Рішення

від 16.06.2015 по справі 923/708/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 р. Справа № 923/708/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна", м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Стройки-Ки" м. Херсон

про стягнення 59921 грн. 29 коп.,

за участі представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Вербицький О.Р., довір. № 4 від 18.02.2015 р.

від відповідача - уповноважена особа Огурцов О.В., довір. від 30.04.2015 р.

Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" (позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Стройки-Ки" (відповідач) суму основного боргу в розмірі 44372 грн. 16 коп., втрат від інфляції в розмірі 32618 грн. 04 коп. та 3% річних в розмірі 4163 грн. 01 коп.

Від представника позивача у порядку ст. 22 ГПК України 12.06.2015 р. було подано заяву про зменшення позовних вимог за якою позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 24173 грн. 86 коп., втрат від інфляції в розмірі 31683 грн. 97 коп. та 3% річних в розмірі 4063 грн. 46 коп. Оскільки вищевказана заява не суперечить законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронювані законом їх права, суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи вищезазначену заяву позивача.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обґрунтовуючи їх вимогами ст.ст. 173, 180, 193, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 611, 631, ЦК України, 1, 2, 54, 61, 82 ГПК України.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, мотивуючи відсутністю правових підстав для їх задоволення, позовну заяву вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки вважає, що він має право повернути позивачу товар який залишився нереалізованим.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Між сторонами 01.02.2012 р. було укладено договір № 4595 (далі договір), за умовами якого (п.1.1.) позивач зобов'язався передавати у власність відповідача, а останній приймати та оплачувати даний товар на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 3.6. Договору сторони визначили, що повернення не реалізованого товару та товару не відповідної якості, відбувається силами та за рахунок позивача.

Відповідно п. 3.7. Договору, у випадку, коли частина товару залишається нереалізованою через торгівельну мережу позивача, відповідач має право повернути його в період дії договору. Продавець зобов'язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред'явлення покупцем письмової вимоги, прийняти цей товар та/або замінити його.

Відповідно до п. 7.1. Договору, ціна товару визначається на базі діючого прайс-листа продавця. Загальна вартість кожної партії товару вказується в рахунку, що виставляється продавцем.

Пунктом 7.3. Договору сторони визначили, що відповідач зобов'язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня.

Відповідно до п. 7.4. Договору, оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, зазначений у розділі 12 даного Договору, або в інший спосіб за домовленістю сторін.

Позивач виконуючи умови договору поставив відповідачу товар, що підтверджено видатковими накладними (т.1 а.с. 49-250, т.2 а.с. 1-42).

Відповідно до пункту 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено часткове повернення товару, що підтверджується накладними на повернення (т.2 а.с. 49-250, т.3 а.с. 1-24)

Позивач зазначає, що відповідач провів в 2014 році часткову оплату в розмірі 77480 грн. 95 коп., що підтверджується наявними в матеріалах копіями банківських виписок (т. 3 а.с. 192-210), тим самим частково погасив суму заборгованості.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати отриманого товару належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість станом на 09.10.2014 р. в сумі 24173 грн. 86 коп.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір купівлі-продажу. Зокрема, згідно до приписів статті 655 ЦК України за таким договором продавець передає у власність покупця товар, а останній зобов'язується прийняти його і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а т ому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу збитків від інфляції в розмірі 31683 грн. 97 коп. та 3% річних в сумі 4063 грн. 46 коп.

Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі "Ліга-Закон" перевірив розрахунок нарахованих відповідачу збитків від інфляції і 3% річних та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 4063 грн. 46 коп. 3% річних та 31683 грн. 97 коп. інфляційних втрат відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача вартість понесених витрат на явку представника у сумі 1385 грн. 90 коп.

Стаття 44 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України " визначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Суд зазначає, що явка представника позивача була визнана судом обов'язковою, кірм того, в матеріалах справи наявні копії звіту про використання коштів, виданих на відрядження в розмірі 920 грн. 45 коп. та два квитки на залізничний транспорт на загальну суму 465 грн. 45 коп., які підтверджують витрати пов'язані з розглядом справи у розмірі 1385 грн. 90 коп.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

За таких умов судові витрати відносяться на відповідача.

Судом розглянуті та відхилені доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для стягнення спірної суми у зв'язку з тим що він має право повернути позивачу товар який залишився нереалізованим, оскільки пунктом 3.7. Договору передбачено, що у випадку, коли частина товару залишається нереалізованою через торгівельну мережу позивача, відповідач має право повернути його в період дії договору .

Враховуючи те, що строк дії Договору закінчився 31.12.2013 р., а письмова вимога № 15/062015 про прийняття залишків нереалізованого товару, яка датована лише 15.06.2015 р. є свідченням того, що відповідач наданим йому правом належним чином не скористався.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 1827 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання у судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Стройки-Ки" (73000, м.Херсон, вул..Кольцова, 57, р/р 26005698861 в ПАТ "МТБ" в місті Іллічівськ, МФО 328168, код ЄДРПОУ 34370029 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" (47720, Тернопільська область, Тернопільський район, с.Петриків, вул.Об'їзна, 12/6-Г, р/р 2600801366260 в Першій Львівській філії ПАТ "Кредобанк", МФО 325365, код ЄДРПОУ 33077342) суму основного боргу в розмірі 24173 грн. 86 коп., втрат від інфляції в розмірі 31683 грн. 97 коп. та 3% річних в розмірі 4063 грн. 46 коп., витрати пов'язані з розглядом справи в розмірі 1385 грн. 90 коп. та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.06.2015 р.

Суддя В.П.Ярошенко