Ухвала

від 15.06.2015 по справі 809/1344/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року Справа № 876/4679/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року у справі № 809/1344/15 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до Товариства з обмеженою відповідальністю КП «Віо-Плюс» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі - УПФУ в м.Івано-Франківськ, позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КП «Віо-Плюс» (далі - КП «Віо-Плюс») про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в розмірі 1823, 85 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до Товариства з обмеженою відповідальністю КП «Віо-Плюс» про стягнення заборгованості залишено без розгляду, з мотивів пропуску позивачем строку звернення до суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, її оскаржило УПФУ в м. Івано-Франківську подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу про залишення без розгляду позовних вимог та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Сторони будучи повідомленими про час та місце розгляду справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України спір вирішено в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу в межах наведених доводів колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга УПФУ в м. Івано-Франківську підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11.02.2014 року УПФУ в м. Івано-Франківську надсилало відповідачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з 2014 року, в якому зазначено суму сплати ТОВ КП «Віо-Плюс» Пенсійному фонду України за вказаний період.

Вказані суми не сплачені на час звернення з позовною заявою.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування ТОВ КП «Віо-Плюс» витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.06.2014 року по 01.09.2014 року, а, відтак, врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1), яка розроблена відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначається положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій був врегульований Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року №400/97-ВР, який визначав порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до пункту 1 статті 1 якого, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до частини 1 статті 3, абзацу 2 пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платники збору сплачують до Пенсійного фонду України збір у порядку, визначеному законодавством України; на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Абзацом четвертим пункту 1 статті 2 даного Закону встановлено, що для платників цього збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку.

Процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначено Інструкцією № 21-1.

Розділ 6 Інструкції № 21-1 визначає порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції №21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV.

Згідно з пунктом 6.8 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Таким чином, розрахунки Управління фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які з моменту отримання є узгодженими і обов'язковими для виконання, оскільки такі розрахунки відповідач не оскаржив, а тому є обов'язковими для виконання, тобто підлягають сплаті.

Слід зауважити, що Пенсійний фонд вчасно і в повному обсязі виплачує пільгові пенсії і тому обов'язок підприємств - вчасно розрахуватися з Пенсійним фондом та не збільшувати борг. Адже від повної та своєчасної сплати внесків залежить наповнення бюджету Пенсійного фонду України, що прямо пов'язане із виплатами пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення та дотримання їх конституційного права на соціальний захист.

Враховуючи те, що інших джерел на фінансування зазначених пенсій у бюджеті Пенсійного фонду не передбачено, у разі, якщо підприємство до 25-го числа відповідного місяця не вносить суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, з 26-го числа цього ж місяця в уповноваженого органу Пенсійного фонду України виникає право на стягнення цих витрат з підприємства. Розмір такого відшкодування визначається у відповідних розрахунках до 20 січня поточного року, або протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

У відповідності з ч.15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Разом з тим, ч. 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не містить в собі посилань на те, що строки давності не застосовується з разі стягнення недоїмки виключно по сплаті страхових внесків.

Системний аналіз законодавчих положень, дозволяє колегії суддів дійти висновку, що сплата страхових внесків, витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, належать до платежів однієї категорії, облік надходження яких здійснює Пенсійний фонд, а тому до таких застосовується єдиний порядок стягнення.

Таким чином, з урахуванням того, що порядок стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків застосовується також для відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підстав для застосування судом наслідків порушення строків звернення до адміністративного суду, передбачених ст. ст. 99, 100 КАС України в даному випадку не вбачається.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо залишення без розгляду позовної заяви, у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст.99 КАС України.

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що приймаючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 809/1344/15 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський