Рішення

від 18.06.2015 по справі 911/1900/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2015 р. Справа № 911/1900/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», Київська обл., м. Бориспіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт-Паркінг», Київська обл., м. Бориспіль

про стягнення 5 759,68 грн.,

за участю представників:

позивача - Юрченко Н.П., дов. №01-22/6-101 від 17.01.2015 року;

відповідача - не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2015 року державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт-Паркінг» (відповідач) про стягнення 4 565,24 грн. основного боргу, 606,60 грн. пені, 49,16 грн. 3% річних, 538,68 грн. інфляційних втрат, а загалом 5 759,68 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором №02.1.2-14/25-99 (17-03/11) про надання послуг з прибирання, вивезення твердих побутових відходів та рідких нечистот.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.05.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 21.05.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Київської області 21.05.2015 року відповідач надав відзив на позовну заяву у якому, заперечив проти позовних вимог позивача в частині надання послуг за квітень-червень 2014 р. згідно рахунків-фактури №226/1286 від 21.10.2014 р. на суму 1141,31 грн., № 226/1287 від 21.10.2014 р. на суму 1141,31 грн., № 226/1288 від 21.10.2014 р. на суму 1 141,31 грн. та нарахованих на них штрафних санкцій.

У судовому засіданні 21.05.2015 року оголошувалася перерва на 04.06.2015 року.

Через відділ діловодства господарського суду Київської області 04.06.2015 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив суд стягнути з відповідача 608,70 грн. основного боргу, 307,81 грн. пені, 35,47 грн. 3% річних, 805,02 грн. інфляційних втрат, а загалом 1 756,99 грн.

У судовому засіданні 04.06.2015 року оголошувалася перерва на 18.06.2015 року.

Через відділ діловодства господарського суду Київської області 17.06.2015 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив суд стягнути з відповідача 234,20 грн. пені, 16,42 грн. 3% річних, 470,22 грн. інфляційних втрат, а загалом 720,84 грн.

Представник відповідача у судове засідання 18.06.2015 року не з'явився про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (Аеропорт) та ПП «ТМД Сервіс» (сторона змінена відповідно до додаткової угоди від 02.04.2014 року №4 до договору на ТОВ «Аеропорт Паркінг» (Клієнт) 17 березня 2011 року було укладено договір №02.1.2-14/25-99 (17-03/11) про надання послуг з прибирання, вивезення твердих побутових відходів та рідких нечистот.

Пунктом 1.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2014 року) встановлено, що аеропорт надає, клієнт отримує послуги з прибирання (контейнерів) та вивезення твердих побутових відходів (ТПВ).

Пунктом 2.1.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2014 року) сторони визначили об'єкти, на яких здійснюється прибирання та вивезення твердих побутових відходів, графік прибирання та вивезення ТПВ та щомісячний обсяг вивезення ТПВ.

Пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2014 року) передбачено, що вартість послуг починаючи з 20 грудня 2013 року становить: прибирання та вивезення твердих побутових відходів - 30,70 грн. за 1 куб.м.

Згідно п 3.4 договору Клієнт з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт про надання послуг. Сплата рахунку проводиться клієнтом до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт про надання послуг клієнт зобов'язаний повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт не буде повернутий аеропорту, він вважається підписаним сторонами. Акт про надання послуг підписується керівниками сторін або призначеними ними уповноваженими особами за умови надання іншій стороні копії документу про надання таких повноважень.

Відповідно до пункту 3.6 договору в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, клієнт зобов'язаний сплатити аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У відповідності до пункту 4.1 договору договір діє з 01.01.2011 року до 31.12.2011 року.

Згідно пункту 4.2 договору у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на кожний наступний рік.

На виконання умов договору позивач в період з березня 2014 року по червень 2014 року надав відповідачу послуги згідно договору про надання послуг з прибирання, вивезення твердих побутових відходів №17-03/11 (02.1.2-14/25-99) від 17 березня 2013 року, що підтверджується актами приймання-здачі виконаних послуг за березень 2014 року - червень 2014 року на загальну суму 4 565,24 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Договір № 02.1.1-14/25-99 (17-03/11) про надання послуг з прибирання, вивезення ТПВ та рідких нечистот від 17.03.2011 року укладався у зв'язку з тим, що між сторонами за цим договором 10.12.2010 року було укладено Договір №02.11.-14/23.30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів (основний договір), у відповідності до якого ПП «ТМД СЕРВІС» (в подальшому пройшла заміна ПП «ТМД СЕРВІС» на ТОВ «Аеропорт Паркінг») здійснює організацію забезпечення паркування та справлення паркувального збору на території Аеропорту. На виконання умов основного договору (п.2.3.7) між сторонами було додатково укладено Договір від 17.03.2011 року.

Згідно п. 1 Додаткової угоди №9 до Договору № 02.1.1-14/23.30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів від 10.12.2010 року враховуючи що у зазначений нижче період часу організацію послуг з паркування на території Аеропорту забезпечувала ДП «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» самостійно, а ТОВ «Аеропорт Паркінг» фактично не здійснювала організацію забезпечення паркування та не надавала послуги з паркування на території Аеропорту, сторони домовились, що ТОВ «Аеропорт Паркінг» звільняється від будь-яких оплат за Договором на користь ДП «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» за вказаний нижче період часу на вказаних нижче автопарковках:

№№ п/пАвтопарковкаПеріод часу (початкова-кінцева дата 11.1.Тимчасова автопаркова №1 (привокзальна площа терміналу В)З 22.04.2014 року по 02.07.2014 року (включно) 11.2.Тимчасова автопаркова №2 (між привокзальною площею терміналу В та будівлею профілакторію)З 22.04.2014 року по 02.07.2014 року (включно) 11.3.Тимчасова автопаркова D2З 14.04.2014 року по 30.06.2014 року (включно) 11.4.Тимчасова автопаркова D3З 14.04.2014 року по 30.06.2014 року (включно) Згідно положень додаткової угоди №9 від 03.07.2014 року основного договору відповідач частину квітня, травень-червень 2014 року фактично не здійснював організацію забезпечення паркування та не надавав послуги з паркування на території Аеропорту вказані послуги позивач надавав самостійно. А отже позивач не надавав відповідачеві послуги з прибирання та вивезення твердих побутових відходів за Договором у період, що вказаний у Додаткової угоди № 9 від 03.07.2014 року до основного Договору.

Позивачем надані докази оплати рахунку №226/1278 від 21.10.2014 року за прибирання та вивезення ТПВ у березні 2014 року у сумі 1 141,31 грн.

03.06.2015 року позивачем проведено корегування рахунків-фактур, вказаних у позовній заяві:

Номер рахунку та датаСума рахунку, (грн.)Номер Рахунку та дата сплати або корегуванняСума корегування або сплати (грн.)Сума заборгованості (грн.) 226/1278 від 21.10.2014 1 141,31 15.05.2015 1 141,31 0 226/1286 від 21.10.2014 1 141,31 226/286 29.05.2015 -535,61 608,70 226/1287 від 21.10.2014 1 141,31 226/284 29.05.2015 -1 141,31 0 226/1288 від 21.10.2014 1 141,31 226/284 29.05.2015 -1 141,31 0 Всього: 4 565,24 608,70 Тобто, станом на 03.06.2015 року сума основного боргу за Договором становить 608, 70 грн.

17.06.2014 року позивачем проведено корегування рахунку-фактури, вказаного

у заяві від 03.06.2015 року № 35-11/1-373 про зменшення позовних вимог:

Номер рахунку та датаСума рахунку, (грн.)Номер Рахунку та дата сплати або корегуванняСума корегування або сплати (грн.)Сума заборгованості (грн.) 226/286 29.05.2015 608,70 226/287 29.05.2015 -36,80 571,90 Всього 608,70 571,90 Сума основного боргу за Договором сплачена відповідачем 04.06.2015 року. Станом на 15.06.2015 року сума заборгованості за основним боргом (період березень-червень 2014 року) відповідно до договору №02.1.2-14/25-99 (17-03/11) відсутня.

08.06.2015 року представниками сторін було проведено акт звіряння взаємних розрахунків по договору від 17.03.2011 року № 02.1.2-14/25-99 підписаним, скріпленим печатками сторін та наявним в матеріалах справи, відповідно до акту заборгованість ТОВ «Аеропорт Паркінг» перед ДП МА «Бориспіль» за послуги що були надані товариству по лютий 2015 року включно - відсутня.

Однак сплата послуг відбулась з порушенням, визначених п. 3.4 договору №02.1.2-14/25-99 (17-03/11) строків.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання, а відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати послуг.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 234,20 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, складає 16, 42 грн. та є обґрунтованим. Вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 16, 42 грн. підлягає задоволенню.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 470,22 грн., які нараховані позивачем відповідно до вимог чинного.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт-Паркінг» (08300, Київська обл., м. Бровари, вул. Запорізька, 16, код 39112303) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код 20572069) 234 (двісті тридцять чотири) грн. 20 коп. пені, 16 (шістнадцять) грн. 42 коп. 3% річних, 470 (чотириста сімдесят) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 23.06.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак