Рішення

від 22.06.2015 по справі 924/835/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2015 р.Справа № 924/835/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Фідленс-Україна", м. Київ

до фермерського господарства „Болеслав-Агро", с. Богданівці, Деражнянський район

про стягнення 7373,52 грн. - основної заборгованості, 1306,22 грн. - пені, 545,44 грн. - 20% річних, 2448,01 грн. - інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: Тертичний А.О. - за довіреністю №5 від 02.09.2013р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 7373,52 грн. - основної заборгованості, 1306,22 грн. - пені, 545,44 грн. - 20% річних, 2448,01 грн. - інфляційних втрат.

В обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки Д-2 №49 КП від 22.06.2012р. щодо оплати поставленого товару. Нарахування пені та 20% річних обумовлює наявністю відповідних умов договору щодо їх застосування, а інфляційних з посиланням на ст. 625 ЦК України.

15.06.2015р. від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Проте, представник позивача у судове засідання з'явився, подавши заяву про відсутність необхідності у проведенні відеоконференції та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Згідно абз. 8 ст. 74-1 ГПК України, у разі якщо особа, яка подала клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, з'явилася до зали судового засідання, така особа бере участь у судовому засіданні в загальному порядку.

Враховуючи приписи абз. 8 ст. 74-1 ГПК України, розгляд справи відбувався в загальному порядку.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, письмовий відзив на позов не подав. Повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді, йому направлено ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи за адресою, яка згідно витягу з ЄДР є його реєстраційною адресою. Повідомлення ж за реєстраційною адресою, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" є належним повідомленням про розгляд справи в суді.

За таких обставин, суд, в порядку ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

22.06.2012р. між ТОВ „Фідленс-Україна" (постачальник) та ФГ „Болеслав-Агро" (покупець) укладено договір поставки Д-2 №49КП, згідно умов якого постачальник продає, а покупець купує на умовах даного договору товар, в кількості, асортименті, цінах, на умовах поставки („ІНКОТЕРМС 2010"), що обумовлюються в додатках, специфікаціях чи рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1).

Товаром згідно з цим договором є кормові добавки, білкові вітамінно-мінеральні добавки, комбікорми, замінник цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки, елементи обладнання, які постачаються покупцю до використання в його господарській діяльності (п. 1.2 договору).

У розділі 3 договору сторони погодили умови розрахунків, зокрема, згідно пп. 3.1.1, 3.1.2. п. 3.1, частину вартості товару в розмірі 20% покупець оплачує до моменту відвантаження товару на склад постачальника; друга частина вартості товару 80% оплачується покупцем на умовах відстрочення кінцевого розрахунку: протягом 5 календарних днів з дня відвантаження товару зі складу постачальника (дата зазначена у видатковій накладній).

У подальшому, сторони змінили порядок розрахунків, уклавши 04.09.2013р. додаткову угоду, згідно якої покупець проводить розрахунки за товар не пізніше 60 календарних днів від дня відвантаження товару зі складу постачальника.

Згідно п. 9.3 договору, у разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем.

У випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару, покупець сплачує на користь постачальника проценти за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 20 процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення (п. 9.4 договору).

Договір набирає чинності в момент підписання його представниками сторін та скріплення печатками його тексту і діє до 31.12.2015р., а в частині виконання зобов'язань, які виникли під час дії договору - до повного їх виконання (п. 13.1 договору, зі змінами, внесеними додатковою угодою від 28.12.2013р.).

Позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 7373,52 грн., що підтверджується видатковою накладною №ФИД00007437 від 03.11.2014р., через Торчинського Б.К. за довіреністю №59 від 03.11.2014р.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, його борг перед позивачем складає 7373,52 грн.

28.01.2015р. та 03.02.2015р. позивач надсилав відповідачу претензії про погашення боргу, що підтверджується фіскальними чеками. Однак, відповідач претензії не задовільнив.

У зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань позивачем відповідачу нараховано пеню в розмірі 1306,22 грн. (за період з 03.01.2015р. по 27.04.2015р.), 20% річних в розмірі 545,44 грн. (з 03.01.2015р. по 27.04.2015р.) та 2448,01 грн. - інфляційних втрат (за січень 2015 року - квітень 2015 року).

Дослідивши надані докази, оцінивши їх в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки, і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідач прийняв від позивача товар і зобов'язаний був його оплатити у встановлені договором строки. Однак, свої зобов'язання відповідач не виконав, оплату поставленого товару не здійснив. Факт неналежного виконання договірних обов'язків підтверджується матеріалами справи. Отже, відповідач є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У договорі сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати поставленого товару у вигляді сплати пені у граничному розмірі, встановленому Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пеню позивачем нараховано відповідно до п. 9.3 договору, з дотриманням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

Згідно зазначеного листа, а також Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Розмір відсотків, який сторони передбачили у договорі, становить 20%. Здійснивши перерахунок 20% річних, а також інфляційних втрат, суд погоджується з розрахунками позивача.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Фідленс-Україна", м. Київ до фермерського господарства „Болеслав-Агро", с. Богданівці, Деражнянський район про стягнення 7373,52 грн. - основної заборгованості, 1306,22 грн. - пені, 545,44 грн. - 20% річних, 2448,01 грн. - інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути з фермерського господарства „Болеслав-Агро" (с. Богданівці, Деражнянський район; код 36896748) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фідленс-Україна" (м. Київ, Солом'янський район, вул. Лінійна, 17; код 36426518) 7373,52 грн. (сім тисяч триста сімдесят три гривні 52 коп.) - основної заборгованості, 1306,22 грн. (одну тисячу триста шість гривень 22 коп.) - пені, 545,44 грн. (п'ятсот сорок п'ять гривень 44 коп.) - 20% річних, 2448,01 грн. (дві тисячі чотириста сорок вісім гривень 01 коп.) - інфляційних втрат, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 23 червня 2015 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу ,

3 - відповідачу (с. Богданівці, Деражнянський район).