Рішення

від 09.06.2015 по справі 911/1656/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа № 911/1656/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УТТЕКС",

03049, м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Шовкуненка, буд. 8/20, кв. 92

01042, м. Київ, б-р Марії Примаченко, 1/27, офіс 506/4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Сервіс",

08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-А

про стягнення 18 725,74 грн.

за участю представників:

позивача - Телещак Н.М. (довіреність від 02.04.2015 № 02/04/15-1);

відповідача - 1) Валінчук І.Ю. (спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців від 16.04.2015 № 20450438);

2) Олефіренко О.В. (довіреність від 05.08.2014 № 1).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УТТЕКС" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд-сервіс" (далі - відповідач) про стягнення 18 725,74 грн, з яких: 16 599,73 грн. основного боргу, 163,72 грн. 3 % річних та 1 962,29 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за товар, що поставлений позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.04.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.05.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10452/15 від 05.05.2015) відповідачем подано заперечення на позовну заяву.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10479/15 від 05.05.2015) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 20.04.2015.

У судовому засіданні 05.05.2015 оголошено перерву до 09.06.2015, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13568/15 від 09.06.2015) позивачем подано додаткові пояснення до позовної заяви.

У судовому засіданні 09.06.2015 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представники відповідача позов заперечили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 09.06.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Позивачем відповідачеві поставлено товар на суму 40 534,44 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною від 08.12.2014 № РН-0000213, що підписана представниками сторін, а відповідачем, за довіреністю від 08.12.2014 № 121, вказаний товар отримано.

При цьому, судом враховано, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Також, у матеріали справи надано рахунок-фактуру від 31.10.2014 № СФ-0000216 на суму 40 534,44 грн., що складений позивачем для оплати відповідачем вартості товару, що поставлено.

Крім того, на підтвердження наявності заборгованості, позивачем до матеріалів справи надано банківську виписку Публічного акціонерного товариства «Прокредит банк», в якому відкрито поточний рахунок позивача, відповідно до якої судом встановлено здійснення відповідачем часткової оплати позивачу у розмірі 23 934,71 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензії про погашення заборгованості від 04.02.2014 № 1-04/02, від 12.02.2015 № 1-12/02. Доказ направлення, а саме: копія фіскального чека від 27.02.2015, міститься у матеріалах справи.

Згідно з твердженнями сторін, що не спростовуються матеріалами справи, до поставки спірного товару, договір у письмовій формі не укладався.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України , за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зважаючи на те, що у погодженій сторонами видатковій накладній визначено найменування, кількість, ціну товару, суд дійшов висновку про погодження сторонами істотних умов договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах та укладення між сторонами договору купівлі-продажу в простій письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткову накладну та довіреність - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську виписку - у якості письмового доказу для встановлення відсутності перерахувань у повному обсязі відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості.

Докази повної оплати товару за вищезазначеною видатковою накладною у матеріалах справи відсутні.

Відповідачем визнається наявність у нього боргу перед позивачем у спірних правовідносинах у сумі 5 361,82 грн., в іншій частині позов заперечено тим, що поставка спірного товару відбулась всупереч умовам, що визначені у письмовому договорі від 20.01.2014 № 102, що укладений між відповідачем та іншою особою - замовником цього товару - Товариством з обмеженою відповідальністю «Франке Україна».

Зокрема, позивачем поставлено товар відповідачу з порушенням строку, вказано не той логотип, що погоджено замовником відповідача та здійснено оверлок країв товару не тієї якості, про яку домовлялись сторони, у зв'язку з чим, відповідач вважає, що ціна товару підлягає зменшенню на розмір збитків, що поніс відповідач у зв'язку з виправленням недоліків товару та на вартість товару, що не підлягає виправленню та має бути повернутий позивачу.

Однак, дані твердження відповідача не приймаються судом, за умови відсутності доказів погодження вищевказаних умов між позивачем та відповідачем, спірна видаткова накладна не містить таких умов, також у матеріалах справи відсутні вимоги відповідача до позивача про негайну поставку товару, а умови двостороннього договору, що укладений між відповідачем та іншою особою не застосовуються до правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем, оскільки позивач не є стороною вказаного договору і цей договір не визначає його прав та обов'язків.

Також твердження відповідача про те, що позивачем поставлено неякісний товар, не беруться судом до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 688 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо, зокрема, якості товару, у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У матеріалах справи міститься претензія відповідача від 09.02.2015 № 5 про поставку неякісного товару, проте, докази надіслання такої претензії відсутні у матеріалах справи. Окрім того, наданий відповідачем у матеріали справи акт виконаних робіт від 19.12.2014 № 267/1, що укладений між відповідачем та іншою особою, як доказ усунення недоліків товару, не є доказом того, що усунення недоліків має місце саме щодо товару, що поставлений за спірною видатковою накладною. Крім того, характеристики товару, що погоджені між відповідачем та замовником не обов'язкові для позивача, оскільки у матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про наявність таких вимог до товару.

Також, відповідачем надано до матеріалів справи накладну на повернення від 06.02.2015 № 2, що не підписана з боку позивача, докази надіслання цієї накладної позивачу суду не надано, у зв'язку з чим, вказана накладна на повернення товару не підтверджує факт повернення товару, крім того, у судовому засіданні представником відповідача надано усні пояснення, що фактичне повернення товару не відбулось, а ця накладна складена відповідачем як пропозиція повернути товар.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За результатами розгляду матеріалів справи, з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності та з урахуванням вимог чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків про застосування норм цивільного законодавства до даних правовідносин у частині співвідношення з частиною 2 статті 530 статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видатковій накладній не встановлений, строк виконання відповідних грошових зобов'язань має визначатися за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, тобто, відповідач мав розрахуватись з позивачем у повному обсязі після отримання товару.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, що досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 16 599,73 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною та обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 163,72 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 962,29 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 163,72 грн. 3 % річних та 1 962,29 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідачем заперечено періоди нарахування цих позовних вимог, з посиланням на частину 2 статті 530 Цивільного кодексу України, проте, з огляду на вищевикладені висновки суду, ця норма не застосовується у спірних правовідносинах.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 16 599,73 грн. основного боргу, 163,72 грн. 3% річних та 1 962,29 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Сервіс" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38274842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УТТЕКС" (03049, м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Шовкуненка, буд. 8/20, кв. 92, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36581408) 16 599 (шістнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 73 коп. основної заборгованості, 163 (сто шістдесят три) грн. 72 коп. 3% річних, 1 962 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят дві) грн. 29 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 15.06.2015.

Суддя С.О. Саванчук