Рішення

від 08.06.2015 по справі 910/10393/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015Справа №910/10393/15

За позовомЖитлово-будівельного кооперативу «Обчислювач - 13» доПублічного акціонерного товариства «Енергобанк» про розірвання договору та стягнення 1 010,77 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Кравець Д.М., дов. №б/н від 10.07.2014р. Сергієнко С.В., дов. №б/н від 25.01.2013р від відповідача -не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Житлово-будівельний кооператив «Обчислювач - 13» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про розірвання Договору на розрахунково-касове обслуговування від 08.04.2003 та стягнення заборгованості у розмірі 1 081 010,77 грн., крім того просив судові витрати у розмірі 22 838,22 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч вимогам укладеного між сторонами Договору на розрахунково-касове обслуговування від 08.04.2003 відповідачем не здійснено перерахування грошових коштів на підставі наданих розрахункових документів, у зв'язку з чим позивач просить розірвати спірний Договір та стягнути залишок коштів на рахунку у розмірі 1 081 010,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2015 порушено провадження у справі №910/10393/15 та призначено розгляд вказаної справи на 18.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 розгляд справи №910/10393/15 відкладено на 08.06.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

05.06.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просили суд розірвати Договір на розрахунково-касове обслуговування від 08.04.2003, стягнути заборгованість у розмірі 1010,77 грн. та судовий збір в розмірі 3 045,00 грн.

Представники позивача в судове засідання 08.06.2015 з'явилися, надали пояснення по суті справи, відповідно до яких просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 08.06.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/10393/15 від 18.05.2015 не виконали, заяв та клопотань не подавали.

Розглянувши подане клопотання в судовому засіданні, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 за №18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Оскільки, заява про зменшення розміру позовних вимог підписана уповноваженим представником позивача п. Д.М. Кравець, указані дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд задовольняє клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/10393/15.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.06.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2003 між Житлово-будівельним кооперативом «Обчислювач - 13» (далі - Клієнт, Позивач) та Акціонерним банком «Енергобанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» (далі - Банк, Відповідач) укладено Договір про розрахунково-касове обслуговування (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору для здійснення розрахунково-касового обслуговування Банк відкриває Клієнту поточний рахунок №260093205201 в національній валюті України/іноземній валюті, а також інші поточні рахунки згідно заяви Клієнта встановленої форми.

Пунктом п. 1.2. Договору передбачено, що Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування Клієнта на підставі Договору за дорученням Клієнта або за розпорядженнями стягувачів - у випадках, передбачених чинним законодавством України, а Клієнт сплачує послуги Банку згідно Тарифних ставок на операції та послуги, що надаються клієнтам, які встановлюються Правлінням Банку.

Сторони погодили, що платежі з рахунків Клієнта Банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня. Банк здійснює платежі з рахунків з урахуванням сум, що надходять на рахунки Клієнта протягом операційного часу (п. 1.4. Договору).

Приписами пункту 2.2.1. Договору встановлено, що Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своїх рахунках, за винятком випадків примусового списання (стягнення), а також договірного списання коштів згідно з умовами цього Договору та вимогами чинного законодавства України.

Згідно з п. 2.2.3. Договору Клієнт має право самостійно обирати платіжні інструменти, передбачені нормативно-правовими актами Національного банку України (крім меморіального ордера), а також використовувати платіжні доручення у довільній формі, за формою, що розроблена Банком.

У відповідності до п.п. 2.3.2.-2.3.3. Договору Банк зобов'язаний своєчасно виконувати розрахунково-касові операції згідно з вимогами чинного законодавства, забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунок Клієнта.

Пунктом 2.3.7. Договору передбачено, що Банк зобов'язаний виконувати доручення Клієнта, що містяться в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу Банку, в день його надходження, але не пізніше наступного робочого дня, якщо сума, вказана у розрахунковому документі не перевищує суму залишку коштів на рахунку. У разі надходження розрахункового документа Клієнта до Банку після закінчення операційного часу Банк зобов'язаний виконати доручення Клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Спір у справі виник, на думку Позивача, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем узятих на себе зобов'язань, відповідно до укладеного Договору, у результаті чого кошти в сумі не були перераховані відповідно до платіжних доручень, у зв'язку з чим, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, Позивач просить розірвати Договір та стягнути 1010,77 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунку, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Главою 72 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 1066 ЦК України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з п. 7.1.2. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України

Банк зобов'язаний вчиняти для Клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок Клієнта, в день надходження до Банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений Договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням Клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до Банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений Договором банківського рахунка або законом. (ст. 1068 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що Клієнтом на підставі укладеного Договору надано Банку до виконання наступні платіжні доручення:

- №1 від 16.01.2015 на суму 216,00 грн.;

- №2 від 16.01.2015 на суму 6 148,00 грн.;

- №3 від 26.01.2015 на суму 240 000,00 грн.;

- №4 від 26.01.2015 на суму 7 091,22 грн.;

- №5 від 26.01.2015 на суму 20 966,72 грн.;

- №7 від 26.01.2015 на суму 1 036,80 грн.;

- №8 від 26.01.2015 на суму 378,84 грн.;

- №9 від 26.01.2015 на суму 1 111,98 грн.;

- №10 від 26.01.2015 на суму 3 745,48 грн.;

- №11 від 26.01.2015 на суму 9 328,29 грн.;

- №12 від 26.01.2015 на суму 3 341,28 грн.;

- №13 від 26.01.2015 на суму 346,62 грн.;

- №10 від 13.02.2015 на суму 700 000,00 грн.;

- №11 від 16.022015 на суму 20 966,72 грн.

- №12 від 16.02.2015 на суму 66 782,26 грн.

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

У відповідності до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно п. 8.4 ст. 8 зазначеного Закону, міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки (ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Згідно з ч. ст. 22. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Пунктом 2 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 за №2121-III, встановлено, що зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Судом встановлено, що відповідно до Довідки №539 від 24.02.2015 з особового рахунку №260093205201 залишок грошових коштів станом на 13.02.2015 складає 1 081 010,77 грн.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, обмеження прав Клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. (ст. 1074 ЦК України).

Як зазначалося раніше, згідно з приписами положень п. 2.2.1. Договору Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своїх рахунках, за винятком випадків примусового списання (стягнення), а також договірного списання коштів згідно з умовами цього Договору та вимогами чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

При цьому, судом враховано, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 за №96 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12.02.2015 прийнято рішення № 29 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк», згідно з яким у Банку з 13.02.2015 по 12.05.2015 (включно) запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.04.2015 за №93 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк» по 11.06.2015 (включно).

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.

Таким чином, під час розгляду в суді даного спору в Банку була запроваджена тимчасова адміністрація.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Так, відповідно до пунктів 1, 2 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку.

Однак, станом на 13.02.2015, тобто на момент запровадження тимчасової адміністрації, Банк уже вважався таким, що прострочив своє зобов'язання з перерахування коштів за наданими платіжними дорученнями.

Таким чином, відповідно до наявної у справі Довідки №539 від 24.02.2015 стосовно залишку коштів на рахунку Клієнта у Банку утворилася заборгованість у розмірі 1 081 010,77.

З урахуванням того, що право власності є непорушним (ч. 1 ст. 321 ЦК України), а Банк не має права встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження права позивача розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ч. 3 ст. 1066 ЦК України), Позивач має законне право стягнути з Банку, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 1010,77 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що внаслідок невиконання Відповідачем поданих Позивачем платіжних доручень, останнього було позбавленого того, на що він розраховував при укладенні Договору банківського рахунку, та оскільки внаслідок невиконання Відповідачем зобов'язань за договором досягнення мети Договору для Позивача стає неможливим, це дає підстави вважати порушення договору, допущені відповідачем, істотними.

За таких підстав, позовні вимоги про розірвання Договору про розрахунково-касове обслуговування від 08.04.2003 є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 18.03.2015, від 11.02.2015, від 30.07.2014 Вищого господарського суду України у справах №910/11224/14, №910/15222/14 та 927/537/13 відповідно.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Крім того, Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів перерахування грошових коштів за платіжними дорученнями та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про розірвання Договору про розрахунково-касове обслуговування від 08.04.2003 та стягнення заборгованості у розмірі 1010,77 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Розірвати Договір на розрахунково-касове обслуговування від 08.04.2003, укладений між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» та Житлово-будівельним кооперативом «Обчислювач - 13».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд 56; код ЄДРПОУ 19357762) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач - 13» (03179, м. Київ, просп. Академіка Палладіна, буд. 7/60; код ЄДРПОУ 22893139) заборгованість у розмірі 1 010,77 грн. із залишку коштів на рахунку №260093205201 Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач - 13», відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Енергобанк», що станом на 13.02.2015 становить 1 081 010,77 грн.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд 56; код ЄДРПОУ 19357762) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач - 13» (03179, м. Київ, просп. Академіка Палладіна, буд. 7/60; код ЄДРПОУ 22893139) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 045,00 грн.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складання повного тексту рішення 22.06.2015.

Cуддя А.В.Яковенко