Рішення

від 23.06.2015 по справі 904/3634/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.06.15р. Справа № 904/3634/15 За позовом Заступника Новомоськовського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави Новомосковської міської ради Дніпопетровської області в особі Комунального некомерційного підприємства "Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги", м. Новомосковськ

до Приватного підприємства "Фенікс-2010", смт.Ювілейне

про стягнення 34 681,06 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від прокуратури: Масенко А.О., посвідчення № 024234 від 24.01.14р.

від позивача: Максименко Л.В., представник за довіреністю № б/н від 31.12.14р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заступник Новомоськовського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави Новомосковської міської ради Дніпопетровської області в особі Комунального некомерційного підприємства "Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" (далі-позивач) з позовом до Приватного підприємства "Фенікс-2010" (далі - відповідач) про стягнення 34 681,06 грн.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на порушення відповідачем умов договору № 21/02 від 05.05.14р., в частині поставки товару.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.15р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та справу призначено до розгляду в засіданні на 04.06.15р.

Ухвалою господарського суду від 04.06.15р. відкладено розгляд справи на 23.06.15р.

17.06.15р. до господарського суду від прокурора надійшла уточнена позовна заява відповідно до якої прокурор просить стягнути з відповідача заборгованість за невиконання умов договору у розмірі 31 414,00грн., інфляційні втрати у розмірі 14213,31 грн., пеня у розмірі 8040,96 грн. та штраф у розмірі 13193,88 грн.

23.06.15р. прокурор та повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.15р., який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням строку зберігання".

В матеріалах справи є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст.64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розпочати розгляд справи по суті в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 23.06.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.14р. між позивачем та відповідачем укладено договір №21/02 відповідно до умов п.1.1. якого відповідач зобов'язується у 2014 році поставити позивачу товар : Бензин А-95 - 6000л., зазначений в Специфікації (Додаток №1), а позивач - прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п.1.3. Договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно з п.3.1. Договору ціна цього договору, згідно Специфікації (Додаток №1), становить 89 400,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 14 900,00 грн.

Розрахунки проводяться позивачем протягом 7 (семи) робочих днів після отримання талонів за видатковою накладною (п.4.1. Договору).

Крім того відповідно до п.5.1. Договору сторони обумовили, що строк передачі талонів травень-липень 2014 року. Передача талонів на товар від позивача до відповідача на відповідну кількість пального посвідчується видатковими документами (видатковими накладними). Передача талонів позивачу або уповноваженому ним представникові здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на одержання пального, оформленої у встановленому порядку, та підписання видаткових документів. Право власності на товар переходить до позивача в момент фактичного отримання товару на АЗС відповідно до п.5.2. цього Договору.

Видача товару позивачу здійснюється на АЗС (автозаправних станціях) відповідача. Видача товару здійснюється по факту пред'явлення позивачем або уповноваженими ним особами паперового талону, виданого відповідачем, на відпуск бензину автомобільного, талони на 10 літрів або на 20 літрів.

За приписами п. 6.3.1. Відповідач зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.

Крім того п.6.3.4. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний забезпечити видачу товару через АЗС відповідача, позивачу або уповноваженому ним користувачу у наступному режимі - безпреривно та цілодобово, за винятком випадків, коли роботу АЗС припинено в період технічної перерви, технічної аварії або дії форс-мажорних обставин, у відповідності до кількості на номенклатури товару, визначеного в пред'явлених талонах.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі не виконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти (в тому числі, затримки поставки товару або поставки товару не в повному обсязі, заявленому позивачем, або за порушення умов зобов'язання щодо якості товару) відповідач сплачує позивачу штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, передбаченому ст.231 ГК України, а у разі здійснення попередньої оплати відповідач крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає позивачу кошти з урахуванням індексу інфляції.

Цей Договір набирає чинності з 05.05.2014року і діє до 31.12.2014року, а в частині розрахунків та видачі товару на АЗС - до повного їх виконання (п.10.1 Договору).

Між позивачем та відповідачем була підписана специфікація, відповідно до якої відповідач мав поставити позивачу 6000 л. бензину А-95 на загальну вартість 89400,00 грн.(а.с. 23).

24.07.14р. та 03.09.14р. між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди, відповідно до яких сторони змінили вартість та здійснення видачі товару (а.с. 24,25).

Крім того, на виконання умов договору відповідачем було видано талони позивачу, які були останнім оплачені у повному обсязі, що підтверджують видаткові накладні та платіжні доручення:

- видаткова накладна РН-000849 від 07.05.2014р.. бензин А-95 у кількості - 1000.000 л. на загальну вартість 14900,00 грн. ( платіжне доручення №187 від 08.05.2014р. у розмірі 14 900,00 грн.) (а.с. 26).

- видаткова накладна РН-000863 від 28.05.2014р.. бензин А-95 у кількості - 1000.000 л. на загальну вартість 14900,00 грн. ( платіжне доручення №288 від 12.06.2014р. у розмірі 14 900,00 грн.) (а.с. 27).

- видаткова накладна РН-000898 від 15.07.2014р.. бензин А-95 у кількості - 1000.000 л. на загальну вартість 14900,00 грн. ( платіжне доручення №339 від 18.07.2014р. у розмірі 14 900,00 грн.) (а.с. 28).

- видаткова накладна РН-000903 від 08.08.2014р.. бензин А-95 у кількості - 1000.000 л. на загальну вартість 14900,00 грн. ( платіжне доручення №411 від 13.08.2014р. у розмірі 14 900,00 грн.) (а.с. 29).

- видаткова накладна РН-000929 від 04.09.2014р.. бензин А-95 у кількості - 1710.000 л. на загальну вартість 29754,00 грн. ( платіжне доручення №466 від 10.09.2014р. у розмірі 29754,00 грн.) (а.с. 30).

Однак, в порушення вимог договору прокурор зазначає, що відповідач станом на 27.01.2015 року, тобто після закінчення терміну виконання договору, своїх зобов'язань перед позивачем щодо поставки бензину А-95 не виконало, талони на поставку бензину не отоварило на пальне у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 31 414,00 грн.

Внаслідок невиконання відповідачем умов договору поставки бензину прокурор стверджує, що позивач був позбавлений можливості належним чином та своєчасно надавати медичну допомогу населенню міста Новомосковська.

На виконання вимог ч.2 ст. 222 ГК України прокурор зазначає, що позивачем з метою відновлення постачання бензину А-95 або повернення коштів на рахунок позивача звертався до відповідача з листом №1595 від 03.10.2014р. та претензією щодо невиконання зобов'язань № 1714 від 21.10.2014 р.

В свою чергу відповідач листом №061014/2 від 06.10.14р. повідомив позивача, що останній не має можливості проводити розрахунки із своїми контрагентами, і як в наслідок, вимушений призупинити виконання своїх обов'язків. Крім того відповідач також зазначив, що він намагається знайти вихід із становища та просить вибачення за незручності (а.с. 33).

Прокурор та позивач зазначають, що більше жодної відповіді на претензії позивача від відповідача не отримували та відповідач виконання зобов'язань у встановлений договором термін не відновило.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору прокурором відповідно до п.7.2. Договору було нараховано до сплати відповідачу пеню у розмірі 8040,96 грн., інфляційні втрати у розмірі 14213,31 грн. та штраф 7% у розмірі 13 193,88 грн.

Таким чином позивач просить стягнути з відповідача кошти за невиконання умов договору у розмірі 31 414,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 213,31грн., пеня у розмірі 8040,96 грн. та штраф у розмірі 13193,88 грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання (ч. 1 ст. 706 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору постачання та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги прокурора в частині стягнення коштів за невиконання умов договору у розмірі 31414,00 грн. є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню оскільки як випливає з пунктів 6.3.2., 6.3.4. та п.6.3.7. Договору, відповідач зобов'язаний забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленими розділом 2 цього Договору, забезпечити видачу товару через АЗС відповідача, позивачу або уповноваженому ним користувачу. Крім того відповідач зобов'язався забезпечити достатню кількість товару на АЗС з метою своєчасного та належного виконання своїх обов'язків згідно Договору.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо передачі товару в кількості обумовленої в Договорі постачання, вартість якого в повному обсязі сплачена позивачем.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

На підставі п. 7.2. Договору прокурором була нарахована пеня у розмірі 8040,96 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 213,31 грн. та штраф у розмірі 13 193,88 грн.

Розрахунок пені господарським судом перевірений та визнаний таким, що зроблений не вірно, після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства України та умов Договору, пеня складає 5717,35 грн.

Розрахунок інфляційних втрат господарським судом перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно та підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 14 213,31 грн.

Розрахунок штрафу господарським судом перевірений та визнаний таким, що зроблений не вірно, після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства України та умов Договору, штраф складає 2198,98 грн.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 670, 706, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 217, 218, 265, 266, 231, 232, Господарського кодексу України, ст. ст.4, 32-34, 43-44, 49, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Фенікс-2010" (52005, Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне, вул. Дружби, буд. 1-б, код ЄДРПОУ 36877842) на користь Комунального некомерційного підприємства "Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" (51200, Дніпропетровська обл., м.Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 40, код ЄДРПОУ 37734221) кошти за не виконання умов договору у розмірі 31414,00 грн. (тридцять одна тисяча чотириста чотирнадцять грн. 00 коп.), пеня у розмірі 5717,35 грн. (п'ять тисяч сімсот сімнадцять грн. 35 коп.), інфляційні втрати у розмірі 14 213,31 грн. (чотирнадцять тисяч двісті тринадцять грн. 31 коп.) та штраф у розмірі 2198,98 грн. (дві тисячі сто дев'яносто вісім грн. 98 коп.)

Стягнути з Приватного підприємства "Фенікс-2010" (52005, Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне, вул. Дружби, буд. 1-б, код ЄДРПОУ 36877842) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, буд. 7; код ЄДРПОУ 37989269, р/р 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, призначення платежу "Судовий збір, код 03499891, Пункт 2.1") судовий збір у розмірі 1070,87 грн. (одна тисяча сімдесят грн. 87 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 24.06.15р.

Суддя Н.Е. Петренко