Рішення

від 17.06.2015 по справі 910/6153/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2015Справа №910/6153/15-г Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вігмас» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Констракшн Компані» простягнення 11 797 грн. 77 коп. Представники:

від Позивача: Козленко М.А. (директор);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вігмас» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Констракшн Компані» (надалі також - «Відповідач») про стягнення 11 797 грн. 77 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 28.05.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вігмас» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Констракшн Компані» (Замовник) було укладено Договір №28/05, відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виконавець зобов»язався своїми силами та засобами, застосовуючи власне обладнання, забезпечити та здійснити влаштування асфальтобетонного покриття із матеріалів Замовника площею 480 кв.м. Як зазначає Позивач, він належним чином виконав умови цього Договору, проте Відповідач в порушення умов Договору здійснив оплату за виконані й прийняті роботи лише частково. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Вігмас» становить 8 731 грн. 58 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Констракшн Компані» 3% річних у розмірі 130 грн. 61 коп., інфляційні у розмірі 1 877 грн. 28 коп. та пеню в розмірі 1 058 грн. 30 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/6153/15-г призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.04.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача вимог суду не виконав. Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року відкладено розгляд справи на 13.05.2015 р., у зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду.

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

Представник відповідача повідомив суд про відсутність у нього будь яких клопотань.

Відповідно до ч. 3. ст. 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Розглянувши вищезазначене клопотання, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду даної справи, суд вважає за доцільне задовольнити подане клопотання та продовжити строк розгляду спору у справі № 910/5599/15-г на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 27.05.2015 р.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/6153/15-г, у зв'язку із неможливістю здійснення правосуддя суддею Пригуновою А.Б.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/6153/15-г передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2015 року прийнято справу №910/6153/15-г до провадження судді Чинчин О.В., призначено розгляд справи на 17.06.2015 р.

17.06.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

17.06.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 17 червня 2015 року директор Позивача підтримав доводи та вимоги позовної заяви, просив Суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 29.05.2015 року у справі № 910/6153/15-г, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Констракшн Компані» є 04176, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИКІВ, будинок 26, корпус 87.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/6153/15-г направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Констракшн Компані», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 17 червня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

28.05.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вігмас» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Констракшн Компані» (Замовник) було укладено Договір №28/05, відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виконавець зобов»язався своїми силами та засобами, застосовуючи власне обладнання, забезпечити та здійснити влаштування асфальтобетонного покриття із матеріалів Замовника площею 480 кв.м.

Відповідно до п.3.3 Договору роботи вважаються зданими Виконавцем та прийнятими Замовником з моменту підписання Акту виконаних робіт, або ж після 3 робочих днів з моменту повідомлення Виконавцем Замовника про виконання робіт, якщо Замовник не підписав Акт виконання робіт і не надав Виконавцю письмові претензії щодо виконаних робіт.

Згідно з п.4.1 Договору договірна ціна робіт по даному договору погоджена Сторонами у Специфікації та становить 29 105 грн. 28 коп.

Замовник зобов»язується провести попередню оплату у розмірі 70% від вартості робіт, передбачених Додатком №1 до дійсного Договору, до початку виконання робіт Виконавцем на об»єкті Замовника. (п.4.4 Договору)

Відповідно до п.4.5 Договору інші 30% від вартості робіт, передбачених Додатком №1 до Договору, Замовник перераховує на рахунок Виконавця протягом 3 банківських днів з дати підписання Сторонами Актів про прийняття виконаних робіт.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, за кожний день прострочення платежу.

У п.8.1 Договору встановлено, що цей Договір діє з моменту підписання до 30.06.2014 року.

Сторонами підписана Специфікація до Договору №28/05 від 28.05.2014 року, якою визначили вартість робіт в розмірі 29 105 грн. 28 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №28/05 від 28.05.2014 року Позивач здійснив влаштування асфальтобетонного покриття, а Відповідач у свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актом №ОУ-0000003 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 06.06.2014 року на суму 29 105 грн. 28 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач в порушення умов Договору здійснив оплату за виконані й прийняті роботи лише частково. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Вігмас» становить 8 731 грн. 58 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Констракшн Компані» 3% річних у розмірі 130 грн. 61 коп., інфляційні у розмірі 1 877 грн. 28 коп. та пеню в розмірі 1 058 грн. 30 коп.

05.02.2015 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №05-02/15 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 8 731 грн. 58 коп., що підтверджується фіскальним чеком від 05.02.2015 р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вігмас» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №28/05 від 28.05.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку,

переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №28/05 від 28.05.2014 року Позивач здійснив влаштування асфальтобетонного покриття, а Відповідач у свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актом №ОУ-0000003 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 06.06.2014 року на суму 29 105 грн. 28 коп., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідач здійснив оплату за виконані й прийняті роботи лише частково.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Констракшн Компані» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Вігмас» за Договором №28/05 від 28.05.2014 року становить 8 731 грн. 58 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Вігмас» в розмірі 8 731 грн. 58 коп.

Отже, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості виконаних та прийнятих робіт в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 8 731 грн. 58 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 12.06.2014 р. по 10.12.2014 р. у розмірі 130 грн. 16 коп. та інфляційні у розмірі 1 877 грн. 28 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за виконані роботи за Договором №28/05 від 28.05.2014 року за загальний період прострочки з 12.06.2014 р. по 10.12.2014 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 130 грн. 61 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 12.06.2014 року по 10.12.2014 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 1 877 грн. 28 коп. підлягають частковому задоволенню у зв»язку з невірним розрахунком Позивача, оскільки інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні у розмірі 851 грн. 34 коп.

Також Позивач просив Суд стягнути з Відповідача пеню за загальний період прострочки з 12.06.2014 р. по 10.12.2014 р. у розмірі 1 058 грн. 30 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, Суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійну обліковую ставку НБУ.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, за кожний день прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені, наданий Позивачем, дійшов висновку, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню та до стягнення з Відповідача підлягає пеня у розмірі 1 058 грн. 30 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 12.06.2014 року по 10.12.2014 року.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Констракшн Компані» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вігмас» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 8 731 грн. 58 коп., 3% річних у розмірі 130 грн. 61 коп., інфляційні в розмірі 851 грн. 34 коп. та пеня у розмірі 1 058 грн. 30 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вігмас» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Констракшн Компані» (04176, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИКІВ, будинок 26, корпус 87, Ідентифікаційний код юридичної особи 38218510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вігмас» (02100, м.Київ, БУЛЬВАР ВЕРХОВНОЇ РАДИ, будинок 10, квартира 49, Ідентифікаційний код юридичної особи 37035820) заборгованість у розмірі 8 731 (вісім тисяч сімсот тридцять одна) грн. 58 (п'ятдесят вісім) коп., 3% річних у розмірі 130 (сто тридцять) грн. 61 (шістдесят одна) коп., інфляційні у розмірі 851 (вісімсот п'ятдесят одна) грн. 34 (тридцять чотири) коп., пеню у розмірі 1 058 (одна тисяча п'ятдесят вісім) грн. 30 (тридцять) коп. та судовий збір у розмірі 1 668 (одна тисяча шістсот шістдесят вісім) грн. 12 (дванадцять) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 червня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин