Ухвала

від 11.06.2015 по справі 2270/6343/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2015 р. м. Київ К/800/22645/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач), суддівЛіпського Д.В., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю представника відповідача - Левшунова Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городоцькому районі Хмельницької області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року

у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області (далі - УПФУ в Городоцькому районі Хмельницької області) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городоцькому районі Хмельницької області (далі - ВВД Фонду ССНВВПЗ в Городоцькому районі Хмельницької області) про стягнення невідшкодованих витрат,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2010 року УПФУ в Городоцькому районі Хмельницької області звернулося до суду з позовом про стягнення з ВВД Фонду ССНВВПЗ в Городоцькому районі Хмельницької області не прийняті останнім до заліку витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання громадянам держав-учасниць СНД та членів їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання до України за період з 01 березня 2010 року по 31 травня 2010 року в сумі 3962,40 грн.

Справа неодноразово розглядалась судами.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з ВВД Фонду ССНВВПЗ в Городоцькому районі Хмельницької області на користь УПФУ в Городоцькому районі Хмельницької області невідшкодовані витрати по сплаті пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в розмірі 3962,40 грн.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV) та Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII). Вказує, що суди не дали належної оцінки його доводам про те, що позивач безпідставно включив до заборгованості суми щомісячної державної адресної допомоги, яка не підлягає відшкодовуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди виходили з того, що відповідачем не прийнято до відшкодування суми виплачених пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам держав-учасниць СНД, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання до України в розмірі 3962,40 грн.

Проте, з такими висновками погодитись неможливо.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105-XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною 2 статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 12 листопада 2013 року (справа № 21-394а13) та від 31 березня 2015 року (справа № 21-2а15).

Водночас, щомісячна державна адресна допомога та виплата підвищення до пенсії, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року №198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 26 березня 2008 року №265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення» відсутні у визначеному статтею 21 Закону № 1105-XIV, переліку соціальних послуг, а тому такі витрати Фонд соціального страхування від нещасних випадків не відшкодовує.

Заперечуючи проти позову, ВВД Фонду ССНВВПЗ в Городоцькому районі Хмельницької області неодноразово посилалось на те, що у розрахунок заборгованості, УПФУ в Городоцькому районі Хмельницької області безпідставно включило витрати з виплати та доставки державної адресної допомоги.

Однак, вирішуючи спір та задовольняючи позов у повному обсязі, суди не дали належної правової оцінки цим доводам відповідача та не перевірили, з яких витрат складаються нараховані позивачем суми заборгованості за період з 01 березня 2010 року по 31 травня 2010 року.

Враховуючи те, що в наданому УПФУ в Городоцькому районі Хмельницької області розрахунку, ця інформація також відсутня (а.с. 37), висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що 3962,40 грн невідшкодованих витрат складаються із сум пенсій виплачених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є не обґрунтованими.

Суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні (частина 1 статті 220 КАС України).

Згідно з частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городоцькому районі Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак