Рішення

від 23.06.2015 по справі 907/660/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.06.2015 Справа № 907/660/15

За позовом малого приватного підприємства виробничо-комерційна фірма „Корал", с. Оноківці Ужгородського району

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: публічне акціонерне товариство „Південьзахідшляхбуд", м. Вінниця

ДО Служби автомобільних доріг у Закарпатській області, м. Ужгород

ПРО стягнення суми 557677,69грн.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Драшковці А.-Р.А. - предст. за довіреністю №01/12-14 від 08.12.2014р.

від відповідача - Пригара Л.В. - представник за довіреністю №558/01.4-04 від 22.06.2015р.

від третьої особи - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство виробничо-комерційна фірма „Корал", с. Оноківці Ужгородського району звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Служби автомобільних доріг у Закарпатській області, м. Ужгород про стягнення суми 557677,69грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.06.2015р. порушено провадження у справі №907/660/15 та призначено справу до розгляду на 23.06.2015р. та даною ухвалою у відповідності до вимог статті 27 ГПК України судом було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: публічне акціонерне товариство „Південьзахідшляхбуд", м. Вінниця.

Представник позивача на день судового засідання у відповідності до вимог статті 22 ГПК України подав суду клопотання щодо уточнення суми заявлених позовних вимог в частині стягнення суми боргу у розмірі 557676,69грн. у зв'язку з допущеною арифметичною помилкою. Дані вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказує на підтвердження матеріалами справи порушення відповідачем умов договору в частині забезпечення повноти та своєчасності проведення розрахунків по оплаті.

Представник відповідача у поданому суду письмовому поясненні зазначає про обґрунтованість доводів позивача в частині вимоги щодо стягнення суми боргу. Разом з тим, просить суд взяти до уваги те, що виникнення цієї суми боргу спричинено обставинами об'єктивного характеру - відсутністю надходжень на реєстраційний рахунок Служби автомобільних доріг у Закарпатській області бюджетних коштів на фінансування будівельних робіт та відповідних асигнувань на погашення кредиторської заборгованості у повному обсязі.

Третя особа свого повноважного представника в судове засідання не направила, разом з тим, у поданому на вимокання вимог суду письмовому поясненні підтверджує, що Новим кредитором по відношенню до Відповідача за Договором №69 від 20.08.2012 р. на поточний ремонт автомобільної дороги державного значення Мукачеве - Берегово - КПП «Лужанка» км 5+000 - км 27+200 у Мукачівському та Берегівському районах Закарпатської області на суму 557 677,69грн. є Позивач.

Оплата за фактично виконані та прийняті Службою автомобільних доріг у Закарпатській області роботи проходила не систематично та не в повному обсязі. Так, у грудні 2013 року було виконано робіт на загальну суму 1 206 725,66 грн, за грудень 2013 року на суму 800 753,62 грн від 27.12.2013 року Службою автомобільних доріг у Закарпатській області було сплачено лише 97 069,58 грн, залишок заборгованості за цим Актом становить 703 684,04 грн., яка станом на 07.04.2014 року була не погашена. Грошові кошти за іншим Актом приймання виконаних будівельних робіт* за грудень 2013 року на суму 503 041.62 грн від 30.12.2013 року взагалі не сплачувалися, станом на 07.04.2014 року заборгованість не була погашена Службою автомобільних доріг у Закарпатській області.

Враховуючи ту обставину, що станом на 07.04.2014 року заборгованість Служби автомобільних доріг у Закарпатській області перед ПАТ «Південьзахідшляхбуд» в сумі 1206725,66грн не була погашена, ПАТ «Південьзахідшляхбуд» [Первісний кредитор) передало право вимоги до Служби автомобільних доріг у Закарпатській області, а саме, малому приватному підприємству виробничо-комерційна фірма „Корал" (Новий Кредитор) за Договором про відступлення права вимоги № 4-1 «б»/145/А від 07.04.2014 р. на суму 557 677,69грн. Вказаному Новому кредитору було передано оригінали Акту приймання виконаних будівельних робіт* за грудень 2013 року, що був підписаний уповноваженими представниками 30.12.2013 року на суму 503 041,62 грн та відповідну Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) та роз'яснено, що цьому кредитору також належить заборгованість в сумі 54635,07грн за Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, що був підписаний уповноваженими представниками 27.12.2013 року.

В п. 3.11. постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам України роз'яснення про те, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Так, під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 23.06.2015р. через канцелярію подав до суду заяву від 23.06.2015р. «Про уточнення позовних вимог», в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 557676,69грн. та судові витрати, що, по суті, виходячи зі змісту відповідних уточнень, а також положень поданої позовної заяви та конкретних обставин справи № 907/660/15, розцінюється судом як зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки судом встановлено, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011, № 18, під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнятій господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 557676,69грн.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.06.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є Новим кредитором по відношенню до Відповідача за: Договором №69 від 20.08.2012 року (надалі - Основне Зобов'язання) на суму часткової заборгованості, що становить 557676,69грн. з урахуванням ПДВ (20%).

Право вимоги до Відповідача (Боржник за Основним Зобов'язанням) на суму 557676,697грн. виникло у Позивача за Договором про відступлення права вимоги № 4-1 «б»/145/А від 07.04.2014 р. (надалі по тексту також - Договір про відступлення права вимоги), що був укладений між Публічним акціонерним товариством «Південьзахідшляхбуд» (Первісний кредитор за Договором про відступлення права вимоги та/або Третя Особа) та Позивачем (Новий кредитор за Договором про відступлення права вимоги), за умовами яких Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв право вимоги до Боржника за Основним зобов'язанням на загальну суму заборгованості, що становить 557676,69грн.

Відповідно до 512 Цивільного кодексу України однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні є передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що між Первісним Кредитором та Боржником на дату укладення Договору про відступлення права вимоги № 4-1 «б»/145/А від 07.04.2014 р., тобто на дату передачі права вимоги, існувала заборгованість за Основним Зобов'язанням, строк оплати якої настав, та яка є непогашеною Боржником, Новий кредитор має право вимагати від Боржника сплати заборгованості в сумі 557676,69грн.

Позивач звернувся до Відповідача (Боржника) з Вимогою про сплату грошових коштів в сумі 557676,69грн., що є заборгованістю за Основним Зобов'язанням (по тексту - Вимога), яка була отримана Відповідачем 09.10.2014р. і дані обставини не заперечуються Відповідачем у поданому суду письмовому поясненні.

Строк оплати проти Вимоги Позивача становив 7 (сім) днів з дати отримання Відповідачем (Боржником) вказаної Вимоги. Оплату запропоновано здійснити, шляхом перерахування грошових коштів за зазначеними у Вимозі реквізитами Позивача. Відповідач грошові кошти Позивачу у встановлений у вимозі строк не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, Відповідач не сплатив 557676,69грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 557676,69грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 557676,69 грн. заборгованості , правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

В частині розподілу господарських витрат у справі № 907/660/15, суд вказує наступне.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" Вищий господарський суд України з приводу запитання: "Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?" довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить - 557676,69грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 11153,54грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, п.4 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Служби автомобільних доріг у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 39, ідент. код 25449824) на користь малого приватного підприємства виробничо-комерційна фірма „Корал" (89412, с. Оноківці, вул. Проектна, 31, Ужгородського району код ЄДРПОУ 13584178) суму 557676,69грн. заборгованості, а також суму 11153,54грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення суми 1,00грн. припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.Ф. Ремецькі