Рішення

від 16.06.2015 по справі 922/2626/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р.Справа № 922/2626/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобову Р.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини", м. Київ до Приватного підприємства "Полбуд", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 311346,88 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Рачинський В.А., дов. від 25.02.2015р.;

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини", м. Київ, звернувся до господарського суду із позовом до відповідача - Приватного підприємства "Полбуд", м. Харків, про стягнення заборгованості в сумі 311346,88 грн., з яких: 230000,00 грн. - сума попередньої оплати за непереданий баштовий кран Potain MC 200А, заводський номер № 08002L, 5375,10 грн. - 3% річних від простроченої в оплаті суми, 75971,78 грн. - інфляційні втрати. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 30.04.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.06.2015р. об 11:45 год.

Ухвалою господарського суду від 02.06.2015р. розгляд справи відкладався на 16.06.2015р. о 10:30 год.

У призначеному судовому засіданні 16.06.2015р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові письмові пояснення (вх. №№ 23964, 24640), які судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у призначене 16.06.2015р. судове засідання не з"явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про дату судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

У судовому засіданні 16.06.2015р. представник позивача наголосив на тому, що ним надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд, згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

28 січня 2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» (позивач, покупець) і Приватним підприємством «Полбуд» (відповідач, продавець) був укладений Договір №28/01-2014 купівлі-продажу будівельного обладнання, відповідно до якого відповідач зобов'язувався передати у власність позивача, а позивач зобов'язувався прийняти у власність та оплатити баштовий кран Potain MC 205В (MC 200А- 2С), заводський номер № 08007L та баштовий кран Potain MC 200А, заводський номер № 08002L (надалі - обладнання), специфікації яких наведені у Додатку № 1 до цього Договору.

Пунктом 6.1.3. Договору сторони узгодили, що відповідач зобов'язується передати обладнання позивачу на визначених цим Договором умовах протягом десяти робочих днів із дня надходження авансового платежу.

Відповідно до п. 5.2. Договору обладнання передається у повній комплектації згідно специфікації вказаної у Додатку № 1 до цього Договору. Крім того, пунктом п. 6.1.4. передбачено, що відповідач зобов'язаний передати позивачу обладнання у комплектації, передбаченій цим Договором, а також передати позивачу одночасно з обладнанням всю документацію згідно з пунктом 2.2. цього Договору.

В додатку №1 до Договору відповідач і позивач погодили специфікацію (комплектацію) обладнання.

Крім того, додатковими угодами №1 та №2 до Договору позивач і відповідач змінили розмір відповідальності за несвоєчасне виконання позивачем грошових зобов'язань та встановили новий графік платежів за Договором.

Як свідчать матеріали справи, позивач за баштовий кран Potaine моделі МС205В (MC 200А-2С) заводський номер № 08007L розрахувався з відповідачем у повному розмірі, сплативши продавцю 1100000,00 грн., доказом чого є відповідні платіжні доручення та видаткова накладна №1-00000001 від 30 травня 2014 року, з якої вбачається, що відповідачем позивачу було передано баштовий кран Potaine моделі МС205В (MC 200А-2С) заводський номер № 08007L.

Як зазначив позивач, за баштовий кран Potain MC 200А, заводський номер № 08002L, позивачем було сплачено відповідачу, в якості попередньої оплати 230000, 00 грн., проте до цих пір вказаний баштовий кран позивачу переданий не був, так само як і вся документація.

Доказом виконання позивачем свого обов'язку за Договором №28/01-2014 купівлі-продажу будівельного обладнання грошові від 28 січня 2014 року, - є наявні в матеріалах справи платіжні доручення на загальну суму 1330000,00 грн.

Проте, всупереч умовам Договору, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, не передав позивачу у власність самого баштового крану Potaine моделі МС205В (МС 200А-2С) заводський номер № 080071 у комплектному стані з документацією на нього, і не повернув суму попередньої оплати в розмірі 230 000, 00 грн. за баштовий кран Potaine моделі МС205В (МС 200А-2С) заводський номер № 080071.

Направлені на адресу відповідача претензії № 248 від 31.07.2014р., № 303 від 30.09.2014р. з вимогою про передачу у комплектному стані баштового крану Potain MC 200А, заводський номер № 08002L та про повернення сплачених грошових коштів за баштовий кран Potain MC 200А, заводський номер № 08002L, в розмірі 230000,00 грн., які, відповідно до матеріалів справи, були отримані відповідачем, залишились без відповідного реагування з боку відповідача.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідними позовом до господарського суду про стягнення на свою користь 230000,00 грн. - суму попередньої оплати за непереданий баштовий кран Potain MC 200А, заводський номер № 08002L, 5375,10 грн. - 3% річних від простроченої в оплаті суми, 75971,78 грн. - інфляційні втрати.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, господарський суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 662, 664 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар" Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві..

В силу положень ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, позивачем відповідачу за баштовий кран Potain MC 200А заводський номер № 08002L було сплачено 230000,00 грн. попередньої оплати, доказом чого є відповідні платіжні доручення: №762 від 02.06.2014р. на суму 30000,00 грн., №766 від 03.06.2014р. на суму 30000,00 грн., №857 від 05.06.2014р. на суму 30000,00 грн., №861 від 06.06.2014р. на суму 20000,00 грн., №881 від 13.06.2014р. на суму 30000,00 грн., №883 від 16.06.2014р. на суму 30000,00 грн., №837 від 19.06.2014р. на суму 30000,00 грн., №852 від 23.06.2014р. на суму 30000,00 грн., з формулюванням призначення платежу «За будівельне обладнання згідно Договору №05/02-2014 від 05 лютого 2014 року».

Пунктом 6.1.3. Договору сторони узгодили, що відповідач зобов'язується передати обладнання позивачу на визначених цим Договором умовах протягом десяти робочих днів із дня надходження авансового платежу.

Всупереч умовам Договору №05/02-2014 від 05 лютого 2014 року, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, не передав позивачу у власність баштовий кран Potaine моделі МС205В (МС 200А-2С) заводський номер № 080071 у комплектному стані з документацією на нього та не повернув суму попередньої оплати в розмірі 230 000, 00 грн.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу положень статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання по поставці товару в строк, встановлений Договором.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження поставки позивачу товару, а також не надав суду доказів на підтвердження повернення позивачу зазначеної суми, сплаченої позивачем як передплата за поставлений товар, сума авансу в розмірі 230000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо нарахування відповідачеві 5375,10 грн. - 3% річних та 75971,78 грн. інфляційних, нарахованих відповідачеві внаслідок вчасного неповернення сплачених позивачем за Договором грошових коштів, суд зазначає, що в даному випадку повернення авансу не є грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України, а є наслідком порушення відповідачем умов Договору №05/02-2014 від 05 лютого 2014 року.

Відповідно до п. 5.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи викладене, правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача розміру 5375,10 грн. - 3% річних та 75971,78 грн. інфляційних, нарахованих відповідачеві внаслідок вчасного неповернення сплачених позивачем за Договором грошових коштів, у суду відсутні.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з викладеного, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Полбуд" (61052, м. Харків, пров. Мало-Панасівський, 4/7, код ЄДРПОУ 34757760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" (04073, м. Київ, пр. Московський, 5, код ЄДРПОУ 37653944) суму попередньої оплати за непереданий баштовий кран Potain MC 200А, заводський номер № 08002L в розмірі 230000,00 грн., суму судового збору в розмірі 4600,05 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.06.2015 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2626/15