Рішення

від 17.06.2015 по справі 916/1452/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2015 р.Справа № 916/1452/15-г

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвої К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Нестерова І.В. за довіреністю від 31.12.2014р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Баядера Логістик" до товариства з обмеженою відповідальністю „Сибриз" про стягнення 799 578,12 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Баядера Логістик" (далі по тексту - ТОВ „Баядера Логістик") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Сибриз" (далі по тексту - ТОВ „Сибриз") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 799 578,12 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 521 395,68 грн., відсотків річних в сумі 44 854,31 грн., штрафу в сумі 156 418,70 грн. та пені в сумі 76 909,43 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором поставки № 2203 від 30.05.2014р. грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих позивачем послуг.

Представник відповідача в судове засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження ТОВ „Сибриз" згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 65058, м. Одеса, просп. Шевченка, 10/1, кв. 8, а також за адресою, зазначеною по тексту позовної заяви: 65048, м. Одеса, буд. 13, кв. 35, були повернуті суду у зв'язку із неможливістю вручення адресату. З огляду на викладене, відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи господарським судом. Оскільки ТОВ „Сибриз" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

30.05.2014р. між ТОВ „Баядера Логістик" (Постачальник) та ТОВ „Сибриз" (Покупець) було укладено договір поставки № 2203, у відповідності до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця алкогольні напої (далі - товар), а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 3.2, 4.1 договору поставки № 2203 від 30.05.2014р. найменування, кількість, асортимент товару визначається Покупцем у замовленні та зазначається Постачальником у видатковій накладній на товар. До кожної партії товару, що поставляється, додається видаткова накладна та товарно-транспортна накладна. При прийманні товару Покупець в присутності представника Постачальника повинен перевірити: цілісність пакування, наявність марок акцизного збору; відповідність фактичної кількості товару кількості, зазначеній в накладних; термін зберігання. При встановленні невідповідності якості чи кількості товару інформації, що зазначена у товаросупровідних документах, Покупець зобов'язаний у присутності представника Постачальника скласти відповідний акт згідно з вимогами чинного законодавства. Підпис уповноваженого представника Покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий Покупцем від Постачальника за кількістю та якістю. Претензії Покупця щодо якості товару після підписання ним накладної на товар розглядаються та задовольняються Постачальником в окремому порядку, який визначається Постачальником в кожному випадку окремо.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 2203 від 30.05.2014р. позивачем було передано у власність ТОВ „Сибриз" товар загальною вартістю 534 547,26 грн., а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № 32710/120113 від 28.06.2014р., № 32712/120114 від 28.06.2014р., № 33216/120211 від 29.06.2011р., № 33214/120208 від 30.06.2014р., № 33215/120209 від 30.06.2014р,, № 33913/121179 від 04.07.2014р., № 34802/121673 від 08.07.2014р., № 35094/122178 від 10.07.2014р.. № 35546/122220 від 11.07.2014р., № 35538/122215 від 11.07.2014р., № 36081/122852 від 15.07.2014р., № 36992/123525 від 18.07.2014р., № 37543/124109 від 22.07.2014р., № 37540/124107 від 22.07.2014р., № 37539/124106 від 22.07.2014р., № 37458/124105 від 22.07.2014р., № 37454/124103 від 22.07.2014р., № 38394/124634 від 25.07.2014р., № 38538/124986 від 26.07.2014р,, № 38871/125165 від 29.07.2014р., № 38867/125164 від 29.07.2014р., № 38844/125163 від 29.07.2014р., № 39681/126032 від 31.07.2014р., № 39086/126028 від 31.07.2014р., № 38870/126026 від 31.07.2014р., № 38865/126025 від 31.07.2014р., № 38843/126024 від 31.07.2014р., № 41368/127246 від 12.08.2014р., № 41367/127245 від 12.08.2014р., № 41364/127243 від 12.08.2014р., № 41363/127242 від 12.08.2014р., № 42631/128278 від 16.08.2014р.. № 42629/128276 від 16.08.2014р., № 42628/128275 від 16.08.2014р.. № 44002/129349 від 23.08.2014р., № 44015/129350 від 23.08.2014р., як підписані представниками сторін. Схвалення факту прийняття товару за даними документами підтверджується в тому числі складеним сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2014р. по 15.01.2015р.

Згідно з п.п. 6.1, 6.2 договору поставки № 2203 від 30.05.2014р. розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 60 календарних днів з дати отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати. Датою оплати Покупцем вартості отриманого від Постачальника товару є дата зарахування цих коштів на рахунок Постачальника.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За твердженнями позивача, які не були спростовані під час розгляду даної справи ТОВ „Сибриз", на теперішній час за відповідачем рахується прострочена сума кредиторської заборгованості за договором поставки № 2203 від 30.05.2014р. в розмірі 521 395,68 грн., факт наявності якої також підтверджується підписаними сторонами актами звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2014р. по 15.01.2015р. та за період з 01.10.2014р. по 15.01.2015р. Наведене свідчить про порушення з боку ТОВ „Сибриз" власних зобов'язань за даною угодою.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Баядера Логістик" в частині стягнення з ТОВ „Сибриз" заборгованості за придбаний товар в сумі 521 395,68 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями п. 9.2 договору поставки № 2203 від 30.05.2014р. передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати отриманого від Постачальника товар, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

З посиланням на положення ст. 625 ЦК України та п. 9.2 договору поставки № 2203 від 30.05.2014р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати відсотки річних в сумі 44 854,31 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань у спірних правовідносинах. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення із ТОВ „Сибриз" трьох відсотків річних в сумі 44 854,31 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 7.1 договору поставки № 2203 від 30.05.2014р. передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення Покупцем строків оплаті вартості одержаного від Постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі тридцять відсотків від суми боргу.

З посиланням на п. 7.1 договору поставки № 2203 від 30.05.2014р. позивачем було нараховано до сплати пеню в сумі 76 909,43 грн. та штраф в сумі 156 418,70 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань. Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки даних штрафних санкцій, господарський суд доходить висновку, що нараховані суми відповідають можливим розміром неустойки, що могла бути нарахована ТОВ „Сибриз" у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення із відповідача штрафу та пені.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Сибриз" перед ТОВ „Баядера Логістик" в загальній сумі 799 578,12 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 521 395,68 грн., відсотків річних в сумі 44 854,31 грн., штрафу в сумі 156 418,70 грн. та пені в сумі 76 909,43 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ТОВ „Сибриз" на користь ТОВ „Баядера Логістик" суми основного боргу в розмірі 521 395,68 грн., відсотків річних в сумі 44 854,31 грн., штрафу в сумі 156 418,70 грн. та пені в сумі 76 909,43 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 901 - 903, ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Сибриз" /65048, м. Одеса, вул. Приморська, 13, кв. 35, код ЄДРПОУ 34592250, р/р 26000136584001 в АКБ „Імексбанк", МФО 328384/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Баядера Логістік" /02088, м. Київ, вул. Леніна, 42; поштова адреса: 65005, м. Одеса, вул. Колонічна, 7, код ЄДРПОУ 35871504, р/р 26003040045490 в АБ „Південний", МФО 328209/ суму основного боргу в розмірі 521 395 грн. 68 коп. /п'ятсот двадцять одна тисяча триста дев'яносто п'ять грн. 68 коп./, відсотки річних в сумі 44 854 грн. 31 коп. /сорок чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири грн. 31 коп./, штраф в сумі 456 418 грн. 70 коп. /чотириста п'ятдесят шість тисяч чотириста вісімнадцять грн. 70 коп./, пеню в сумі 76 909 грн. 43 коп. /сімдесят шість тисяч дев'ятсот дев'ять грн. 43 коп./, судовий збір в сумі 14 453 грн. 37 коп. /чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят три грн. 37 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 19.06.2015р.

Суддя С.П. Желєзна