Ухвала

від 18.06.2015 по справі 820/3692/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 р.Справа № 820/3692/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015р. по справі № 820/3692/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-Н"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вега-Н" (далі по тексту - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000372210, винесене відповідачем 26.03.2015 року, повністю;

- - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000382210, винесене відповідачем 26.03.2015 року, повністю.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.03.2015 року №0000372210, № 0000382210, прийняті щодо позивача.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив переглянути постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року в апеляційному порядку та скасувати її, прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, ігнорування дійсних обставин справи, а також ненадання належної правової позиції відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) фіксування судового засідання 18.06.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцями відповідача була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої 05.03.2015 р. був складений акт за № 1056/20-36-22-01-07/32235614, де, в тому числі, були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 132.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього в сумі 45819,00 грн.;

- п. 198.3, ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 17655,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 26.03.2015 року відповідачем стосовно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення, згідно до яких йому були донараховані відповідні грошові зобов'язання, а саме: №0000372210 на загальну суму 57273,75 грн. та №0000382210 на загальну суму 22068,75 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідача, як суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі такого.

Згідно з ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з положеннями цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8. ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 ст. 198. ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК передбачено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України - податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно до п. 201.10 ст. ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи позивач по справі є постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом, поставка електричної енергії здійснюється на користь близько 40 споживачам Харківської області. У зв'язку з тим, що діяльність з постачання електричної енергії безпосередньо залежить від ситуації, яка формується на Оптовому ринку електроенергії України, а саме формування відпускної ціни відбувається, виходячи із співвідношення попиту і пропозиції, тобто співвідношення почасової кількості виробленої та спожитої електричної енергії. Розрахунок даної величини достатньо трудомісткий і вимагає залучення висококваліфікованих фахівців.

Позивачем, з метою належного здійснення основного виду господарської діяльності, в різні періоди були укладені договори з:

- ТОВ "Цезій" - договір про надання послуг № 01/07 від 01.07.2012 року;

- ТОВ "Альфа-інвестмент" - договір про надання послуг № 01/09 від 01.09.2012 року;

- ФОП ОСОБА_1 - договір про надання послуг № 01-У от 02.01.2013 року, відповідно до яких виконавці, у різні періоди надавали на користь позивача послуги із супроводження поставки електричної енергії на користь споживачів, а саме:

- здійснювали аналіз роботи енергосистеми України;

- щомісяця провадили аналіз цін на оптовому ринку електроенергії України (ціни покупки та продажу);

- щомісяця здійснювали розрахунок середньої оптової ціни;

- на підставі місячного плану закупівлі електроенергії складали графік планових платежів до оптового ринку електроенергії України та АК "Харківобленерго";

- з урахуванням змін середньої оптової ціни складали графік фактичних платежів;

- на підставі зібраних та проаналізованих даних надавали замовнику рекомендації щодо збільшення ефективності від діяльності замовника по поставці електроенергії за нерегульованим тарифом.

Детальна інформація щодо послуг, які надавались за вказаними договорами, міститься у звітах, які є додатками до вказаних договорів та надавались на протязі перевірки перевіряючому разом із всіма первинними документами за вказаними правочинами.

Колегія суддів зазначає, що позивачем було належним чином оформлено договірні правовідносини із вищевказаними контрагентами, на виконання вимог податкового законодавства позивач оформив первинні документи бухгалтерської та податкової звітності із вказаними контрагентами, які були надані на протязі перевірки. Крім того, позивачем надавались первинні документи бухгалтерської та податкової звітності на підтвердження використання вказаних послуг у своїй господарській діяльності.

За отримані послуги позивач повністю розрахувався на користь ТОВ "Цезій", ТОВ "Альфа-Інвестмент", Ф-П ОСОБА_1 безготівковим розрахунком на поточний рахунок.

Виконання умов вищезазначених договорів підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Щодо доводів податкового органу про відсутність факту реального вчинення позивачем господарських операцій з його контрагентами на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альфа-Інвестмент" від 07.08.2014р. №729/22.8/38149531, а також акту ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Цезій" від 30.04.2013 р. № 1589/22.5/32381023, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, щодо протиправності та необґрунтованості ухвалених відповідачем податкових повідомлень - рішень від 26.03.2015 року за №0000372210, № 0000382210, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року по справі №820/3692/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача по справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015р. по справі № 820/3692/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В. Судді П’янова Я.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 22.06.2015 р.