Постанова

від 23.06.2015 по справі 920/138/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 920/138/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на ухвалу та постанову у справігосподарського суду Сумської області від 09.02.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 № 920/138/15 господарського суду Сумської області за заявою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компрессормаш" проБанкрутство за участю представників сторін: не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.02.2015 у справі № 920/138/15, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015, відмовлено заявнику - Державній податковій інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області в порушенні провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компрессормаш".

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просила скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 09.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 у справі № 920/138/15, а справу № 920/138/15 передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 95 Податкового кодексу України, пункту 12.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, ст. 43 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті судами попередніх інстанцій ухвалу та постанову, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 3 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до частини 2 статті 11 вказаного Закону до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Згідно із частиною 7 згаданої статті, до заяви кредитора додаються також, зокрема, копія виконавчого документа;

до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ухвалою про прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство господарський суд має право вирішити питання, зокрема, про зобов'язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про порушення провадження у справі про банкрутство.

Підготовче засідання суду проводиться не пізніше чотирнадцятого дня з дня винесення ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов'язань кредитором тощо) - не пізніше тридцятого дня.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23.01.2015 ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області звернулась до господарського суду Сумської області з заявою (з урахуванням уточнень до неї від 09.02.2015) про порушення справи про банкрутство ТОВ "Компрессормаш" та визнання останнього банкрутом.

В підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора до заяви були додані копія постанови Сумського окружного адміністративного суду у справі № 2а-1870/1543/12 про стягнення з ТОВ "Компрессормаш" на користь держави податкового боргу на прибуток у сумі 1 068 176,53 грн.; податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у сумі 294,68 грн. та податкового боргу на додану вартість у сумі 41 577,72 грн.; копії інкасових доручень № 1339 від 25.09.2012 на суму 1 068 176,53 грн., з відміткою банку про повернення 01.10.2012 без виконання згідно п. 2.18 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника, та № 1499 від 08.11.2012 з тотожною відміткою банку від 13.11.2012.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.01.2015 у справі № 920/138/15, зокрема, заяву ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області прийнято до розгляду; призначено підготовче засідання суду на 09.02.2015; зобов'язано заявника надати суду копію виконавчого документа, виданого на виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 у справі № 2а-1870/1543/12 за позовом ДПІ в м. Суми до ТОВ "Компрессормаш" про стягнення податкового боргу, відповідну постанову органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначених вимог ДПІ та відомості про хід цього виконавчого провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 6, 7 статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.

Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про: - порушення провадження у справі про банкрутство; - відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, у своїх поясненнях на виконання ухвали господарського суду Сумської області від 27.01.2015 у справі № 920/138/15 ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області зазначила, що процедура погашення податкового боргу регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, яким встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України. Органи державної виконавчої служби до процедури примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу не залучаються, оскільки, процедура погашення податкового боргу не регулюється законодавством про виконавче провадження.

Відмовляючи в порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компрессормаш", суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, керувався приписами частини 3 статті 10, частин 2, 7 статті 11, частини 7 статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та виходив з того, що звертаючись до суду з відповідною заявою, кредитор повинен надати докази в підтвердження безспірності вимог до боржника та звернення судового рішення про задоволення вимог кредитора до примусового виконання органами державної виконавчої служби.

Господарським судом в оскаржуваній ухвалі встановлено, що в даному випадку заявником - ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компрессормаш", оскільки, відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження за постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 у справі № 2а-1870/1543/12 та дані про її невиконання не менше ніж три місяці після встановленого для цього строку.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що оскільки органам доходів і зборів як контролюючим органам законом, зокрема, Податковим кодексом України, надано повноваження щодо вжиття комплексу заходів щодо стягнення податкового боргу, які є значно більш широкими, ніж у інших кредиторів (суб'єктів господарювання), то орган доходів і зборів, звертаючись до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, зобов'язаний довести, що ним вичерпано всі можливі заходи щодо стягнення такого боргу у межах наданих законом повноважень, а надані до заяви про порушення справи про банкрутство документи не містять доказів, що ДПІ як контролюючий орган застосував всі можливі заходи щодо стягнення податкового боргу у межах наданих йому законом повноважень, оскільки не надано доказів вжиття заходів щодо погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції, з яким в оскаржуваній постанові погодився суд апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується, оскільки його зроблено без врахування спеціальних норм матеріального та процесуального права, котрі визначають порядок примусового виконання судового рішення про стягнення податкового боргу, і які підлягали застосуванню при вирішенні питання про наявність або відсутність підстав, згідно вимог ст. 16 Закону про банкрутство, для порушення провадження у справі за заявою ініціюючого кредитора - податкового органу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України , іншими законодавчими актами України.

Так, частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.

Згідно із пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абзацом першим пункту 95.3 статті 95 Податкового Кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, який передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу . Відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Абзацами другим та третім пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" та Податкового кодексу України дає підстави для правового висновку про те, що примусове виконання рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків - юридичної особи за законом покладено виключно на контролюючи органи (органи доходів і зборів) за визначеною Податковим кодексом України процедурою, без залучення до неї органів державної виконавчої служби.

Таким чином, виходячи з приписів статті 95 Податкового кодексу України, частини третьої статті 10, частини сьомої статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", доказами в підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України.

Відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження у такому випадку до заяви органу доходів і зборів про порушення провадження у справі про банкрутство не додається, оскільки списання коштів з рахунків боржника здійснюється відповідно до умов і порядку, визначених Податковим кодексом України, а не Законом України "Про виконавче провадження".

Одночасно колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що перебіг трьохмісячного строку, визначеного частиною 3 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", починається з моменту прийняття банком платника (боржника) інкасового доручення для примусового стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, оформленого стягувачем (контролюючим органом) на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що не надавши належної правової оцінки усім викладеним у поясненнях податкового органу доводам, наданих на виконання ухвали господарського суду Сумської області від 27.01.2015 у справі № 920/138/15 про прийняття заяви ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області до розгляду, стосовно відсутності підстав для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення податкового боргу в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", суд першої інстанцій, з яким погодився в постанові й суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для відмови у порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компрессормаш", через ненадання ініціюючим кредитором - податковим органом господарському суду постанови органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження на виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 у справі № 2а-1870/1543/12 за позовом ДПІ в м. Суми до ТОВ "Компрессормаш" про стягнення податкового боргу та даних про невиконання цієї постанови не менше ніж три місяці після встановленого для цього строку, у зв'язку з чим, винесені ухвала та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

Під час перевірки обґрунтованості вимог заявника та з'ясування наявності або відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, суду першої інстанції слід врахувати наведене, перевірити, чи, відповідають подані заявником документи вимогам статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрута", чи дотримано ініціюючим кредитором вимоги Закону, зокрема, щодо додання до заяви рішення суду, що набрало законної сили про стягнення податкового боргу, який відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", повинен становити не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, а також надати правову оцінку дотримання ініціюючим кредитором трьохмісячного строку, визначеного частиною 3 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 09.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 у справі № 920/138/15 скасувати.

Справу № 920/138/15 передати на розгляд до господарського суду Сумської області.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк