Рішення

від 23.06.2015 по справі 903/407/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 червня 2015 р. Справа № 903/407/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис"

до товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Укрзахідпідшипник" ЛТД

про стягнення 88 820,64грн.

Суддя Філатова С.Т.

За участю представників сторін:

від позивача: Янович М.Ю., дов б/н від 23.02.2015р.

від відповідача: Мартинюк С.І., дов. № 28 від 15.05.2015 р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Укрзахідпідшипник" ЛТД про стягнення 111 499, 26грн., в т.ч. 94 675, 83 грн. інфляційних втрат за період з 16.08.2013р. по 11.03.2015р. та 16 823, 42 грн. 3% річних за період з 13.04.2013р. по 11.03.2015р. на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договорами поставки №ДВ2394 від 18.10.2012р. та №ДВ1704 від 20.03.2012р., укладеними між сторонами, що підтверджено рішенням господарського суду Волинської області від 03.07.2013р. по справі № 903/429/13, яке набрало законної сили.

Відповідач у відзиві від 04.06.2015р. просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що 03.07.2013р. господарським судом Волинської області було прийнято рішення у справі №903/429/13 за позовом ТзОВ "ТД Ирбис" до ТзОВ ТД "Укрзахідпідшипник" ЛТД про стягнення заборгованості за договорами поставки, яким позов задоволено та стягнуто на користь позивача 257 589,80грн. основного боргу, 6 345,07грн. пені, 1 290,06грн. річних, а разом 265 224,93 грн. та судові витрати у справі.

Повідомляє, що судове рішення було виконане відповідачем в добровільному порядку, що підтверджується банківськими виписками: на суму 5 000,00грн. від 07.11.2013р.; на суму 5 000,00грн. від 17.12.2013р.; на суму 3 123,94грн. від 26.12.2013р.; на суму 7 649,14грн. від 07.03.2014р.; на суму 30 058,15грн. (заява про зарахування зустрічних однорідних вимог ТзОВ "ТД Ирбис" від 04.11.2014р. за вих. № 3468/11); на суму 206 758,57грн. від 11.03.2015р.; на суму 7 635,13грн. від 11.03.2015р.; на суму 5 304,50 грн. від 11.03.2015р.

Вважає, що розрахунок, проведений позивачем, є неправильним, оскільки розрахунок має проводитись саме з суми 257 589,80грн. основного боргу, яка була визначена судовим рішенням від 03.07.2013р.

Долучає контррозрахунок відповідача, згідно з яким розмір інфляційних втрат та річних за період невиконання рішення становить 88 820,64грн., в т.ч. 75 090,31грн. інфляційних втрат та 13 730,33грн. річних за період з 13.04.2013р. по 11.03.2015р.

Клопотанням від 08.06.2015р.відповідач долучив до матеріалів справи платіжні доручення за період з 20.03.2013р. по 11.03.2015р. в підтвердження сплати заборгованості перед позивачем.

Повідомив про зміну адреси реєстрації відповідача. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 01.04.2015р. адреса реєстрації ТзОВ ТД "Укрзахідпідшипник" ЛТД - 43016, м. Луцьк, вул. Йови Кондзелевича, буд. 1.

Ухвалою суду від 08.06.2015р. розгляд справи відкладався згідно ст.77 ГПК України у зв'язку з неподанням витребуваних доказів по справі, необхідністю витребування нових доказів. Зобов'язано подати суду позивача : обґрунтований розрахунок суми боргу, річних, інфляційних нарахувань окремо по кожній накладній із зазначенням розпорядчих (видаткових) документів, рахунків та періоду виникнення боргу; докази часткової оплати; рахунки №СчА-132107 від 19.12.2012р., №001460 від 10.01.2013р., №СчА-010725 від 05.02.2013р., №090751 від 21.12.2013р., №СчЮ-144742 від 17.12.2013р., накладну №090751 від 21.12.2013р., зазначену у платіжних дорученнях №1403 від 07.11.2013р., №1503 від 17.12.2013р.; направити повноважного представника до відповідача для здійснення звірки взаємних розрахунків окремо по кожній видатковій накладній із зазначення розпорядчих документів (рахункові, видаткові накладні) та платіжних доручень. Акт звірки подати суду; відповідача: обґрунтований контррозрахунок суми боргу, інфляційних нарахувань та річних; здійснити звірку взаємних розрахунків, подати проект акту звірки, про який було повідомлено в судовому засіданні 18.05.2015р.

Позивач на виконання вимог ухвали суду від 08.06.2015р. долучив доказ пред'явлення судового рішення від 03.07.2013р. у справі № 903/429/13 до виконання, докази надіслання на адресу відповідача проектів актів звірок взаємних розрахунків за договорами поставки №ДВ2394 від 18.10.2012р. та ДВ1704 від 20.03.2012р., обґрунтований розрахунок суми боргу (а.с. 81-93).

В судовому засіданні представник позивача (в межах повноважень, визначених довіреністю №66 від 23.02.2015р., а.с. 80) звернувся з заявою про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути 13 730,33грн. річних за період з 13.04.2013р. по 11.03.2015р., 75 090,31грн. інфляційних втрат за період з квітня 2013р. по березень 2015р.(а.с. 96).

Згідно із ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів інших осіб, судом приймається заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 88 820,64грн.

Представник відповідача (в межах повноважень, визначених довіреністю №25 від 15.05.2015р.), ознайомившись з заявою позивача про зменшення розміру позовних вимог, визнав позов в сумі 88 820,64грн. (а.с. 96).

Згідно зі ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Зважаючи на те, що в силу ст. 12 ЦК України особа вільно розпоряджається своїми матеріальними правами, дії відповідача не суперечать законодавству, судом не встановлено порушення прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд прийняв визнання позову.

Приймаючи визнання позову, суд виходив з наступного:

20.03.2012р. та 18.10.2012р. між приватним акціонерним товариством "ТД Ирбис" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю ТД "Укрзахідпідшипник" ЛТД були укладені договори №ДВ1704 та №ДВ2394 про поставку товарів, доповнені додатковими угодами №1 від 19.12.2012р. та 24.01.2013р.

На виконання умов договорів по видатковим накладним №Ю-010776 від 22.02.2013р., №Ю-010780 від 22.02.2013р., №Ю-016054 від 15.03.2013р., №Ю-000486 від 09.01.2013р., №А-091475 від 03.01.2013р., №Ю-002705 від 21.01.2013р., №Ю-002706 від 21.01.2013р., №Ю-000380 від 09.01.2013р., № 005777 від 04.02.2013р. відповідачу був поставлений товар (а.с. 16-25).

Відпуск товару стверджується відмітками про отримання на вказаних накладних, підписи скріплені печатками відповідача (а.с 16-25).

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.07.2013р. по справі 903/429/13 за позовом ПрАТ "ТД Ирбис" до ТзОВ "Торговий дім "Укрзахідпідшипник" ЛТД, що набрало законної сили, стягнуто з ТзОВ "Торговий дім "Укрзахідпідшипник" ЛТД на користь ПрАТ "ТД Ирбис" 265 224,93грн., у т.ч. 257 589,80грн. основного боргу, 1 290,06грн. 3 % річних, 6 345,07грн. пені, 5 304,50грн. судового збору.

Сплата заборгованості стверджується платіжними дорученнями №743 від 20.03.2013р., №759 від 21.03.2013р., №760 від 21.03.2013р., №771 від 25.03.2013р., №808 від 09.04.2013р., №1403 від 07.11.2013р., №1503 від 17.12.2013р., №1540 від 26.12.2013р., №1552 від 08.01.2014р., №1599 від 05.02.2014р., №59 від 07.03.2014р., №124 від 11.03.2015р., №123 від 11.03.2015р., №122 від 11.03.2015р.

ТзОВ "ТД Ирбис" є правонаступником ПрАТ "Ирбис", що стверджується статутом товариства, затвердженим загальними зборами учасників, протокол №2 від 06.09.2013р.

Позивач, звертаючись з позовною заявою, повідомив про сплату заборгованості, водночас, нараховав інфляційні втрати та річні в розмірі 88 820,64грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22.06.2015р., прийнятої судом), а саме 75 090,31грн. інфляційних втрат та 13 730,33грн. річних за період з 13.04.2013р. по 11.03.2015р.

Відповідач у судовому засіданні 22.06.2015р. позов щодо стягнення 88 820,64грн. інфляційних втрат та річних визнав.

Визнання позову прийняте судом згідно ст.ст. 22, 78 ГПК України, як таке, що не суперечить законодавству.

При цьому судом враховано, що згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 14.11.2011р. по справі №3-116гс11

Верховний Суд України у постанові по справі №.6-113цс14 від 01.10.2014р. зауважив, що згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на викладене та враховуючи прийняття судом визнання позову від 22.06.2015р., вимоги позивача про стягнення 75 090,31грн. інфляційних втрат та 13 730,33грн. річних за період з 13.04.2013р. по 11.03.2015р. підставні та підлягають до задоволення в силу ч.2 ст. 625 ЦК України.

Розрахунок нарахування річних та інфляційних втрат перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Частиною 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" визначені умови повернення судового збору, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

Вищий господарський суд України у пункті 11 Інформаційного листа №01-06/1175/2011 від 25.08.2011р. зауважив, що сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах ГПК, зокрема, частині четвертій статті 22 (зменшення позивачем розміру позовних вимог); у цьому разі судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Оскільки під час провадження у справі позивач зменшив розмір позовних вимог, згідно із ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір в сумі 402,99грн. підлягає поверненню позивачу.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.193 ГК України, ст.ст. 599, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 78, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Укрзахідпідшипник" 43016, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Йови Кондзелевича, буд 1, код ЄДРПОУ 02760212

на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" 61001, Харківська обл., м. Харків, пров. Микитинський, 24, код ЄДРПОУ 31559190

75 090,31грн. інфляційних втрат, 13 730,33грн. річних, 1 827,00грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 90 647,64грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Головному управлінню Державної казначейської служби Волинської області повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" (61001, Харківська обл., м. Харків, пров. Микитинський, 24, код ЄДРПОУ 31559190) 402,99грн. зайве сплаченого судового збору, сплаченого платіжним дорученням №3516 від 08.04.2015р. (оригінал платіжного доручення №3516 від 08.04.2015р. знаходиться в матеріалах справи).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

23.06.2015

Суддя С. Т. Філатова