Рішення

від 23.06.2015 по справі 927/755/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

23 червня 2015 р. Справа № 927/755/15

Позивач: Державне підприємство "Дослідне господарство Носівської селекційно-дослідної станції Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України"

вул. Миру 1, с. Дослідне, Носівський район, Чернігівська область,17131

Відповідач: Приватне сільськогосподарське підприємство "Олександрівське"

вул. Молодіжна 1, с. Олександрівка, Семенівський район, Чернігівська область,15444

Предмет спору: про стягнення 63800,00 грн

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з'явився (Цокота Т.Л., представник, довіреність № 3 від 02.06.2015 - присутній у судовому засіданні 16.06.2015)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Дослідне господарство Носівської селекційно-дослідної станції Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Олександрівське» про стягнення заборгованості в сумі 63800,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві № 154 від 14.05.2015 позивач посилається на те, що відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару згідно Договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу № 29 від 19.09.2014 та видаткової накладної № РН-0000785 від 19.09.2014, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 63800,00 грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 28.05.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.06.2015.

Згідно зі ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Хоча заявлені позовні вимоги стосуються сплати заборгованості за різними правочинами (Договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу № 29 від 19.09.2014 та усним договором), ці вимоги є однорідними, оскільки виникли між тими самими сторонами з одночасним отриманням за ними товару, що підтверджується видатковими накладними від 19.09.2014 № РН-0000784 та № РН-0000785, довіреністю № 89 від 19.09.2014 на одночасне отримання усього товару та податковою накладною № 29/2 від 19.09.2014 на всю суму - 63800,00 грн, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають сумісному розгляду в одному провадженні.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 16.06.2015 розгляд справи відкладався на 23.06.2015.

У судове засідання 23.06.2015 представники позивача та відповідача не з'явились.

Про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи розпискою представника позивача Цокоти Т.Л від 16.06.2015 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400603582359 від 17.06.2015 отримане представником відповідача Волохо Г.В..

До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання № 187 від 16.06.2015 про доручення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом. Документи долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання від позивача надійшло клопотання № 188 від 17.06.2015 про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

Судом клопотання задоволено, розгляд справи здійснюється за відсутності уповноваженого представника позивача за наявними у матеріалах справи документами.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача у судові засідання 16.06.2015 та 23.06.2015 суд не повідомлено.

Документи, витребувані ухвалами господарського суду від 28.05.2015 та 16.06.2015, відповідачем суду не надані.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого Господарського суд №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка сторін у судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь у судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також те, що представник позивача проти розгляду справи без участі уповноваженого представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши надані представником позивача докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Як встановив суд, 19 вересня 2014 року між Державним підприємством "Дослідне господарство Носівської селекційно-дослідної станції Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (Продавець за договором, позивач у справі) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Олександрівське» (Покупець за договором, відповідач у справі) укладений договір купівлі - продажу з відстрочкою платежу № 29 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується на умовах даного договору передати предмет даного договору, у подальшому - товар у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти переданий Продавцем предмет і сплатити за нього грошову суму, розмір якої передбачений даним договором.

Товар, згідно п. 1.2 Договору, що підлягає передачі Покупцю: Озима пшениця Сонечко 1 репр. у кількості 100 ц за ціною 250,00 грн/ц без ПДВ на загальну суму 30000,00 грн з ПДВ; Озиме тритикале Славетне ел. у кількості 60 ц за ціною 233,3333 грн/ц без ПДВ на загальну суму 16800,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п.п. 1.3, 2.1 Договору, загальна вартість за Договором становить: сорок шість тисяч вісімсот грн. 00 коп, в т.ч. ПДВ 7800,00 грн, яку Покупець зобов'язаний оплатити до 01 листопада 2014 року.

Згідно п.п. 6.1, 6.2 даний Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє на протязі часу, протягом якого сторони даного договору повинні здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Крім того, Державним підприємством "Дослідне господарство Носівської селекційно-дослідної станції Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (позивач у справі) відпущено Приватному сільськогосподарському підприємству «Олександрівське» (відповідач у справі) озиме жито Синтетик 38 ел відповідно до видаткової накладної № РН-0000785 від 19.09.2014 у кількості 50 ц за ціною 283,3333 грн/ц без ПДВ. Загальна сума поставки за даною видатковою накладною становить 17000,00 грн.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, дана поставка була здійснена без укладання письмового договору між сторонами за усною домовленістю, яка виникла при отриманні товару за Договором згідно видаткової накладної № РН-0000874 від 19.09.2014, щоб одразу забрати весь товар.

Виконуючи свої зобов'язання щодо поставки, позивачем було відпущено відповідачу товару на загальну суму 63800,00 грн, що підтверджується видатковими накладними від 19.09.2014 № РН-0000784 та № РН-0000785 і податковою накладною № 29/2 від 19.09.2014 на загальну сум 63800,00 грн, копії яких наявні у матеріалах справи.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженого представника останнього на зазначених видаткових накладних, а саме Кожух Валентини Олександрівни, яка діяла на підставі довіреності № 89 від 19.09.2014, строком дії до 30.09.2014, на отримання цінностей - Озима пшениця 1 реп, Озиме тритикале ел., Озиме жито ел. у кількості 100,000 ц, 60,000 ц, 50,000 ц відповідно (тобто усього товару за обома видатковими накладними), копія якої наявна у матеріалах справи (а.с.10).

Заперечень щодо факту поставки товару за вказаними видатковими накладними відповідачем суду не надано, як і доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе зобов'язання з передачі товару, а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар на загальну суму 63800,00 грн без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи.

Позивачем, на виконання умов п. 3.2 Договору було виставлено відповідачу рахунок - фактуру № СФ-0000483 від 19.09.2014 на загальну суму 46800,00 грн, а також рахунок - фактуру № СФ-0000484 від 19.09.2015 на суму 17000,00 грн відповідно до видаткової накладної № РН-0000785 від 19.09.2014.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У зв'язку з тим, що відповідач в обумовлений Договором та законом строк оплату за поставлений товар не здійснив, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 70 від 23 лютого 2015 з вимогою перерахувати кошти в сумі 63800,00 грн на рахунок Державного підприємства "Дослідне господарство Носівської селекційно-дослідної станції Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України", що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 1713100024306 від 24.02.2015, згідно якого вказана претензія отримана 26.02.2015 представником відповідача Волохо Г.В..

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача у судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів у сумі 63800,00 грн у встановлений строк, відповідач не виконав, у результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку позивач просив стягнути в позовній заяві.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Із матеріалів позовної заяви, а також усних пояснень представника позивача вбачається, що договір між сторонами у формі єдиного документу, складеного у письмовій формі, підписаний сторонами та скріплений їх печатками щодо поставки відповідно до видаткової накладної № РН-0000785 від 19.09.2014, не складався.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи та представником позивача у судовому засіданні підтверджуються обставини щодо передачі позивачем товару та прийняття товару відповідачем відповідно до видаткової накладної № РН-0000785 від 19.09.2014, суд, виходячи із приписів ст. 202 Цивільного кодексу України, приходить до висновку, що сторонами вчинені дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Таким чином, аналіз правовідносин, які виникли між сторонами з приводу передачі товару відповідно до Договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу № 29 від 19.09.2015 та видаткової накладної № РН-0000785 від 19.09.2014 свідчить, що між сторонами були укладені договори поставки, які підпадають під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За наявних обставин суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 22, 32-35, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1 . Позовні вимоги задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Олександрівське» (вул. Молодіжна, 1, с. Олександрівка, Семенівський район, Чернігівська область, 15444, код ЄДРПОУ 32286900) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство Носівської селекційно-дослідної станції Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (вул. Миру, 1, с. Дослідне, Носівський район, Чернігівська область, 17131, п/р 26008300272894 в філії Чернігівського обласного АТ „Ощадбанк", МФО 353553, код ЄДРПОУ 32995752) 63800,00 грн боргу та 1827,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.06.2015.

Суддя В.В.Шморгун .

.