Рішення

від 18.06.2015 по справі 922/2710/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2015 р.Справа № 922/2710/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Охоронна компанія "Кратос", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ", м. Харків про стягнення 121 316,61 грн. за участю представників сторін:

позивача - Сівтунова О.А., довіреність № б/н від 20.05.2015 р.

відповідача - Сібільова О.В., довіреність № б/н від 17.03.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Охоронна компанія "Кратос" (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ" (відповідача) про стягнення основного боргу в розмірі 76 593,60 грн., пені в розмірі 8 335,48 грн., інфляційних втрат в розмірі 33 972,35 грн. та 3% річних в розмірі 2 415,18 грн. за договором серії ОА №28/02/14-4 про надання послуг з охорони об'єкту від 28.02.2014 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву (вх. № 20769 від 21.05.2015 р.) просить суд у позові відмовити повністю, посилаючись на те, що позивач передчасно пред'явив даний позов, оскільки позивач не виставив відповідачеві рахунки на оплату наданих охоронних послуг за спірний період, у зв'язку з чим у відповідача не виникло зобов'язання з оплати наданих послуг.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

28.02.2014 року між позивачем (охоронець) та відповідачем (замовником) було укладено договір серії ОА № 28/02/14-4 про надання послуг з охорони об'єкта (надалі - договір), згідно з п. 2.1. якого відповідач доручає, а позивач зобов'язується в порядку, передбаченим договором, прийняти під свою відповідальність об'єкт охорони (вказаний в Додатку № 2 до договору) та здійснювати щодо нього передбачені договором заходи охорони, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується створити необхідні для цього умови (п. 5.1.) та сплатити за надані послуги за договором.

Об'єктом охорони за договором є нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199, а саме:

- літ. "А-7", загальною площею 8697,3 кв.м.;

- літ. "БЕ-4", загальною площею 10092,5 кв.м.;

- літ "БЗ-2", загальною площею 599,1 кв.м.;

- літ. "БК-1", загальною площею 1217,3 кв.м.;

- літ. "БС-4", загальною площею 8159,7 кв.м.;

- літ. "В-7", загальною площею 48254,7 кв.м.;

- літ. "Г/1-1", загальною площею 75,3 кв.м.;

- літ. "Ж-2", загальною площею 827,1 кв.м.

Відповідно до п. 10.1. договору термін дії договору встановлено з 01.03.2014 року до 31.12.2014 року.

В п. 3.1. договору сторони погодили вартість послуг по охороні об'єкта, плата за які здійснюється згідно рахунку-фактури виходячи зі ставки 17,73 грн. (сімнадцять гривень, 73 копійки), без ПДВ, за одну годину роботи одного охоронника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання договору надав відповідачеві охоронні послуги протягом березня-квітня 2014 р. на загальну суму 76 593,60 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін і скріпленими їх печатками актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 84 від 31.03.2014 р. за послуги по охороні об'єкту за березень 2014 року на суму 52 764,48 грн. та № 86 від 14.04.2014 р. за послуги по охороні об'єкту за квітень 2014 року на суму 23 829,12 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У п. 3.2. договору сторони чітко визначили, що оплата за послуги, надані позивачем за даним договором, здійснюється відповідачем щомісячно протягом п'яти днів після підписання Акта виконаних робіт шляхом перерахування відповідачем коштів на рахунок позивача.

Отже, за умовами п. 3.2. договору оплата послуг за даним договором здійснюється відповідачем щомісячно протягом п'яти днів після підписання Акта виконаних робіт, а не після виставлення позивачем відповідачеві рахунків на оплату послуг, як стверджує представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву.

За таких обставин, суд вважає твердження відповідача про те, що у відповідача не виникло зобов'язання з оплати наданих послуг, оскільки позивачем не було виставлено відповідачеві рахунки, необґрунтованими і такими, що суперечать п.3.2. договору та ч. 1 ст. 628 ЦК України.

Таким чином, кінцевим терміном оплати наданих позивачем охоронних послуг за березень 2014 р. є 07.04.2014 р., за квітень 2014 р. - 21.04.2014 р. Проте відповідач вартість послуг не оплатив, чим порушив умови договору.

Судом також встановлено, що 09.04.2014 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору, відповідно до п. 1 якої договір з 15.04.2014 р. вважається розірваним.

Разом з тим у п. 3 даної Додаткової угоди до договору передбачено, що з моменту набрання чинності Додаткової угоди сторони не пов'язані між собою будь-якими правами та (або) обов'язками, крім обов'язків відповідача по оплаті вже наданих позивачем послуг.

Отже, за умовами п. 3 Додаткової угоди від 09.04.2014 р. до договору, незважаючи на розірвання спірного договору, відповідач зобов'язаний сплатити надані позивачем послуги за період березень - квітень 2014 року на загальну суму 76 593,60 грн.

27.03.2015 р. позивач надіслав відповідачеві претензію від 27.03.2015 р. б/н, яку відповідачем отримано 31.03.2015 р., про сплату заборгованості в розмірі 76 593,60 грн. за договором. Однак дана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Таким чином судом встановлено, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість в розмірі 76 593,60 грн. за договором серії ОА № 28/02/14-4 щодо надання послуг з охорони об'єкта від 28.02.2014 р., яка до цього часу залишається непогашеною.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За умовами ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене і на те, що суму заборгованості відповідачем не спростовано і не погашено, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 75 593,60 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання за договором позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 8 335,48 грн., інфляційні втрати в розмірі 33 972,35 грн. та 3% річних в розмірі 2 415,18 грн.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 3.5. договору у випадку прострочки оплати послуг по даному договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожен день прострочки платежу.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність та правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 8 335,48 грн., інфляційних втрат в розмірі 33 972,35 грн. та 3% річних в розмірі 2 415,18 грн., суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в цій частині також є правомірними та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 526, 530, 549, 610-612, 627-629, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини-ЕМЗ" (61037, м. Харків, пр. Московський, 199, ЄГРПОУ 36224585, р/р 2600801303889 в ПАТ "БМ Банк", м. Київ, МФО 380913) на користь Приватного підприємства "Охоронна компанія "Кратос" (61145, м. Харків, вул. Новгородська, буд. 2, ЄГРПОУ 38277911, р/р 26003403038200 в ПАТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005) основну заборгованість в розмірі 76 593,60 грн., пеню в розмірі 8 335,48 грн., інфляційні втрати в розмірі 33 972,35 грн., 3% річних в розмірі 2 415,18 грн. та судовий збір в розмірі 2 426,33 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.06.2015 р.

Суддя О.В. Макаренко