Рішення

від 08.06.2015 по справі 910/8745/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015Справа №910/8745/15-г

За позовом Приватного підприємства «Інтерсервіс-Плюс»

до Комунального підприємства «Господар Дарницького району м. Києва»

про стягнення 48 608,64 грн.

Представники сторін:

від позивача - Данильченка В.П. дов. №б/н від 01.04.2015р

Мелешкевич Т.М. дов. №б/н від 01.04.2015р.

відповідача - Шелудько Ю.М. дов. №3226 від 22.10.2014р

Обставини справи:

Приватне підприємство «Інтерсервіс-Плюс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Господар Дарницького району м. Києва» про стягнення з останнього заборгованості за Договором на зняття показань з приладів обліку теплової енергії №19 від 24.12.2013 у розмірі 48 608,64 грн., з яких 43 710,00 грн. - основного боргу, 4 390,51 грн. - пені, 508,13 грн. - 3% річних, крім того просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами 24.12.2013 укладено Договір на зняття показань з приладів обліку теплової енергії №19, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався на відплатній основі щомісячно виконувати послуги із знаття показань з приладів комерційного обліку теплової енергії, а відповідач проводити оплату наданих послуг, проте, як вказує позивач, за період з серпня 2014 по грудень 2014 у відповідача утворилася непогашена заборгованість у розмірі 43 710,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2015 порушено провадження у справі №910/8745/15-г та призначено розгляд справи на 18.05.2015.

18.05.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні 18.05.2015 оголошено перерву до 08.06.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача у судове засідання 08.06.2015 з'явилися, надали пояснення по суті справи, відповідно до яких просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 08.06.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/8745/15-г.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.06.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2013 між Приватним підприємством «Інтерсервіс-Плюс» (далі - Виконавець, Позивач) та Комунальним підприємством «Господар Дарницького району м. Києва» (далі - Замовник, Відповідач) укладено Договір на зняття показань з приладів обліку теплової енергії №19 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на відплатній основі щомісячно виконувати послуги: із знаття показань з приладів комерційного обліку теплової енергії, зазначених у Додатку №1 до Договору, оформлення та надання відомостей обліку спожитої теплової енергії Замовнику та Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (далі - ТОВ «Євро-реконструкція»), ведення журналу обліку спожитої теплової енергії (далі - послуги).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Виконавець щомісяця протягом дії Договору вживає всі заходи щодо надання послуг. Виконавець щомісяця згідно з графіком знаття показань приладів обліку (теплопостачальної організації) знімає показання теплолічільників, зазначених у Додатку №1 до Договору, та здає Замовнику підписані уповноваженою особою представника ТОВ «Євро-реконструкція» відомості обліку споживання теплової енергії.

Згідно з п. 2.2. Договору у разі належного надання послуг та оформлення відомостей щодо обсягів спожитої теплової енергії Виконавець до 3 числа наступного за звітним місяця надає Замовнику акти виконаних послуг. Сторони протягом 3 днів після надання актів підписують акти про виконані послуги.

Сторони погодили, що вартість Договору становить 94 783,33 грн., ПДВ 20% - 18 956,67 грн. Всього з ПДВ - 113 740 грн. (п. 3.2 Договору).

Положеннями п. 4.1. Договору передбачено, що Замовник зобов'язується проводити оплату наданих послуг щомісячно, протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами актів виконання послуг.

Відповідно до приписів п. 5.2.2 Договору Замовник зобов'язується забезпечити своєчасне та у повному обсязі здійснення розрахунків за надані послуги за цим Договором.

Сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2014 в частині виконання робіт, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 6.1. Договору).

Приписами п. 8.2. Договору передбачено, що за порушення умов Договору в частині виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність у вигляді нарахування пені за кожний день прострочення виконання своїх зобов'язань у розмірі подвійної ставки НБУ.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідно до умов укладеного Договору Позивач у період з серпня 2014 по грудень 2014 надав Відповідачу послуги із знаття показань з приладів комерційного обліку теплової енергії, проте останній своїх зобов'язань з оплати на надані послуги не виконав, у результаті чого утворилася непогашена заборгованість у розмірі 43 710,00 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, тобто поєднує в собі елементи двох різних договорів: договору підряду та договору про надання послуг, а правовідносини сторін регулюються Главами 61 та 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до пояснень Позивача, останнім у період з серпня 2014 по грудень 2014 року надані послуги за Договором на загальну суму 43 710,00 грн., що підтверджується Довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 та Актами приймання виконаних підрядних робіт, а саме:

- №ОУ-138 від 27.08.2014 на суму 8 225,00 грн.;

- №ОУ-140 від 23.09.2014 на суму 7 990,00 грн.;

- №ОУ-174 від 30.10.2014 на суму 8 225,00 грн.;

- №ОУ-178 від 25.11.2014 на суму 9 635,00 грн.;

- №ОУ-210 від 29.12.2014 на суму 9 635,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначені Акти приймання виконаних підрядних робіт не були підписані Відповідачем, жодної вмотивованої відмови від підписання вищевказаних Актів з боку останнього також не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згiдно з ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною четвертою статті 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Таким чином, оскільки Акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт у період з серпня 2014 по грудень 2014 року підписано та скріплено печаткою Позивача, при цьому матеріали справи не містять зауважень зі сторони Відповідача стосовно об'єму чи якості виконаної роботи, суд приходить до висновку, що вищевказані роботи були прийняті Відповідачем без будь-яких заперечень та зауважень, а днем підписання актів приймання-передачі виконаних робіт є останній день поточного місяця.

Відповідач у своєму відзиві на позовну звертав увагу суду на те, що Листом №2531 від 26.08.2014 повідомив Позивача про розірвання Договору з 25.09.2014 у зв'язку з прийняттям 10.04.2014 Закону України №1198-VII, яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно умов положень якого Відповідач не може бути замовником за Договором.

З приводу тверджень Відповідача про дострокове розірвання Договору судом встановлено наступне.

Пунктом 6.2. Договору передбачається, що дія останнього може бути припинена достроково за ініціативою та погодженням сторін шляхом направлення відповідного письмового повідомлення. У разі згоди сторін договір вважається розірваним через 30 календарних днів з моменту відповіді на отримане повідомлення . При достроковому розірванні Договору розрахунки здійснюються за фактично надані послуги протягом 30 календарних днів з моменту підписання акта приймання-передавання послуг.

Матеріали справи не містять відповіді Позивача про погодження дострокового розірвання Договору, а також відповіді на вищевказаний лист.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які підтверджують факт розірвання Договору, визнання його недійсним тощо, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про дійсність правочину у спірний для сторін період.

Таким чином, твердження Відповідача про дострокове розірвання Договору є недоведеними, необґрунтованими, а тому відхиляються судом.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 43 710,00 грн. за виконані роботи є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.

Крім того, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт, Позивачем нараховано Відповідачу 4 390,51 грн. - пені, 508,13 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалось вище, п. 7.2. Договору передбачено, що за порушення умов Договору в частині виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність у вигляді нарахування пені за кожний день прострочення виконання своїх зобов'язань у розмірі подвійної ставки НБУ.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії останнього є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи положення п. 4.1. Договору, п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, ч. 5. ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначається відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, суд приходить до висновку, що Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Актами приймання виконаних підрядних робіт:

- №ОУ-138 від 27.08.2014 - з 13.09.2014;

- №ОУ-140 від 23.09.2014 - з 15.10.2014;

- №ОУ-174 від 30.10.2014 - з 15.11.2014;

- №ОУ-178 від 25.11.2014 - з 13.12.2014;

- №ОУ-210 від 29.12.2014 - з 17.01.2015.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку пені, суд приходить до висновку, що указана сума становить 5 665,30 грн., а не 4 390,51 грн., як указує у своїх розрахунках Позивач.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Оскільки відповідного клопотання у матеріалах справи немає, господарський суд не вправі виходити за межі заявлених вимог, а саме: стягувати понад указану Позивачем суму пені у розмірі 4 390,51 грн.

Звідси, вимоги про стягнення пені у розмірі 4 390,51 грн. за порушення строків виконання грошового зобов'язання підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом розглянуто вимоги про стягнення з Відповідача 508,13 грн. - 3% річних, у зв'язку із простроченням останнім виконання грошового зобов'язання на підставі Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних, суд приходить до висновку, що законною та обґрунтованою до стягнення є сума у розмірі 486,65 грн. У задоволенні стягнення решти суми 3% річних у розмірі 21,48 грн. необхідно відмовити.

Таким чином, вимоги Приватного підприємства «Інтерсервіс-Плюс» стосовно стягнення з Комунального підприємства «Господар Дарницького району м. Києва» 4 390,51 грн. - пені та 486,65 грн. - 3% річних, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості з Відповідача за Договором на зняття показань з приладів обліку теплової енергії №19 від 24.12.2013 є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом в частині стягнення 48 587,16 грн., з яких 43 710,00 грн. - основного боргу, 4 390,51 грн. - пені, 486,65 грн. - 3% річних.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Господар Дарницького району м. Києва» (02096, м. Київ, вул. Заслонова, буд. 3; код ЄДРПОУ 14315687) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства «Інтерсервіс-Плюс» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 26-В; код ЄДРПОУ 32704831) заборгованість у розмірі 48 587,16 грн., з яких 43 710,00 грн. - основного боргу, 4 390,51 грн. - пені, 486,65 грн. - 3% річних та судові витрати у розмірі 1 826,19 грн.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного тексту рішення 23.06.2015.

Cуддя А.В.Яковенко