у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 08.06.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

20 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Менеджемент» (далі - компанія) та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом «Фрукти Криму» (далі - клієнт) укладено договір № 224-Т, за умовами якого позивач зобов'язався надати, а відповідач зобов'язався прийняти та сплатити пакет агротехнічних послуг (надалі - ПАП), що являє собою сукупність визначених цим договором устаткування (обладнання) та додаткових клієнтських послуг згідно з описом у Розкладі договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, характеристика ПАП - сільськогосподарське устаткування (24 місяців), яке є предметом цього договору.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено специфікацію устаткування (обладнання) за цим договором.

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 договору, договірна ціна ПАП становить суму, що еквівалентна 196 312,00 грн. Ця ціна може бути змінена шляхом внесення змін до Розкладу договору на підставах, передбачених цим договором, з урахуванням зміни факторів підрахування майбутніх внесків.

Відповідно до п. 4.6 договору, авансовий платіж у розмірі 19 631,00 грн. відповідач сплачує не пізніше 5-ти робочих днів з дати підписання договору.

Згідно з п. 4.7 договору, на дату підписання договору також підписується Розклад договору з зазначенням сум усіх виплат відповідача на протязі дії договору. Після складання акту введення в експлуатацію устаткування підписується остаточний Розклад договору з додатковим зазначенням календарних дат виплат.

Пунктом 4.9 договору передбачено, що у разі порушення терміну і порядку сплати вартості (внесення внесків) устаткування (обладнання) відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі одного відсотка від суми затриманого платежу за кожний день прострочення затримки.

Відповідно до п. 5.1.1 договору, відповідач зобов'язався сплатити позивачу договірну ціну ПАП шляхом внесення грошових внесків згідно з Розкладом договору, що є невід'ємною його частино.

Згідно з п. 5.1.2 договору, відповідач зобов'язався вносити всі виплати згідно з даним договором, незважаючи на те чи використовується устаткування (обладнання) чи ні, і з якої причини.

Пунктом 11.4 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Разом із підписання договору № 224-Т сторонами було підписано Розклад договору № 224-Т, який передбачає авансовий платіж та подальші місячні платежі із зазначенням терміну та суми здійснення платежу.

Матеріали справи містять банківські виписки, з яких вбачається, що протягом періоду з 09.11.2012 року по 10.02.2014 року відповідач здійснював оплату згідно розкладу до договору № 224-Т, припинивши сплату коштів лише з березня 2014 року.

З огляду на те, що оплату пакету агротехнічних послуг відповідач мав здійснювати згідно графіку, який підписується вже після введення в експлуатацію устаткування, суд вважає такі дії відповідача свідченням того, що відповідач отримав від позивача пакет агротехнічних послуг та не мав жодних претензій з приводу неотримання таких послуг.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач, в порушення своїх договірних зобов'язань, за наданий позивачем пакет агротехнічних послуг розрахувався частково, позивач був змушений звернутись з даним позовом до суду.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 224-Т від 20.09.2012, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками цей договір є договором поставки.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за договором № 224-Т від 20.09.2012 не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за зазначеними договором суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 173,00 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 4.9 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі одного відсотка від кожного несвоєчасно внесеного платежу за кожний день прострочення затримки, яка за розрахунком позивача за період з 10.03.2014 по 27.03.2015 складає 47 466,25 грн.

Пунктом 4.9. Договору передбачено, що у разі порушення терміну і порядку сплати вартості устаткування, відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі одного відсотка від суми затриманого платежу за кожний день прострочення затримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Таким чином, судом було здійснено власний розрахунок пені із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за заявлений позивачем період, відповідно до якого пеня підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 3325,68 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за пакет агротехнічних послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 10.03.2014 по 27.03.2015 складають 591,34 грн., а інфляційні втрати за період з березня 2014 року по лютий 2015 року складають 6395,20 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 224-Т від 20.09.2012 підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення: 26 173, 00 грн. - основного боргу, 3325,68 грн. - пені, 591,34 грн. - 3 % річних та 6395,20 грн. - інфляційних втрат. В іншій частині позову слід відмовити

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Фрукти Криму» (96572, Автономна Республіка Крим, Сакський район, село Червоне, вулиця Чоботарська, будинок 9, код ЄДРПОУ 33258281) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Менеджмент» (01034, місто Київ, вулиця Ярославів вал, будинок 13/2, літера "Б", код ЄДРПОУ 36327745) - 26 173 (двадцять шість тисяч сто сімдесят три) грн. 00 коп. основного боргу, 3325 (три тисячі триста двадцять п'ять) грн. 68 коп. пені, 591 (п'ятсот дев'яносто одну) грн. 34 коп. 3 % річних, 6395 (шість тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 20 коп. інфляційних втрат та 826 (вісімсот двадцять шість) грн. 76 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення.22.06.2015р.

Суддя О.В. Щоткін