Ухвала

від 25.07.2013 по справі 0426/7281/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8424/13 Справа № 0426/7281/12 Головуючий у 1 й інстанції - Ренчева О.В. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року м. Дніпропетровськ

25 липня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого -

суддів:

при секретарі

Красвітної Т.П.,

Макарова М.О., Міхеєвої В.Ю., Безверхому О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_6 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Комунального закладу "Нікопольський цент первинної медико-санітарної допомоги" про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, поновлення строків звернення до суду з позовом, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що наказом КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" №38к від 20 лютого 2012 року його, позивача, звільнено з посади слюсаря-сантехніка КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин з 01.02.2012 року. Посилаючись на незаконність звільнення, позивач, згідно уточнених позовних вимог, просив суд поновити його на роботі з 13.02.2012 року на посаді слюсаря-сантехніка, стягнути з відповідача на його, позивача, користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 12150,0 грн., моральну шкоду у розмірі 20000,0 грн., встановити, що записи здійснені у його трудовій книжці з №22 по №23 є неправильними та вважати їх недійсними, зобов'язати відповідача здійснити запис у його трудовій книжці, що записи здійснені № 22 по № 23 вважати неправильними і недійсними.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2013 року провадження у даній справі в частині поновлення на роботі та визнання недійсними записів у трудовій книжці закрито у зв"язку з відмовою позивача від зазначених позовних вимог та не оскаржується в апеляційному порядку.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2013 року ОСОБА_6 поновлено строк на звернення до суду з даним позовом; в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що позивач з 08.07.2004 року року знаходився у трудових відносинах з КЗОЗ «Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги» де працював на посадах оператора насосно-фекальної станції, а в подальшому - слюсаря-сантехніка.

01.12.2005 року у зв'язку з реорганізацією поліклініки консультативно-діагностичної допомоги в філію поліклінічного відділення міської лікарні №3 позивача переведено на посаду слюсаря-сантехніка філії поліклінічного відділення міської лікарні №3, що стверджується записами у трудовій книжці позивача та визнано сторонами.

Наказом міської лікарні №3 від 25 листопада 2005 року №111-р було проведено приєднання Нікопольської міської поліклініки консультативно-діагностичної допомоги до міської лікарні №3 у якості філії поліклінічного відділення та прийняті відповідні організаційні заходи щодо прийому на баланс міської лікарні №3 приміщення, обладнання, інвентарю міської поліклініки консультативно-діагностичної допомоги, бухгалтерських документів; внесення змін до штатного розпису міської лікарні №3; прийняття на облік архівних даних і трудових книжок працівників міської поліклініки консультативно-діагностичної допомоги (а.с. 72).

На підставі наказу №57 §34 від 01.12.2005 року ОСОБА_6 був переведений на посаду слюсаря-сантехніка філії поліклінічного відділення міської лікарні 3, про що було зроблено запис за №21 у його трудовій книжці (а.с. 98-99) та стверджується іншими письмовими доказами, що долучені до матеріалів справи.

Доводи позивача про те, що він по день звільнення постійно працював в КУОЗ "Нікопольська міська поліклініка консультативно-діагностичної допомоги", яка є юридичною особою та ніколи не була філією поліклінічного відділення КЗОЗ "Міська лікарня № 3", судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони спростовуються зібраними у справі письмовими доказами, яким місцевим судом надано детальної оцінки.

Крім того, згідно довідки КЗ „Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" профспілкові внески, утримані із заробітної плати працівника КЗОЗ "Міська лікарня 3" ОСОБА_6, перераховувались на рахунок Нікопольської міської організації профспілок працівників охорони здоров'я, рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 140).

Нікопольська міська рада своїм рішенням №38-16/УІ від 20.01.2012 року припинила Комунальний заклад охорони здоров'я "Міська лікарня № 3" (ідентифікаційний код 01987126, місцезнаходження - вул. Івана Богуна, буд. 3) шляхом приєднання його до Комунального закладу "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" (ідентифікаційний код 37838203, місцезнаходження - пр. Трубників, буд. 56/2). КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" визначено правонаступником майнових та інших прав і обов'язків припиненого (шляхом приєднання) КЗОЗ "Міська лікарня №3" згідно передавальних актів (а.с.89).

КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" своїм наказом №29 від 30.01.2012 року зобов'язав інспектора ВК КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" ОСОБА_7 ознайомити працівників КЗОЗ "Міська лікарня №3", в тому числі ОСОБА_6, з рішенням Нікопольської міської ради №38-16/УІ від 20.01.2012 року (а.с.6).

Наказом КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" №30 від 30.01.2012 року, згідно ст.32 КЗпП України, було призначено робочим місцем виконання своїх посадових обов'язків, в тому числі для ОСОБА_6, кабінети на базі амбулаторії №5 КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" за адресою: м. Нікополь, вул. І. Богуна, 3 (а.с.7).

З наказами КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" № 29 від 30.01.2012 року та № 30 від 30.01.2012 року позивач був ознайомлений, однак від їх підпису відмовився, що підтверджується актом № 10 від 30.01.2012 року, складеним головним лікарем КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" ОСОБА_8, заступником головного лікаря з медичного обслуговування населення ОСОБА_9, інспектором відділу кадрів ОСОБА_7, юрисконсультом ОСОБА_10 (а.с.120).

На виконання наказу КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" № 47 від 02.02.2012 року, комісією у складі голови комісії - заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" ОСОБА_9, членів комісії: завідуючої амбулаторією № 5 КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" ОСОБА_11, інспектора відділу кадрів КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" ОСОБА_7, юрисконсульта КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" ОСОБА_12 було проведено перевірку за фактом відсутності на робочому місці працівників (згідно наказу № 30 від 30.01.2012 р.), якою виявлено, що за період з 01.02.2012 року по 17.02.2012 року ОСОБА_6 жодного разу не виходив на роботу до амбулаторії № 5 КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" за адресою по вул. І.Богуна, 3 у м. Нікополь, про що були складені акти №1, 3 - 15 (а.с.121-134).

Викладене підтвердилося у судовому засіданні поясненнями ОСОБА_6, який вказав, що на роботу до амбулаторії №5 КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" за адресою по вул. І.Богуна, 3 у м. Нікополь не виходив, оскільки вважав своїм робочим місцем КУОЗ "Нікопольська міська поліклініка консультатавно-діагностичної допомоги" по вул. Лапинська, 49 у м. Нікополь, куди він і з"являвся до 13.02.2012 року.

Місцевий суд обґрунтовано не взяв до уваги доводи позивача про те, що КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" незаконно, на думку позивача, та без його згоди перевів його на інше місце роботи.

Як вбачається з наказу КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" № 30 від 30.01.2012 року ОСОБА_6 відповідно до вимог ч.2 ст.32 КЗпП України був переміщений в КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" в межах м. Нікополя, з дорученням роботи за тією ж спеціальністю та посадою і з тими ж істотними умовами праці.

Частиною 4 статті 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Тому суд дійшов правильного висновку, що при реорганізації КЗОЗ "Міська лікарня №3" шляхом приєднання його до КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" дія трудового договору з ОСОБА_6 припинена не була, оскільки до КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги", як правонаступника, перейшли усі права та обов'язки за трудовим договором, тому при призначенні робочим місцем позивача кабінету на базі амбулаторії №5 КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" по вул. І.Богуна, 3, згода ОСОБА_6 не була потрібна.

У відповідності до ч.1 ст.149 КЗпП України КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" зажадав від ОСОБА_6 письмові пояснення з приводу його невиходу на робоче місце КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" амбулаторія № 5 за адресою: м. Нікополь, вул. І.Богуна, 3. Однак, позивач від надання пояснень щодо невиходу на робоче місце відмовився, про що був складений акт № 2 від 02.02.2012 року (а.с.145). Посилання позивача на те, що йому не пропонували надати пояснення суд до уваги не бере, оскільки такі твердження спростовані вказаним вище актом.

Наказом головного лікаря КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" № 38к від 20 лютого 2012 року ОСОБА_6 був звільнений з посади слюсаря-сантехніка КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин з 01.02.2012 року (а.с.27).

Підставами звільнення у наказі вказані: доповідна записка завідуючої амбулаторії №5 ОСОБА_11 від 01.02.2012 року, ати №1, 3-15 "Про відсутність на робочих місцях працівників", акт № 2 від 02.02.2012 року про відмову дачі пояснення щодо відсутності на робочому місці.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим нам органом, зокрема, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року, з відповідними змінами та доповненнями, роз»яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За змістом ст. 43, 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається, зокрема, у випадку звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати заподіяну моральну шкоду працівнику, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, враховуючи, що ОСОБА_6 з 01.02.2012 року жодного дня не виходив на роботу до амбулаторії №5 КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги", що підтвердилося у судовому засіданні і поясненнями позивача, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач правомірно та відповідно до вимог трудового законодавства звільнив позивача з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин з 01.01.2012 року.

Доводи апелянта стосовно того, що 01.12.2005 року він написав заяву про переведення на роботу до філії поліклінічного відділення міської лікарні №3 під впливом робітників відділу охорони здоров'я, які його примусили написати таку заяву, є недоведеними, спростовуються представленими у справі доказами; крім того, до правоохоронних органів з відповідною заявою щодо порушення його прав позивач не звертався.

Судом не встановлені порушення з боку відповідача вимог ст.43 КЗпП України. ОСОБА_6 був членом профспілки, що підтверджується довідкою КЗ "Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги" (а.с.140). Як вбачається з потоколу засідання профспілкового комітету №6 від 13.03.2013 року пофспілкової організації комунальної установи охорони здоров'я Міської лікарні №3 (а.с.141), на засідання профспілкового комітету ОСОБА_6 був запрошений, однак не з'явився. Профспілковий комітет дав згоду про звільнення за прогули без поважних причин, в тому числі, щодо ОСОБА_6, без його присутності.

З урахуванням викладеного, дійшовши висновку про необхідність поновлення позивачу передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України строку, місцевий суд обгрунтовано відмовив ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним наказу про звільнення та його скасування, що обумовило необхідність відмови у задоволені позову в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено у відповідності до вимог діючого законодавства, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді