Рішення

від 23.06.2015 по справі 922/2630/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р.Справа № 922/2630/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства "Пілснер Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Ірис", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Пілснер Україна", м. Київ звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Ірис", м. Харків , в якій просить суд стягнути з 54 077,33грн. основного боргу, 3% 2 471,26грн.,пеню в сумі 19 383,72грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,0грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на поставку відповідачеві товару в період з липня 2013року по серпень 2013року по видатковим накладним на підставі договору купівлі - продажу №20 від 25.03.2013 року, однак всупереч умовам договору сума вартості товару відповідачем в повному обсязі не сплачена, не оплаченими залишись накладні №23448 від 02.07.2013року, №25424 від 10.07.2013 року, №28666 від 01.08.2013року, вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 29.04.2015року порушено провадження у справі №922/2630/15, розгляд справи призначено на 11.06.2015року.

Ухвалою господарського суду від 11.06.2015року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 23.06.2015року.

Представник позивача в судовому засіданні 23.06.2015року в судове засідання не з8явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в призначене судове засідання 23.06.2015року своїх повноважного представників не направив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надали.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між ДП «Пілснер Україна» (далі - Продавець) та ТОВ «ТД «Ірис» (далі -Покупець) 25.03.2013 року було укладено Договір купівлі - продажу №20 (далі -Договір).

П.1. договору передбачено, що Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити продукти харчування згідно Специфікації і доповнення до Договору купівлі - продажу.

Відповідно до п. 2 Договору кількість, ціна та номенклатура Товару визначається у накладній, яка виписується при поставці Товару, підписується представниками сторін.

Оплата Покупцем Продавцю здійснюється з відстрочкою платежу 30 календарних днів. Оплата Товару здійснюється в українських гривнях, відповідно до накладних на отриманий Покупцем Товар. Оплата за поставлений Товар здійснюється шляхом переводу грошових коштів на банківський рахунок Продавця (п.7,8,9 Договору).

Пунктом 10 Договору передбачено, що передача Товару від Продавця до Покупця здійснюється шляхом оформлення видаткової накладної Продавця.

Як вбачається із матеріалів справи з липня 2013 року по серпень 2013 року ДП «Пілснер Україна» поставляло ТОВ «ТД «Ірис» Товар у відповідності до Договору, однак всупереч умовам договору сума вартості товару відповідачем в повному обсязі не сплачена, не оплаченими залишись накладні №23448 від 02.07.2013року, №25424 від 10.07.2013 року, №28666 від 01.08.2013року, вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна.

Таким чином, видаткова накладна є документом, що фіксує здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин та є підставою виникнення обов'язку у відповідача щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на момент розгляду справи відповідач 54 077,33 грн. заборгованості за отриманий за договором поставки товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 54077,33 грн.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем щодо поставки товару та не проведення при цьому всіх належних розрахунків відповідачем за отриманий товар, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.17 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 19 383,72 грн. та на підставі ст.625 ч.2 ЦК України просить стягнути з відповідача 2 471,26 грн. 3% річних.

За п.17 договору, у випадку несвоєчасної оплати в термін визначений п.7 договору , покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується ( п.1.12 Постанови № 14).

Виходячи з умов договору, суд вважає, що позивач неправомірно здійснив розрахунок вказаних величин .

Вказані величини мають бути обраховані по кожному платежу окремо за період з дати виникнення боргу за окремі періоди оскільки загальна сума заборгованості (54077,33грн.) складається з сум боргу, які виникли за окремі періоди починаючи з жовтня 2013 року.

Крім того, дані величини мають бути обраховані з урахуванням ст.232 п.6 ГК України .

Суд вправі здійснити самостійно розрахунок, однак, суд не має права самостійно встановлювати періоди нарахування.

За приписами ст.54 ГПК України, позовна заява має містити, серед іншого, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.

Ухвалою від 29.04.15, суд зобов'язав позивача надати розрахунок пені, річних по кожному платежу окремо, однак позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до ст.81 ч.1 п.5 ГПК України, Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Надані позивачем розрахунки 3% річних суд визнав виконаними не вірно, оскільки по-перше, позивачем не визначений період нарахування як 3% річних, зазначена лише загальна кількість днів прострочення при розрахунку 3% річних, що позбавляє суд можливості перевірити правильність застосування позивачем положень ст. 625 ЦК України. Внаслідок відсутності докладних, обґрунтованих розрахунків заявлених до стягнення сум 3% річних не можливістю визначення періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд визнав зазначені вимоги необґрунтованими та недоведеними.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 54 077,33грн. основного боргу. В частині вимог про стягнення 3% річних в сумі 2 471,26грн., пені в сумі 19383,72грн. позов слід залишити без розгляду.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити про те, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду у вказаній частині, позивач має право звернутися з відповідним позовом до господарського суду в загальному порядку.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. 49, ст.81 ч.1 п.5, ст.82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ірис"(61010, м. Харків, вул. Аравійська, б.24, код 38492416) на користь Дочірнього підприємства "Пілснер Україна"(01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10-А, код 25396329) - 54 077,33грн.основного боргу, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 301,15грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 19 383,72 грн., 3% річних в сумі 2 471,26 грн. залишити без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України .

Повне рішення складено 24.06.2015 р.

Суддя О.О. Присяжнюк