Постанова

від 15.06.2015 по справі 910/29452/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2015 р. Справа№ 910/29452/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Шевченка Е.О.

Рудченка С.Г.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Драчова М.С., за довіреністю;

відповідача:Горох О.М., за довіреністю;

Романенко С.В., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015

у справі № 910/29452/14 (головуючий суддя: Плотницька Н.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства "Грушківське" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації

про стягнення 460 916 грн. 78 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі №910/29452/14 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Грушківське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованість у розмірі 159 081 грн. 49 коп., пеню у розмірі 8 727 грн. 43 коп., 3 % річних у розмірі 4 245 грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 23 561 грн. 37 коп., штраф у розмірі 7 954 грн. 07 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 075 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило частково скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі №910/29452/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зеленіна В.О. суддів: Ткаченко Б.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 25.05.2015.

28.04.2015 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 розгляд справи відкладено на 15.06.2015.

Також, зазначеною ухвалою було зобов'язано сторони підписати акт звірки взаєморозрахунків та надати його оригінал в судове засідання для огляду.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 № 910/29452/14 у справі № 910/29452/14 в зв'язку з перебуванням судді Синиці О.Ф на лікарняному та перебуванням судді Ткаченко Б.О у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Шевченко Е.О., Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження.

15.06.2015 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові пояснення по справі.

Колегія суддів відзначає, що сторони вимоги ухвали від 25.05.2015 не виконали.

15.06.2015 представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити

15.06.2015 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі №910/29452/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

20.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Комунальним підприємством "Грушківське" Солом'янської районної у м. Києві (абонент за договором) було укладено договір на постачання питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі від 01.04.2008 № 08206-А/2-09 (надалі - Договір).

За умовами Договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 (далі - Правила приймання), правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 року за №403/6691, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється:

2.1.1) за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу;

2.1.2) зняття показників лічильника (-ів) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м.куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг;

2.1.4) кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Пунктом 2.2.2 Договору сторони погодили, що у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, позачергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Згідно п. 2.2.3 Договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Пунктом 2.2.4 Договору встановлено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

З аналізу договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, для обліку заборгованості за надані послуги з постачання питної води та водовідведення за Договором, позивачем було присвоєно відповідачу абонентські коди: № 9-1566 обліковується питна вода та її стоки, що використовуються відповідачем для забезпечення потреб житлового фонду водопостачанням та водовідведенням; за кодом 9-1645 обліковується питна вода та її стоки, що використовуються у господарській діяльності відповідача для власних потреб; за кодом 9-1646 обліковується питна вода та її стоки, що використовуються у господарській діяльності відповідача для надання орендарям (бюджетним установам тощо) послуг з водопостачання та водовідведення; за кодом 9-51566 обліковується питна вода та її стоки, що використовуються у господарській діяльності відповідача для забезпечення потреб житлового фонду у гарячій воді.

З матеріалів справи вбачається, що спір у справі виник зв'язку з тим, що позивачем нараховано заборгованість у розмірі 441 718 грн. 92 коп. за послуги водопостачання, що використовується для приготування гарячої води та стоки гарячої води нарахування за які обліковуються за кодом № 9-51566 за період з 01.01.2013 до 01.07.2014, а саме 282 637 грн. 43 коп. за послуги водопостачання, що використовується для приготування гарячої води та 159 081 грн. 49 коп. за прийняття стічних вод після використання холодної води, що йде на підігрів. Крім того, з розрахунку позовних вимог, вбачається, що позивачем в рахунок погашення заборгованості за послуги водопостачання, що використовується для приготування гарячої води та стоки гарячої води нарахування за які обліковуються за кодом № 9-51566 зараховано 93 112 грн. 46 коп., сплачених в рахунок оплати послуг за період з 01.01.2013 до 01.07.2014, що обліковуються за кодами: 9-1566, 9-1645, 9-1646, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за послуги водопостачання, що використовується для приготування гарячої води та стоки гарячої води нарахування за які обліковуються за кодом № 9-51566 за період з 01.01.2013 до 01.07.2014, складає 348 606 грн. 46 коп.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Згідно ст. 1 Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

В ч. 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення відносяться до комунальних послуг.

Статтею 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

В статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" зазначено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Відповідно до ст. 22 Закону „Про питну воду та питне водопостачання", одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Згідно до п.п. 1.1. п.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України ( Правила) - визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно з п. 2.1. Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показників засобів обліку. ( п. 3.1. Правил).

До того ж, умовами Договору передбачено постачання холодної води та послуг з прийняття стоків холодної води, та не передбачено постачання холодної води, що йде на підігрів, та стоків вже гарячої води.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів відмічає, що скаржник в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що умовами договору, укладеного відповідно до Правил, не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для підігріву, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

Згідно зі статтею 1 закону України "Про теплопостачання", теплова енергія -це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Пунктом 3.13 Правил визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Проте, суд зазначає, відповідно до положень нормативно-правових актів у галузі ведення бухгалтерського обліку реквізит "призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Відповідальність за правильність платежу покладається на платника.

Таким чином, самовільне зарахування коштів, сплачених відповідачем за конкретний період споживання послуг чи погашення заборгованості, в погашення боргу за інші послуги чи за інший період, тобто змінення призначення платежу коштів, призведе до порушення норм чинного законодавства України в галузі ведення бухгалтерського обліку.

Отже, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про неправомірність зарахування позивачем коштів сплачених в рахунок оплати послуг за період з 01.01.2013 до 01.07.2014, що обліковуються за кодами: 9-1566, 9-1645, 9-1646 в рахунок погашення заборгованості за послуги водопостачання, що використовується для приготування гарячої води та стоки гарячої води нарахування за які обліковуються за кодом № 9-51566.

Тому, наявності у відповідача боргу у розмірі 282 637 грн. 43 коп., що обліковується за кодом № 9-51566 (постачання питної води, що використовується для виготовлення гарячої води) нічим не підтверджений, а вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення заборгованість лише в частині заборгованості за прийняття стічних вод після використання холодної води, що йде на підігрів, нарахування за які обліковуються позивачем за кодом № 9-51566, у розмірі 159 081 грн. 49 коп.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені інфляційних втрат, 3 % річних, 5% штрафу.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до 4.2. Договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Водночас, за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити (пункт 4.6. Договору).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 1 жовтня 2014 року справа № 6-113 цс 14).

З оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд здійснив власні перерахунки пені інфляційних втрат, 3 % річних, 5% штрафу з розрахунку основної суми заборгованості 159081,49 грн.

Проаналізувавши власні перерахунки пені інфляційних втрат, 3 % річних, 5% штрафу суду першої інстанції, колегія суддів вважає їх обґрунтованими та правильними, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення пені інфляційних втрат, 3 % річних, 5% штрафу з відповідача лише частково, а саме в розмірі: пеню у розмірі 8 727 грн. 43 коп., 3 % річних у розмірі 4 245 грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 23 561 грн. 37 коп., штраф у розмірі 7 954 грн. 07 коп.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі №910/29452/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі №910/29452/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/29452/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Е.О. Шевченко

С.Г. Рудченко