Рішення

від 22.06.2015 по справі 926/753/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р. Справа № 926/753/15

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю "Зарінок-Сервіс"

про стягнення заборгованості - 610865,52 грн.

Суддя Гурин М.О.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю від 02.02.2015р.;

відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Зарінок-Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 610865,52 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 01.01.2012р. між сторонами був укладений договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 10, згідно якого позивач (продавець) зобов'язався поставити узгодженими партіями відповідачу (покупцю) паливно-мастильні матеріали, зазначені у додатках: додаткових угодах, видаткових накладних або рахунках фактурах на кожну партію товару, а покупець, у свою чергу, прийняти та оплатити кожну партію товару. Пунктом 1.3. договору передбачено, що загальна сума договору складається із сумарної ціни товару, вказаної в рахунках-фактури чи видаткових накладних. Далі позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору №10 від 01.01.2012р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 610865,52 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 08.05.2015р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 22.05.2015р.

Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє ухвалою від 09.06.2015 р. відкладено розгляд справи на 22.06.2015 р.

Станом на день розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, своєї позиції до відома суду по суті заявлених вимог не довів, хоча повідомлявся про судові засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, встановленою за Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним витребуваних документів у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

Матеріали справи свідчать, що 01.01.2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Зарінок-Сервіс" (Покупець) був укладений договір №10 за умовами якого Продавець зобов'язується поставити узгодженими партіями Покупцеві паливно-мастильні матеріали (надалі - Товар), зазначені у додатках: додаткових угодах, видаткових накладних або рахунках фактурах на кожну партію Товару, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити кожну партію Товару (п. 1.1. договору).

Відповідно до умов п.1.2., 1.3. договору найменування, марка, кількість, ціна, вартість Товару вказуються у рахунку-фактурі та/або видатковій накладній. Загальна сума Договору складається із сумарної ціни Товару, вказаної в рахунках-фактурах чи видаткових накладних.

Пунктами 2.1.-2.4. договору ціна за одиницю Товару встановлюється в національній валюті України. Покупець проводить оплату Товару в повному обсязі не пізніше 10 (десяти) календарних днів з момент поставки партії Товару. Дата поставки Товару визначається датою підпису Покупцем накладної. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця чи шляхом внесення готівки в касу Продавця. У випадку несвоєчасної оплати Покупцем поставленого Товару, при зростанні ринкової вартості на аналогічний товар, Постачальник має право в односторонньому порядку змінити ціну на відвантажений своєчасно неоплачений Товар. В цьому випадку нова ціна Товару розраховується шляхом множення несплаченої кількості (об'єму) Товару на максимальну ціну Постачальника на аналогічний товар, що діяла після відвантаження Товару Покупцеві, про що Постачальник повідомляє Покупця шляхом надання йому розрахунку зміненої ціни.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар за період з червня 2012 р. по вересень 2013 р. на загальну суму 654078,20 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач свої договірні зобов'язання по розрахункам за отриманий товар виконав частково а саме на суму 199889,20 грн, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем станом на день розгляду справи у розмірі 454189,00 грн. та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.03.2015 р. підписаного та скріпленого печатками уповноваженими представниками сторін.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашання заявленої суми основного боргу у розмірі 454189,00 грн. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 454189,00 грн. є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми інфляційних та 3% річних, суд зазначає наступне.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань, позивачем нараховано відповідачу суму 3% річних у розмірі 20419,84 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 136256,68 грн. відповідно до розрахунку, у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення сум 3% річних у розмірі 20419,84 грн. та інфляційних втрат у розмірі 136256,68 грн. за період з 01.10.2013 р. по 01.04.2015 р., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 34 ГПК України ).

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту ст. 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, суд вважає що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судові витрати покласти на відповідача з вини якого спір безпідставно доведено до вирішення в судовому порядку.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Зарінок-Сервіс" (Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Михальча, код 21445999) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Чернівецька область, Хотинський район, с. Клішківці, код НОМЕР_1) 454189,00 грн. основного боргу, 136256,68 грн. інфляційних, 20419,84 грн. 3% річних, 12217,31 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.06.2015 р.

Суддя М.О.Гурин