Рішення

від 02.06.2015 по справі 914/1340/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015 р. Справа№ 914/1340/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання О. Сало розглянув матеріали позовної заяви прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі

позивача: Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Львів;

до відповідача: Фермерського господарства "Покрова Плюс", с. Кути, Буський район, Львівська область;

про: розірвання договору та стягнення 23 193 грн. 78 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

прокуратури: Шевчук В.В. - прокурор;

позивача: Стадник З.Д. - представник на підставі довіреності № 45 від 08.12.2014 року;

відповідача: не з`явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 27.04.2015 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства "Покрова Плюс" про розірвання договору та стягнення 23 193 грн. 78 коп. Розгляд справи призначено на 12.05.2015 року.

У судовому засіданні 12.05.2015 року представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали, представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, докази про отримання ним ухвали про порушення провадження у справі станом на момент судового засідання відсутні. Розгляд справи відкладено на 02.06.2015 року.

У судовому засіданні 02.06.2015 року з'явилися представники прокурора та позивача, позовні вимоги підтримали. Від позивача надійшли документи для доручення до матеріалів справи. Конверти, адресовані відповідачу, станом на момент судового засідання не повернулися.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).

Відповідно до даних з Витягу з ЄДР на Фермерське господарство "Покрова Плюс" місцезнаходженням відповідача є Львівська обл., Буський район, село Кути. Аналогічна адреса зазначена позивачем у позовній заяві. Відтак, ухвалу про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою і відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники прокуратури та позивача відмовилися.

Представнику прокуратури та позивача, що брали участь у попередніх судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 02.06.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням, на переконання позивача, відповідачем умов договірних зобов'язань. Прокурор Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств (надалі по тексту рішення - позивач) звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства "Покрова Плюс" (надалі по тексту рішення - відповідач) про розірвання договору про надання фінансової підтримки фермерському господарству та стягнення 23 193 грн. 78 коп. заборгованості, з яких 19 200 грн. основного боргу, 406 грн. 98 коп. 3% річних та 3 586 грн. 80 коп. інфляційних втрат.

Підставою заявлених вимог позивач вважає порушення умов договору про надання фінансової підтримки фермерському господарству, згідно з яким позивач зобов'язався надати відповідачу фінансову підтримку в сумі 24 200 грн., а фермерське господарство зобов'язалося повернути її у визначений строк, однак, станом на 16.03.2015 року відповідач не повернув всієї суми грошових коштів, що стало підставою для вирішення спору у судовому порядку.

Відповідач явки представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 24.09.2009 року між Львівським відділенням Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством "Покрова Плюс" було укладено договір № 38/2009 про надання фінансової підтримки фермерському господарству (надалі по тексту рішення - договір), відповідно до п. 1 якого, позивач зобов'язався надати відповідачу фінансову підтримку на поворотній основі в сумі 24 200 грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений даним договором термін.

Згідно з п. 2 договору фінансова підтримка на поворотній основі надається Фермерському господарству «Покрова Плюс» для провадження виробничої діяльності.

Договором сторони встановили графік повернення коштів. Зокрема, п. 3.4.2 договору, визначено наступний порядок повернення фінансової підтримки: до 01.11.2012 року в сумі 5 000 грн.; до 01.11.2013 року в сумі 5 000 грн.; до 24.09.2014 року в сумі 14 200 грн.

На виконання п. 3.4.3 договору сторони уклали договір застави від 15.10.2009 року.

У відповідності до умов договору позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, що підтверджено платіжним дорученням № 37 від 30.09.2009 року на суму 24 200 грн., належним чином завірена копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно з випискою по рахунку Львівського відділення Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств 26.12.2012 року Фермерським господарством «Покрова Плюс» сплачено 5 000 грн. з призначенням платежу «повернення фінансової підтримки на поворотній основі згідно з договором від 24.09.2009 року».

Позивач надсилав відповідачу претензію від 22.01.2015 року № 14 про необхідність вчасного повернення грошових коштів у відповідності з договором, копія якої з доказами надіслання долучена до матеріалів справи.

Згідно з довідкою Львівського відділення Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств, підписаною головним бухгалтером та заступником директора, станом на 05.05.2015 року заборгованість Фермерського господарства «Покрова Плюс» з договором № 38/2009 від 24.09.2009 року становить 19 200 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України , є договори.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи судом встановлено, що між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі договору про надання фермерському господарству фінансової підтримки на поворотній основі.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про фермерське господарство» Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про фермерське господарство» кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.

Згідно зі Статутом державної установи Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств (п. п. 8, 11, 13) Укрдержфонд має регіональні відділення в Автономній Республіці Крим та областях (регіональні відділення), які не мають статусу юридичної особи, мають окремі баланси, відокремлене майно, реєстраційні рахунки в органах державного казначейства, печатку з ідентифікаційним кодом, бланки з власною назвою і діють на підставі положення, затвердженого Укрдержфондом. Основними завданнями Укрдержфонду є виконання функцій з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств в установленому законодавством порядку. Кошти державного бюджету надаються в установленому законодавством порядку на безповоротній та на конкурсних засадах на поворотній основі. Аналогічна мета і напрямки діяльності зазначені в п. п. 13, 15 Положення про Львівське відділення Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств.

Матеріалами справи (платіжне доручення від 30.09.2009 року) підтверджено, відповідачем не спростовано факт надання Львівським відділенням Українського Державного фонду фінансової підтримки на поворотній основі у розмірі 24 200 грн. Фермерському господарству «Покрова Плюс». У матеріалах справи наявні докази повернення фінансової підтримки Фермерським господарством «Покрова Плюс» у розмірі 5 000 грн. Доказів здійснення оплати у решті суми - 19 200 грн. сторонами не подано.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором сторони обумовили графік повернення фінансової підтримки: до 01.11.2012 року в сумі 5 000 грн.; до 01.11.2013 року в сумі 5 000 грн.; до 24.09.2014року в сумі 14 200 грн. Випискою по рахунку позивача підтверджено часткове виконання договірних зобов'язань відповідачем, а як вбачається з претензії від 22.01.2015 року, станом на січень 2015 року несплаченою залишалась сума 19 200 грн. Станом на час розгляду справи та на момент прийняття рішення відповідачем не спростовано та не підтверджено повернення всієї суми фінансової підтримки, відтак, розмір основної заборгованості не змінився та становить 19 200 грн.

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи невиконання відповідачем обов'язку по поверненню фінансової підтримки, а відтак, і прострочення відповідача по здійсненню такого обов'язку, позивач заявив до стягнення також 406 грн. 98 коп. 3% річних та 3 586 грн. 80 коп. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум у відповідності до зазначених вимог та в межах періоду, визначеного позивачем, суд зазначає, що обгрунтованими та таким, що підлягають задоволенню, є 406 грн. 98 коп. 3% річних та 2 791 грн. 80 коп. інфляційних втрат (в сумах інфляційних втрат за період жовтень 2014 року-січень 2015 року позивачем допущено математичну помилку на 200 грн.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, які свідчать про неналежне виконання відповідачем умов договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі, відсутність доказів сплати боргу та неспростованість відповідачем позовних вимог, суд вважає право позивача на вчасне отримання коштів порушеним і таким, що підлягає захисту шляхом стягнення вказаних вище сум заборгованості з відповідача.

Решта позовних вимог у частині розірвання договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі обґрунтовуються п. 7.6 договору, ст. 651 Цивільного кодексу України та порушенням відповідачем умов договору, а саме допущенням протермінування повернення фінансової підтримки. Так, згідно з п. 7.2 договору договір діє до повного повернення фермерським господарством фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим договором.

Суд зазначає, що згідно з п. 7.6 договору всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду за місцем знаходження Укрдержфонду або його регіонального відділення. Іншими умовами договору порядок його розірвання не регламентовано, тобто посилання позивача на вказаний пункт договору не відповідає дійсності. Разом з тим відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (правова позиція наведена у постанові Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-75цс13).

Як зазначав суд вище, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, позивачем не обґрунтовано заявленої вимоги про розірвання договору, не доведено істотності порушення умов договору (наявності шкоди тощо) та жодним чином не обгрунтовано завдання таким порушенням шкоди, у зв'язку з чим друга сторона значною мірою позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно суд не вбачає підстав для розірвання договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі.

Звертаючись з позовними вимогами, позивач просив накласти арешт на заставне майно та банківські рахунки фермерського господарства «Покрова Плюс». Ухвалами про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи суд зобов'язував прокурора надати нормативно обґрунтоване клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, однак, такі вимоги виконані не були.

Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначається, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи необґрунтованість та непідтвердженість заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити у її задоволенні.

Стосовно сплати судового збору за подання та вирішення даного спору, суд зазначає, що відповідно до п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам і стягується в дохід державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Покрова Плюс" (80532, Львівська обл., Буський район, село Кути, код ЄДРПОУ 36418884) на користь Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств (04112, м.Київ, вул. Олени Теліи, будинок 8, кімната 58А, 59, код ЄДРПОУ 20029342) в особі Львівського відділення Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств (79000, Львівська обл., місто Львів, Галицький район, вул. Технічна , будинок 1, квартира 63, код ЄДРПОУ ВП 13817211) 19 200 грн. основного боргу, 406 грн. 98 коп. 3% річних та 2 791 грн. 80 коп. інфляційних втрат.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 795 грн. інфляційних втрат відмовити.

У задоволенні позовних вимог у частині розірвання договору № 38/2009 від 24.09.2009 року про надання фінансової підтримки фермерському господарству, укладеного між Львівським відділенням Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств (79000, Львівська обл., місто Львів, Галицький район, вул. Технічна , будинок 1, квартира 63, код ЄДРПОУ ВП 13817211) та Фермерським господарством "Покрова Плюс"(80532, Львівська обл., Буський район, село Кути, код ЄДРПОУ 36418884), відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства "Покрова Плюс" (80532, Львівська обл., Буський район, село Кути, код ЄДРПОУ 36418884) 1 772 грн. судового збору в дохід державного бюджету.

У задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, заявленого у прохальній частині позовної заяви, відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 08.06.2015 року.

Суддя Матвіїв Р.І.