Рішення

від 01.02.2013 по справі 2/415/1276/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/16/13 Головуючий у першій інстанції: Дячков С.В.

Категорія: 20 Суддя-доповідач: Красвітна Т.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Макарова М.О., Міхеєвої В.Ю.

при секретарі Безверхому О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрегом", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пушинка", ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 07 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5, правонаступником якої є ОСОБА_6, ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю "Пушинка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрегом", ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, третя особа - Приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Татарець Таїсія Костянтинівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, визнання права власності на частини нежитлового приміщення, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2006 року позивачі звернулись до суду з даним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу за № 140 від 31 жовтня 1995 року товариство покупців - членів трудового колективу структурного підрозділу орендного підприємства індпошиття і ремонту трикотажних виробів, в числі котрих були і позивачі, викупили у Фонду державного майна України, зокрема, трьохповерхову будівлю площею 2010,4 кв.м. по АДРЕСА_1. У березні 1997 року трудовий колектив заснував товариство з обмеженою відповідальністю "Пушинка", що стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію. Згідно протоколу зборів ТОВ "Пушинка" від 27.01.1998 року було прийняте рішення про виключення з ТОВ "Пушинка" 118 учасників та виділення їм, зокрема, нежитлових приміщень у АДРЕСА_1: вхід зліва (за планом) 1-1 - 1,35 кв.м., хол 1 поверх 1-4 - 14,15 кв.м., сходова клітина 2-1 - 7,7 кв.м., вхід справа 3 - 1,35 кв.м., сходова клітина 2-2 - 7,9 кв.м., хол 1 поверх 2 - 14,3 кв.м., 2-й поверх: приймальня 5-1 - 59,4 кв.м., коридор 5-2 - 9,2 кв.м., кімната 5-3 - 12,0 кв.м., кімната 5-4 - 12,1 кв.м., цех - 299,7 кв. м., туалет 5-13 - 2,2 кв.м., велика кімната 6-1 - 54,8 кв.м., кімната 6-5 - 12,3 кв.м., кімната 6-6 - 9,0 кв.м., туалет 6-4 - 1,5 кв.м., кімната 6.3 - 0,9 кв.м., кімната 6.2 - 4,6 кв.м., кімната 6.7 - 2,7 кв.м., підвал: сходи 7 - 18,1 кв.м., кімната 8 - 11,4 кв.м., кімната 10 - 8,0 кв.м., кімната 9 - 2,5 кв.м. В подальшому кожен із 118 колишніх учасників ТОВ "Пушинка" передали свої майнові права їм, позивачкам, на підставі договорів купівлі-продажу, що встановлено рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05.12.2003 року. 30.03.2004 року у письмовій нотаріальній формі було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ТОВ "Агрегом" придбало у колективну власність у ТОВ "Пушинка" 21\100 частку нежитлової будівлі по АДРЕСА_1. За вказаним договором належне їм, позивачкам, зазначене вище нерухоме майно було незаконно відчужене ТОВ "Агрегом", тому позивачки просили суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень у АДРЕСА_1 укладений 30 березня 2004 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Пушинка" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрегом", посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Татарець Т.К. 30 березня 2004 р. за реєстровим № 816; визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_7 право приватної власності на 7/50 часток, за кожною, на нежитлове приміщення у АДРЕСА_1: вхід зліва (за планом) 1-1 - 1,35 кв.м., хол 1 поверх 1-4 - 14,15 кв.м., сходова клітина 2-1 - 7,7 кв.м., вхід справа 3 - 1,35 кв.м., сходова клітина 2-2 - 7,9 кв.м., хол 1 поверх 2 - 14,3 кв.м., 2-й поверх: приймальня 5-1 - 59,4 кв.м., коридор 5-2 - 9,2 кв.м., кімната 5-3 - 12,0 кв.м., кімната 5-4 - 12,1 кв.м., цех - 299,7 кв. м., туалет 5-13 - 2,2 кв.м., велика кімната 6-1 - 54,8 кв.м., кімната 6-5 - 12,3 кв.м., кімната 6-6 - 9,0 кв.м., туалет 6-4 - 1,5 кв.м., кімната 6.3 - 0,9 кв.м., кімната 6.2 - 4,6 кв.м., кімната 6.7 - 2,7 кв.м., підвал: сходи 7 - 18,1 кв.м., кімната 8 - 11,4 кв.м., кімната 10 - 8,0 кв.м., кімната 9 - 2,5 кв.м.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 лютого 2012 року визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень у АДРЕСА_1 укладений 30 березня 2004 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Пушинка" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрегом", посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Татарець Т.К. 30 березня 2004 р. за реєстровим № 816; визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_7 право приватної власності на 7/50 часток, за кожною, на нежитлове приміщення у АДРЕСА_1: вхід зліва (за планом) 1-1 - 1,35 кв.м., хол 1 поверх 1-4 - 14,15 кв.м., сходова клітина 2-1 - 7,7 кв.м., вхід справа 3 - 1,35 кв.м., сходова клітина 2-2 - 7,9 кв.м., хол 1 поверх 2 - 14,3 кв.м., 2-й поверх: приймальня 5-1 - 59,4 кв.м., коридор 5-2 - 9,2 кв.м., кімната 5-3 - 12,0 кв.м., кімната 5-4 - 12,1 кв.м., цех - 299,7 кв. м., туалет 5-13 - 2,2 кв.м., велика кімната 6-1 - 54,8 кв.м., кімната 6-5 - 12,3 кв.м., кімната 6-6 - 9,0 кв.м., туалет 6-4 - 1,5 кв.м., кімната 6.3 - 0,9 кв.м., кімната 6.2 - 4,6 кв.м., кімната 6.7 - 2,7 кв.м., підвал: сходи 7 - 18,1 кв.м., кімната 8 - 11,4 кв.м., кімната 10 - 8,0 кв.м., кімната 9 - 2,5 кв.м.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.03.2012 року виправлено описку у зазначеному вище судовому рішення в частині правильного написання назви відповідача ТОВ "Пушинка".

В апеляційній скарзі апелянт посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що на підставі договору купівлі-продажу за № 140 від 31 жовтня 1995 року товариство покупців - членів трудового колективу структурного підрозділу орендного підприємства індпошиття і ремонту трикотажних виробів, в числі яких були і позивачі, викупили у Фонду державного майна України, зокрема, трьохповерхову будівлю площею 2010,4 кв.м. по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 21 - 26).

У березні 1997 року трудовий колектив заснував товариство з обмеженою відповідальністю "Пушинка", що стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (т. 1 а.с. 27).

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, ТОВ "Пушинка" набула у колективну власність 9\20 часток нежитлових приміщень по АДРЕСА_1; підставою виникнення права власності є дублікат договору купівлі-продажу державного майна при викупі №140 від 31 жовтня 1995 року (т. 2 а.с. 20). Співвласниками даного нерухомого майна є ОСОБА_9 - 1\10 частина, ОСОБА_8 - 1\50 частина, ОСОБА_11 - 21\100 частини, ТОВ "Золотий телець" - 11\50 частин.

Суд звертає увагу, що правомірність державної реєстрація права власності за ТОВ "Пушинка" на 9\20 часток нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 позивачами не оскаржена.

Крім того, ТОВ "Пушинка" у постійне користування було виділено земельну ділянку 0,2289 га по АДРЕСА_1, що стверджується копією відповідного державного акту, виданого 23.03.1998 року та зареєстрованого в кризі записів державних актів на право постійного користування землею за НОМЕР_1.

На підставі ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", в редакції що діяла на час виникнення даних правовідносин, та п. 4.5 статуту ТОВ "Пушинка" кожен учасник товариства, який вибуває, мав право за своєю вимогою та за згодою зборів одержати свою частку майна частково чи повністю.

Згідно протоколу зборів ТОВ "Пушинка" від 27.01.1998 року було прийняте рішення, зокрема, про виключення з ТОВ "Пушинка" 118 учасників та виділення, "згідно балансу, майнової частки" (т.1 а.с. 11 - 14). Колегія звертає увагу, що в протоколі від 27.01.1998 року не визначена частка кожного із учасників, які вийшли із товариства, інформація про рівність часток також не зазначена; будь-які інші докази визначення розміру цих часток суду не представлені.

31.03.2000 року було складено акт, згідно якого ТОВ "Пушинка" передало ТОВ "Русь-К" спірне нерухоме майно - нежитлові приміщення у АДРЕСА_1: вхід зліва (за планом) 1-1 - 1,35 кв.м., хол 1 поверх 1-4 - 14,15 кв.м., сходова клітина 2-1 - 7,7 кв.м., вхід справа 3 - 1,35 кв.м., сходова клітина 2-2 - 7,9 кв.м., хол 1 поверх 2 - 14,3 кв.м., 2-й поверх: приймальня 5-1 - 59,4 кв.м., коридор 5-2 - 9,2 кв.м., кімната 5-3 - 12,0 кв.м., кімната 5-4 - 12,1 кв.м., цех - 299,7 кв. м., туалет 5-13 - 2,2 кв.м., велика кімната 6-1 - 54,8 кв.м., кімната 6-5 - 12,3 кв.м., кімната 6-6 - 9,0 кв.м., туалет 6-4 - 1,5 кв.м., кімната 6.3 - 0,9 кв.м., кімната 6.2 - 4,6 кв.м., кімната 6.7 - 2,7 кв.м., підвал: сходи 7 - 18,1 кв.м., кімната 8 - 11,4 кв.м., кімната 10 - 8,0 кв.м., кімната 9 - 2,5 кв.м.

Отже, твердження місцевого суду, що на підставі вказаного акту від 31.03.2000 року ТОВ "Пушинка" передало спірне нерухоме майно виключеним засновникам даного товариства спростовується змістом самого акту, оскільки особою, яка прийняла нерухоме майно в акті вказано ТОВ "Русь-К" (код 30072734), що стверджується підписом директора даного товариства та печаткою юридичної особи.

Посилання позивачів на те, що вони були учасниками ТОВ "Русь-К" не спростовує правильність викладених вище фактів щодо передачі майна саме юридичній особі ТОВ "Русь-К".

Колегія звертає увагу, що Фондом комунальної власності Дніпродзержинської міської ради ТОВ "Русь-К" було відмовлено у задоволенні заяви про підтвердження права колективної власності на частину приміщень по вул. Бойко, 14-а у зв"язку з непредставленням документів, що підтверджують право власності засновника на даний об"єкт нерухомого майна, оскільки в протоколі зборів засновників ТОВ "Пушинка" від 27.01.1998 року при виході 118 учасників конкретно не визначена частка кожного учасника, що вийшов із товариства. Дані обставини встановлені рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05.12.2003 року, що набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_7 до ТОВ "Пушинка" про стягнення вартості пайового внеску до уставного фонду (т. 1 а.с. 274 - 276).

Судом встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_7 були виведені з числа засновників ТОВ "Русь-К", у зв"язку з тим, що ОСОБА_5 свою частку у статутному капіталі подарувала ОСОБА_12, а ОСОБА_7 власну частку у статутному капіталі подарувала ОСОБА_13, що стверджується довідкою на а.с. 56 - 57 у т. 1.

Суду не представлені та до матеріалів справи не долучені докази передачі кожним із 118 колишніх учасників ТОВ "Пушинка" своїх майнових прав позивачкам на підставі договорів купівлі-продажу. Посилання суду на встановлення даного факту у вказаному вище рішенні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05.12.2003 року, є надуманим, оскільки такий факт, згідно тексту рішення, встановлений не був (т. 1 а.с. 274 - 276).

Колегія звертає увагу, що доводи позивачів суперечать фактичним обставинам справи. Так, судом встановлено, що позивачі входили до складу 118 учасників, які у 1998 році були виключені із ТОВ "Пушинка", але одночасно позивачі стверджують, що на їх користь здійснили відчуження своїх майнових прав усі 118 осіб.

Судом встановлено, що право власності позивачів та ТОВ "Русь-К" на спірне нерухоме майно правовстановлюючими документами не підтверджене.

30.03.2004 року у письмовій нотаріальній формі було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ТОВ "Агрегом" придбало у колективну власність у ТОВ "Пушинка" 21\100 частку нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, що стверджується копією даного договору та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Також судом встановлено, що 02.04.2012 року, після ухвалення районним судом оскаржуваного рішення, померла позивачка ОСОБА_5, із заявою про прийняття спадщини якої до відповідної нотаріальної контори звернувся її син ОСОБА_6, тому останнього залучено апеляційний судом до участі у справі у якості правонаступника позивачки ОСОБА_5

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 386 ЦПК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Статтею 395 ЦПК України визначено, що речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, де закріплено, що зміст правочину не має суперечити ЦК України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Виходячи з викладеного, надавши оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, приймаючи до уваги, що частки кожного із 118 учасників, які вийшли з ТОВ "Пушинка", не визначені, факт відчуження усіма особами, що вийшли з ТОВ "Пушинка", своїх майнових прав на користь позивачок не доведено, колегія дійшла висновку про безпідставність позовних вимог щодо визнання за кожною з позивачкою права власності на 7\50 часток спірного нерухомого майна. У зв"язку з цим, оспорюваний договір купівлі-продажу від 30.03.2004 року, сторонами якого позивачки не являються, не порушує їх прав та законних інтересів, тому підстави для визнання вказаного договору недійсним - відсутні. Отже, позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, при ухваленні незаконного рішення про визнання за позивачками права власності на спірне майно місцевий суд послався на наявність у позивачок речових (майнових) прав на це майно, але не конкретизував яке саме з речових прав, у розумінні ст. 395 ЦК України, суд має на увазі та відповідних доказів не навів.

Колегія звертає увагу, що при розгляді справи в суді першої інстанції учасниками процесу безпідставно не вирішено питання про притягнення до участі у справі у якості третьої особи ТОВ "Русь-К", оскільки дана юридична особа, яка на час розгляду справи апеляційним судом не виключена з реєстру юридичних осіб, хоча і не є власником спірного нерухомого майна, але на підставі акту від 31.03.2000 року дане майно було передане у володіння саме ТОВ "Русь-К".

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного вище, колегія дійшла висновку, що рішення місцевого суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрегом", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пушинка", ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 07 лютого 2012 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, правонаступником якої є ОСОБА_6, ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю "Пушинка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрегом", ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3 - відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді