Рішення

від 15.06.2015 по справі 910/7940/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015Справа №910/7940/15-г

За позовомПублічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Будинок рукавів» прозобов'язання вчинити дії та стягнення 16255 грн. 50 коп. Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Цівінська Н.М. - представник за довіреністю № 2-19д від 19.12.2014;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31.03.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок рукавів» про зобов'язання поставити за актом приймання-передачі товар та стягнення 16255 грн. 50 коп., з яких 9098 грн. 99 коп. пені та 7156 грн. 51 коп. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства та укладеного між сторонами Договору поставки № УГВ9006/08-14 (закупівля товару за власні кошти) від 09.07.2014 не поставив позивачу товар у визначений договором строк, з огляду на що позивач просив суд зобов'язати відповідача поставити узгоджений між сторонами товар на загальну суму 102235 грн. 86 коп. за актом приймання-передачі. Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку з поставки товару, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 9098 грн. 99 коп. за період з 01.01.2015 по 30.03.2015 та штраф у розмірі 7156 грн. 51 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2015 порушено провадження у справі №910/7940/15 та розгляд справи призначено на 20.04.2015.

У судовому засіданні 20.04.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 18.05.2015.

15.05.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору та про відкладення розгляду справи з метою вирішення сторонами спору мирним шляхом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2015, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 05.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.06.2015.

15.06.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача повторно надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору та про відкладення розгляду справи з метою вирішення сторонами спору мирним шляхом.

У судовому засіданні 15.06.2015 суд розглянув вказане клопотання відповідача та відмовив у його задоволенні, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 строк розгляду спору вже було продовжено на п'ятнадцять днів, та суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

У судовому засіданні 15.06.2015 представник позивача подав додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи ; надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 15.06.2015 не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20370074 від 02.04.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якого зазначено, що 11.06.2015 поштове відправлення вручене адресату особисто.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У судовому засіданні 15.06.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

09.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будинок рукавів» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (покупець) укладено Договір поставки № УГВ9006/08-14 (закупівля товару за власні кошти), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість. Ціна за одиницю товару та загальна вартість Договору вказується у специфікації.

Згідно з п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації.

Відповідно до п. 5.1 Договору, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору, обсяг поставки кожної окремої партії товару визначається в рознарядках покупця (узгоджена до поставки партія товару).

Відповідно до п. 5.3 Договору, датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до п. 10.1 Договору, він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 267 Господарського кодексу України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що 09.08.2014 між сторонами укладено Специфікацію № 1 до Договору, якою сторони погодили найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару.

Так, товаром є кран кульовий муфтовий DN15 PN64 з різьбовим приєднанням NPT SS-45F8, кількістю 15 шт., код УКТЗЕД 8481809900, та кран кульовий Вхід Let-Lok 12 мм. вихід Let-Lok 12 мм. H700SS12MM, кількістю 18 шт., код УКТЗЕД 8481809900.

Відповідно до п. 1 Специфікації № 1, загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, складає 102235 грн. 86 коп., в т.ч. ПДВ 17039 грн. 31 коп.

Відповідно до Правил Інкотермс 2000, DDP місце призначення - склад (станція) вантажоотримувача: ГПУ Шебелинкагазвидобування (п. 2 Специфікації № 1).

DDP вживається з зазначенням місця прибуття; відповідальність продавця закінчується після того, якщо товар доставлений у вказане місце в країні покупця; всі ризики, всі витрати з доставки вантажу, відповідальність за псування і втрату товару д цього моменту несе продавець.

Відповідно до п. 3 Специфікації № 1, строк поставки товару: липень - грудень 2014 року.

Згідно з п. 4 Специфікації № 1, оплата здійснюється по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Згідно з п.п. 7, 8, 9 Специфікації № 1, виробником товару є Parker - Німеччина, Parker - США; рік виготовлення товару - 2014 рік; відвантаження товару проводиться за рознарядкою покупця.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із листом (рознарядкою) вих. № 1788-1 від 09.07.2014 на відвантаження товару в порядку та строки, погоджені Специфікацією № 1. Вказана рознарядка була отримана відповідачем 14.07.2014, що підтверджується підписом директора відповідача на ній (належним чином засвідчена копія рознарядки знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Таким чином, свій обов'язок з поставки узгодженого між сторонами товару, враховуючи строк поставки, визначений у п. 3 Специфікації № 1, відповідач повинен був здійснити в строк до 31.12.2014 включно.

Однак, у встановлені строки відповідач товар не поставив, що не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів поставки товару на суму 102235 грн. 86 коп. (акту приймання-передачі чи видаткової накладної відповідно до п. 5.2 Договору), у зв'язку з чим суд дійшов висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Будинок рукавів» своїх зобов'язань за Договором поставки № УГВ9006/08-14 (закупівля товару за власні кошти) від 09.07.2014.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 665 Цивільного кодексу України, якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 620 Цивільного кодексу України, у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання. Кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування. Якщо річ, визначену індивідуальними ознаками, ще не передано, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше, а коли це неможливо визначити, - кредитор, який першим пред'явив позов.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Суд зазначає, що хоча статтею 620 Цивільного кодексу України передбачено право кредитора на витребування у боржника речі, яка визначена індивідуальними ознаками, однак чинне законодавство не встановлює заборони вимагати від боржника належного виконання обов'язку з поставки товару, а саме передання речей, визначених родовими ознаками, якими є кран кульовий муфтовий DN15 PN64 з різьбовим приєднанням NPT SS-45F8, кількістю 15 шт., та кран кульовий Вхід Let-Lok 12 мм. вихід Let-Lok 12 мм. H700SS12MM, кількістю 18 шт.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі.

Наявність обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок рукавів» поставити Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» товар на загальну суму 102235 грн. 86 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів поставки товару позивачу на суму 102235 грн. 86 коп. або будь-яких інших підстав щодо припинення вказаного зобовязання, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок рукавів» поставити товар, а саме: кран кульовий муфтовий DN15 PN64 з різьбовим приєднанням NPT SS-45F8, кількістю 15 шт., код УКТЗЕД 8481809900, та кран кульовий вхід Let-Lok 12 мм. вихід Let-Lok 12 мм. H700SS12MM, кількістю 18 шт., код УКТЗЕД 8481809900, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 10.1 Договору строк його дії встановлений до 31.12.2014, однак обов'язок відповідача поставити позивачу погоджений товар виник в межах дії Договору поставки № УГВ9006/08-14 (закупівля товару за власні кошти) від 09.07.2014.

Крім того, відповідно до статей 599 - 609 Цивільного кодексу України, така обставина як закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов'язання, яке виникло. Інших підстав для припинення зобов'язання відповідача поставити товар за Договором поставки № УГВ9006/08-14 (закупівля товару за власні кошти) від 09.07.2014, наприклад, у зв'язку з неможливістю його виконання, відповідачем суду не надано.

Що ж до заявлених позивачем вимог в частині зобов'язання відповідача поставити товар за актом приймання-передачі, суд відмовляє в їх задоволенню, з огляду на те, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Однак, суд зазначає, що ані нормами чинного законодавства України, ані положеннями укладеного між сторонами Договору не передбачено обов'язку відповідача поставити товар виключно за актом приймання-передачі.

Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку з поставки товару, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 9098 грн. 99 коп. за період з 01.01.2015 по 30.03.2015 та штраф у розмірі 7156 грн. 51 коп.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 7.10 Договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Суд зазначає, що неустойка (пеня та штраф), розмір якої визначений у п. 7.10 Договору, є штрафною санкцією за порушення обов'язку з поставки (непоставки чи несвоєчасної поставки) товару, тобто за порушення негрошового зобов'язання, з огляду на що суд дійшов висновку, що розмір неустойки (пені) у даному випадку не може обмежуватись подвійною обліковою ставкою НБУ, оскільки відповідні обмеження, передбачені Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», встановлені саме щодо пені за порушення грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивачем обґрунтовано застосовано розмір пені - 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та штрафу, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок рукавів» пені у розмірі 9098 грн. 99 коп. та штрафу у розмірі 7156 грн. 51 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення судом немайнових вимог позивача щодо зобов'язання поставити товар за актом приймання-передачі, судові витрати в цій частині вимог суд покладає на сторони у рівних частках (по 609 грн. 00 коп. на кожну). Щодо майнової вимоги про стягнення пені та штрафу, з огляду на її задоволення у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок рукавів» (03037, м. Київ, проспект Червонозоряний, буд. 9/1; ідентифікаційний код: 38855270) поставити Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) товар за Договором поставки № УГВ9006/08-14 (закупівля товару за власні кошти) від 09.07.2014 та Специфікації № 1 від 09.08.2014 загальною вартістю 102235 грн. 86 коп., а саме: кран кульовий муфтовий DN15 PN64 з різьбовим приєднанням NPT SS-45F8, кількістю 15 шт., (код УКТЗЕД 8481809900) та кран кульовий Вхід Let-Lok 12 мм. вихід Let-Lok 12 мм. H700SS12MM, кількістю 18 шт. (код УКТЗЕД 8481809900); виробник товару Parker - Німеччина та Parker - США; рік виготовлення товару - 2014.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок рукавів» (03037, м. Київ, проспект Червонозоряний, буд. 9/1; ідентифікаційний код: 38855270) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) пеню у розмірі 9098 (дев'ять тисяч дев'яносто вісім) грн. 99 коп., штраф у розмірі 7156 (сім тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 22.06.2015

Суддя І.М. Отрош