Постанова

від 27.01.2009 по справі 34/397-33/251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.01.2009                                                                                          

№ 34/397-33/251

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:            Куровського  С.В.

          Михальської  Ю.Б.

 при секретарі:           

 За участю представників:

 від позивача - Тищенко Н.А. (за дов.),

 від відповідача - Стрілко О.В. (за дов.),

від третьої особи - не з'явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ЗАТ "Українська пожежно-страхова компанія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від

23.09.2008

 у справі № 34/397-33/251 (Мудрий С.М.)

 за позовом                               ЗАТ

"Страхова компанія "АХА Страхування" в особі Запорізької філії

 до                                                   ЗАТ

"Українська пожежно-страхова компанія"

 третя особа           ОСОБА_1

 про                                                   стягнення

3094,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

02.08.2007 ЗАТ „Страхова компанія

„ВЕСКО” в особі Запорізької філіїзвернулось до Господарського суду м. Києва з

позовом до ЗАТ „Українська пожежно - страхова компанія” про стягнення 3 094, 56

грн. в порядку регресу.

Рішенням Господарського суду м.

Києва від 06.11.2007 у справі № 34/397 за позовом ЗАТ „Страхова компанія

„ВЕСКО” в особі Запорізької філії до ЗАТ „Українська пожежно - страхова

компанія”, за участю третьої особи ОСОБА_1 задоволено.

Присуджено до стягнення з ЗАТ

„Українська пожежно - страхова компанія” на користь ЗАТ „Страхова компанія

„ВЕСКО” в особі Запорізької філії 3 094, 56 грн. відшкодування шкоди, 102, 00

грн. витрат по сплаті державного мита, а також 118, 00 грн. витрат на

інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та 800, 00 грн. втрат на

оплату послуг адвоката.

Постановою Київського апеляційного

господарського суду від 03.03.2008 у справі     

№ 34/397 апеляційну каргу ЗАТ „Українська пожежно - страхова компанія”

залишено без задоволення, рішення Господарського суду Києва від 06.11.2008 - без

змін.

Постановою Вищого господарського

суду України від 03.06.2008 касаційну скаргу ЗАТ „Українська пожежно - страхова

компанія” задоволено частково, прийняті рішення у справі № 34/397 скасовано та

передано справу на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Підставами для скасування рішення

суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції є те, що:

1) судами першої та апеляційної

інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин страхування загальні

положення статті 511, частини 1 статті 528 та частини 1, 2 статті 636

Цивільного кодексу України;

2) чинним цивільним законодавством

не передбачено виникнення у страховика, який сплатив страхове відшкодування за

майновим видом страхування, права регресу до страховика за договором обов'язкового

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

3) посилання судів в обґрунтування

підстав для задоволення регресного позову на пункт 38.1 статті 38 Закону

України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників

наземних транспортних засобів” є помилковим, який не підлягає застосуванню до

спірних страхових правовідносин, оскільки в розумінні даної статті страховиком,

який в разі виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи має

право подати регресний позов до страхувальника (ОСОБА_1), є саме ЗАТ

„Українська пожежно - страхова компанія”, як сторона за договором обов'язкового

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

Ухвалою господарського суду м.

Києва від 17.06.2008 прийнято справу № 34/397 до провадження, присвоєно справі

№ 34/397-33/351.

Після порушення провадження у

справі № 34/397-33/351 ЗАТ „Страхова компанія „ВЕСКО” в особі Запорізької філії

звернулось до Верховного Суду України з касаційної скаргою на постанову Вищого

господарського суду від 03.06.2008.

Ухвалою від 31.07.2008 Верховний

Суд України відмовив в порушення провадження з перегляду у касаційному порядку

постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням Господарського суду м.

Києва від 23.09.2008 у справі № 34/397-33/251 позов ЗАТ „Страхова компанія

„ВЕСКО” в особі Запорізької філії до ЗАТ „Українська пожежно - страхова

компанія”, за участю третьої особи ОСОБА_1 про стягнення 3 094, 56 грн.

задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з ЗАТ „Українська

пожежно - страхова компанія” на користь ЗАТ „Страхова компанія „ВЕСКО” в особі

Запорізької філії 3 094, 56 грн. відшкодування шкоди, витрат по сплаті

державного мита в сумі 569, 56 грн., 118, 00 грн. витрат на інформаційно -

технічне забезпечення судового процесу та 800, 00 грн. витрат на оплату послуг

адвоката.

Рішення Господарського суду м.

Києва мотивоване тим, що оскільки, відповідно до частини 1 статті 1191

Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою,

має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого

відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, тому до позивача

перейшло в межах суми 3604,56 грн. право зворотної вимоги до особи,

відповідальної за заподіяний збиток. Укладаючи з Акціонерним товариством

„Українська пожежно-страхова компанія” договір обов'язкового страхування

цивільної відповідальності власників транспортних засобів НОМЕР_1, ОСОБА_1

поклав на відповідача обов'язок у випадку настання ДТП спричиненого з його вини,

відшкодувати завдану ним шкоду потерпілій особі у межах встановленого ліміту

відповідальності. Таким чином, у ЗАТ „Страхова компанія „ВЕСКО” у зв'язку із

існуючим між Акціонерним товариством „Українська пожежно-страхова компанія” та

ОСОБА_1 договірним зобов'язанням, виникло право вимоги у порядку регресу на

підставі норм статей 27 Закону України „Про страхування” та 993, 1194

Цивільного кодексу України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків як

до Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”, так і до

ОСОБА_1

Не погодившись з прийнятим

рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, в позові

відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим,

що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, нормам

матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на те, що

відповідач не є особою, відповідальною за збитки, заподіяні дорожньо -

транспортною пригодою, а є лише страховиком за укладеним між відповідачем та

ОСОБА_1 договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності

власників транспортних засобів НОМЕР_1.

Також апелянт зазначає, що Законом

України „Про страхування” не передбачений обов'язок сплати страхового відшкодування

за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників

транспортних засобів ні страховику, який виплатив страхове відшкодування за

договором добровільного страхування автотранспортних засобів, ні

страхувальнику, а лише третій особі, яка постраждала у ДТП з вини

страхувальника.

У відзиві позивач вважає апеляційну

скаргу такою, що не підлягає задоволенню та просить суд залишити її без

задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного

господарського суду від 12.11.2008 прийнято апеляційну скаргу до провадження,

розгляд справи № 34/397-33/251 призначено на 09.12.2008.

09.12.2008 розгляд справи було

відкладено на 27.01.2008.

27.01.2008 в судовому засідання

позивач заявив клопотання, в якому просить в усіх процесуальних документах по

справі № 34/397-33/251 замість ЗАТ „Страхова компанія „ВЕСКО” в особі

Запорізької філії читати ЗАТ „Страхова компанія „АХА Страхування” в особі

Запорізької філії, у зв'язку з тим, що Запорізька філія ЗАТ „Страхова компанія

„ВЕСКО” було перейменовано у Запорізьку філію ЗАТ „Страхова компанія „АХА

Страхування”, що підтверджується Положенням про Запорізьку філію ЗАТ „Страхова

компанія „АХА Страхування”, затвердженого Загальними зборами акціонерів ЗАТ

„Страхова компанія „АХА Страхування”, Свідоцтвом про державну реєстрацію

юридичної особи та Довідкою АА № 190768 з Єдиного державного реєстру

підприємств і організацій України (ЄДРПОУ).

Тому, найменуванням позивача

вважати ЗАТ „Страхова компанія „АХА Страхування” в особі Запорізької філії.

Розглянувши у судовому засіданні

апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній

докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено

наступне.

Відповідно до Довідки ВДАІ УМВС

України в Запорізькій області, 04.02.2007 об 11:00 год. на вул. Набережна в м.

Запоріжжя сталася дорожньо - транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля

„Volkswagen”, державний номер НОМЕР_3, яким керував, і власником якого є

ОСОБА_1, з автомобілем „ВАЗ 211042, державний номер НОМЕР_2, яким керував, і

власником якого є ОСОБА_2

В результаті вказаної ДТП

автомобілю „ВАЗ 21104”, державний номер НОМЕР_2 було завдано механічних

пошкоджень.

Постановою Хортицького районного

суду м. Запоріжжя від 27.02.2008 у справі № 3-2264 винним у дорожньо -

транспортній пригоді було визнано ОСОБА_1.

Як вбачається з висновку

спеціаліста експертного - автотоварознавчого дослідження, з визначення вартості

відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу № 1574 від

10.02.2007, вартість відновлюваного ремонту з врахуванням зносу автомобіля „ВАЗ

211042”, державний номер НОМЕР_2, в наслідок пошкодження дорожнього

транспортного засобу станом на 07.02.2007 складає 3 952, 90 грн.

Автомобіль „ВАЗ 211042”, державний

номер НОМЕР_2 було застраховано у ЗАТ „Страхова компанія „ВЕСКО” на підставі

Полісу (договору) страхування автотранспорту      № 5081-а/06зп від 20.12.2006.

Фактичні витати, яких зазнав

ОСОБА_2 на ремонт пошкодженого автомобіля склали 3 850, 06 грн., що

підтверджується видатковою накладною №ЗрРНк-001845 від 22.02.2007, квитанцією

від 22.02.2007 за сплату видатковою накладної та рахунку № 28 від 23.02.2007.

Відповідно до Розрахунку суми

страхового відшкодування по Договору страхування автотранспорту № 5081-а/36зп

від 20.12.2006 з вирахуванням 245, 50 грн. франшизи по ризику „збитки внаслідок

ДТП” (що складає 0,5% від страхової суми вказаної у пункті 8 договору

страхування), ЗАТ „Страхова компанія „ВЕСКО” визначено розмір страхового

відшкодування, що належав до виплати ОСОБА_2 у сумі 3 604,56 грн.

Підтвердженням виплати ОСОБА_2

страхового відшкодування в розмірі 3 604, 56 грн. є платіжне доручення № 312

від 12.03.2007 на суму 1 450, 00 грн. та видатковий касовий ордер № 369 від

12.03.2007 на суму 2 154, 56грн.

Відповідно до статті 27 Закону

України „Про страхування” та статті 993 Цивільного кодексу України до

страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового

страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке

страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи,

відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з частиною 1 статті 1191

Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою,

має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого

відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами 1 та 2 статті 1187

Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є

діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних

засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних,

радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких

звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену

небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана

джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній

правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди

тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання,

зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1

статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії

кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а

саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною

особою.

Як вже зазначалось раніше, винним у

дорожньо - транспортній пригоді та власником автомобіля „Volkswagen”, державний

номер НОМЕР_3, є ОСОБА_1, таким чином, до позивача перейшло в межах суми

3604,56 грн. право зворотної вимоги до ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується з

висновком суду першої інстанції про задоволення позову, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 1194 Цивільного

кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, в разі

недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного

відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між

фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини 22.1 статті

22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 1 липня 2004 р. N

1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів

відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку

оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди

життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України

„Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників

наземних транспортних засобів”, обов'язкове страхування цивільно - правової

відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди,

заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо -

транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами

обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності є

страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких

застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності є

майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з

відшкодуванням особою, цивільно - правова відповідальність якої застрахована,

шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації

забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у

сфері страхування цивільно - правової відповідальності, яка здійснюється з

метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну

потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та захисту майнових

інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком

при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті 21 Закону України

„Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників

наземних транспортних засобів” передбачає, що лише у разі експлуатації

транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса

обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе

відповідальність, встановлену законом.

Отже, за наявності страхування

цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

страховики потерпілої особи вправі звертатися з вимогами до страховика особи,

що вчинила шкоду внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, про відшкодування

шкоди з врахуванням визначеного законом ліміту відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що

між ЗАТ „Українська пожежно - страхова компанія” та страхувальником ОСОБА_1

було укладено договір (Поліс) НОМЕР_1 обов'язкового страхування цивільної

відповідальності власників транспортних засобів. Вказаним договором (Полісом)

передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб

становить 25 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн. (пункт 2 договору).

Згідно з частиною 9.2 статті 9

Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності

власників наземних транспортних засобів” обов'язковий ліміт відповідальності

страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на

одного потерпілого.

Оскільки між ЗАТ „Українська

пожежно - страхова компанія” та ОСОБА_1 укладено договір обов'язкового

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів,

відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди,

заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх

осіб, ЗАТ „Страхова компанія „ВЕСКО” правомірно звернулась до ЗАТ „Українська

пожежно - страхова компанія” про стягнення завданих збитків в порядку регресу

(вищезазначена правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду України від

21.03.2007).

Вимоги щодо стягнення адвокатських

послуг в розмірі 800,00 грн. підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

13.03.2007 між ЗАТ „Страхова

компанія „ВЕСКО” (замовник) та адвокатом ОСОБА_3 (виконавець), який діє на

підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 336, було

укладено договір про надання адвокатської допомоги по господарській справі

(далі - Договір), відповідно до якого, виконавець бере на себе зобов'язання по

наданню замовнику в особі Запорізької філії послуг по наданню адвокатської

допомоги, а замовник зобов'язується здійснювати оплату цих послуг (пункт 1.1.

Договору).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.1.1.

Договору за надання адвокатської допомоги, передбаченої пунктом 1.2. Договору,

замовник перераховує на розрахунковий або картковий рахунок виконавця суму в

розмірі 800, 00 грн. Про надання виконавцем послуг, зазначених в пункті 1.2.1.

Договору, сторони складають окремий акт виконаних робіт. Вартість участі в

одному судовому засіданні складає 250, 00 грн.

29.05.2007 сторонами Договору було

складено Акт № 1 виконаних робіт, відповідно до якого, даний акт виконаних

робіт підлягає оплаті протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання, згідно

умов пункту 3.1. Договору , в сумі 800, 00 грн.

Згідно частини 1 статті 12 Закону

України ”Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди

між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Факт оплати за адвокатські послуги

підтверджується платіжним дорученням № 571 від 05.06.2007.

Відповідно до статті 44

Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з

державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи,

призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням

речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката,

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат,

пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином вимога позивача, щодо

стягнення витрат за послуги адвоката в розмірі 800,00 грн. є обґрунтованою та

такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 11112

Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у

постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під

час нового розгляду справи.

При винесенні постанови Київський

апеляційний господарський суд, прийняв до уваги вказівки, викладені в Постанови

Вищого господарського суду України.

Відповідно до статті 33

Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, колегія

вважає рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2008 по справі №

34/397-33/251 обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству,

фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни

не вбачається. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103,

105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого

акціонерного товариства „Українська пожежно - страхова компанія” залишити без

задоволення, а рішення Господарського суду м .Києва від 23.09.2008 у справі №

34/397-33/251 - без змін.

Матеріали справи № 34/397-33/251

повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена

протягом місяця до Вищого господарського суду України.

 Головуючий суддя                                                                     

Кондес  Л.О.

 Судді                                                                                         

Куровський  С.В

                                                                                          Михальська  Ю.Б.