Ухвала

від 18.06.2015 по справі 808/4897/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2015 рокусправа № 808/4897/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Туркіної Л.П.

           суддів:                     Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання:          Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на постанову : Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 р. у справі № 808/4897/14

за позовом: Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: приватної виробничо-комерційної фірми «Меркурій»

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені ,

                                                  Встановив:

У липні 2014 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до приватної виробничо-комерційної фірми «Меркурій» про стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 32081, 78 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 р. у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на відсутність вини підприємства у невиконанні нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів..

Суд зазначив, що відсутні правові підстави для застосування до відповідача економічних санкцій відповідно до ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На думку позивача, аналіз ст. ст. 19, 20 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі – закон № 875-XII) дає підстави вважати, що сплата адміністративно – господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів повинна здійснюватись суб'єктом господарювання незалежно від наявності або відсутності вини підприємства у невиконанні нормативу.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, приватною виробничо-комерційною фірмою «Меркурій» подано до Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість інвалідів за 2013 рік, відповідно до змісту якого середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві відповідача у 2013 році складала 52 особи, фонд оплати праці за 2013 рік становив 800, 20 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2013 році складала 15388 грн. В даному звіті відповідачем зазначено, що норматив створення робочих місць для інвалідів складає 2 робочих місць, середньооблікова кількість працюючих інвалідів склала 0 осіб.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Таким чином, матеріали справи підтверджують факт невиконання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів та обґрунтованість розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, здійсненого позивачем.

Однак, загальні принципи застосування відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності визначені у Господарському кодексі України.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"покладає на підприємство обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи перелічені в ч.1 ст. 18 Закону, а ті в свою чергу зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів, а тому суд вважає, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх безпосереднього працевлаштування.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено письмовими доказами, на протязі 2013 року відповідач подавав до Бердянського районного центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН, в яких були заявлені вакантні посади для осіб, яким встановлено інвалідність. Звіти за формою державної статистичної звітності № 3-ПН містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду.

Також, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем розміщувалися оголошення в місцевих засобах масової інформації – газета «Бердянські відомості» про наявність вакантних місць.

На думку суду апеляційної інстанції, сукупність названих обставин свідчить, що ПВКФ «Меркурій» вживала належні заходи щодо пошуку та працевлаштування інвалідів, що виключає підстави для застосування санкцій, передбачених ст.. 20 Закону №875-XII.

Отже, висновки суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позову є законними та обґрунтованими.

Виходячи з викладеного, апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів слід залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 – без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року у справі № 808/4897/14 – без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                                      Л.П. Туркіна

          Суддя:                                                                      Ю.В. Дурасова

          Суддя:                                                                      О.А. Проценко