Рішення

від 18.06.2015 по справі 910/6150/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2015Справа №910/6150/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднані системи зв'язку" До Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація 107 (ЖЕО-107)» Простягнення 54 811,01 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники за первісним позовом:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 54 811,01 грн. за Договором підряду №ТС 02-12 від 30.12.2011р., з яких: 44 620,62 грн. основна заборгованість, 5 367,92 грн. пеня, 4 22,47 грн. інфляційні втрати.

Розгляд справи відкладався.

Ухвали суду були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 23/25.

Відповідно до статті 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача по справі.

На призначені судові засідання 16.04.2015р., 09.06.2015р., 18.06.2015р. представник відповідача не з'являвся, витребуваних судом доказів не надав, хоча про дату та час їх проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчать наявні у матеріалах справи оригінали поштових відправлень, з яких слідує, що поштова кореспонденція з ухвалами суду про призначення судових засідань була вручена відповідачу 23.03.2015р., 24.04.2015р.

До того ж, 09.06.2015р. відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника відповідача.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднані системи зв'язку» (надалі - Підрядник) та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація 107 (ЖЕО -107)» (Надалі - Замовник) був укладений Договір підряду №ТС 02-12 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту диспетчерських систем (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Замовник передає, а Підрядник приймає на себе обов'язки щодо організації та виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту обладнання і систем диспетчерського зв'язку ОДС-502.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що вартість робіт за згодою сторін, у відповідності з розрахунками (додаток №1 до договору), який є невід'ємною частиною договору складає: 7 576 грн. 33 коп., ПДВ - 20% складає - 1515 гривень 27 коп. Всього - 9 091,60 грн. в місяць на поточний рік.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору №ТС 02-12 від 30.12.2011р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 193 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 5.1. Договору Замовник щомісячно проводить оплату за виконання регламентних робіт в розмірі договірної місячної ціни.

Пунктом 5.2. Договору передбачено те, що після підписання Замовником Акту приймання виконаних робіт він зобов'язаний в 5-ти денний термін перерахувати Підряднику вартість технічного обслуговування і ремонту ОДС.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем виконано робіт на загальну суму 342 298,68 грн., а відповідачем прийняті такі роботи, що підтверджується актами приймання виконаних робіт з технічного обслуговування та ремонту диспетчерських систем згідно договору підряду за період з 01.01.2012 року по 31 січень 2015 року, підписаних обома сторонами та скріплених печатками підприємств.

Відповідачем частково були перераховані грошові кошти за виконану роботу на загальну суму 297 678,06 грн., про що свідчать банківські виписки по рахунку.

Таким чином станом на 01.03.2015р. заборгованість відповідача за договором №ТС 02- 12 від 30.12.2011р. становить 44 620, 62 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріали справи свідчать про наявність у Відповідача заборгованості перед Позивачем в сумі 44 620,62 грн., а позовні вимоги про стягнення вказаної заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, Позивач також правомірно нарахував Відповідачу суму боргу з урахуванням інфляційних втрат в сумі 4 822,47 грн. від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 4 822,47 грн.

Вимога про стягнення пені в розмірі 5 367,92 грн., також підлягає задоволенню судом, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 статті 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмежує розмір пені, яка підлягає стягненню, і встановлює, що такий розмір не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як роз'яснено в п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Отже, виходячи з системного аналізу змісту положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. ч. 4, 6 ст. 231, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, законодавцем розмежовуються штраф та пеня як різні види неустойки. Зокрема, штраф є господарською санкцією (неустойкою), яка носить разовий характер, тобто встановлюється у твердій сумі (фіксованій або у відсотковому відношенні до суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання) та сплачується (стягується) однократно. Водночас, на відміну від штрафу, пеня є господарською санкцією (неустойкою), яка носить триваючий характер, тобто нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом, у випадках несвоєчасних розрахунків з Підрядником відповідно до п. 4.4. Договору за виконання регламентних та інших робіт, за обслуговування диспетчерських систем Замовник сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки (з 6 числа слідуючого за поточним місяцем).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що визначений у п. 4.4. Договору штраф, який нараховується у відсотках (розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України) за кожен день прострочення від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання, за своєю правовою природою є пенею, що відповідає по своїй суті п. 3 ст. 549 ЦК України, яка може бути стягнута лише у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені за період з 06.10.2014 року по 01.03.2015 року повністю у розмірі 5 367,92 грн.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація 107 (ЖЕО-107)» (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 23/25, ідентифікаційний код 35509619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднані системи зв'язку" (03164, м. Київ, вул. Клавдієвська, 23/15, к. 5, ідентифікаційний код 34295958) 44 620 (сорок чотири тисячі шістсот двадцять) грн. 62 коп. основного боргу, 5 367 (п'ять тисяч триста шістдесят сім) грн. 92 коп. пені, 4 822 (чотири тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 47 коп. збитків від інфляції та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.06.2015р.

Суддя І.І. Борисенко