Постанова

від 23.06.2015 по справі 916/5160/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р.Справа № 916/5160/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.В. Поліщук, С.В. Таран

при секретарі судового засідання: Е.М. Вєлковій

за участю представників сторін:

від позивача - Я.Ю. Петрук

від відповідача - Я.А. Фатєєва

від третьої особи - Я.А. Фатеєєва (ТОВ «Бізнес-Центр НТЦ»)

Представник Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Головного управління юстиції в Одеській області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце апеляційного перегляду повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

на рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2015 року

у справі № 916/5160/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекарт-Прилад»

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Головного управління юстиції в Одеській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр НТЦ»

про визнання недійсним рішення засновників (учасників) товариства

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекарт-Прилад» про визнання недійсним рішення засновників (учасників) товариства про виділ (а.с. 3-11 т.1).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням п.п. 5.5., 5.8 генеральної кредитної угоди №010/3-0-1/152 від 20.06.2008р. із змінами та доповненнями, укладеної між позивачем та відповідачем.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2014р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Головного управління юстиції в Одеській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр НТЦ» (а.с. 1-2 т.1).

ТОВ «Телекарт-Прилад» та Реєстраційна служба Одеського МУЮ ГУЮ в Одеській області у відзиві на позов та у письмових поясненнях відповідно зазначили про необґрунтованість позовних вимог (а.с. 83-89 т.1).

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.03.2015р. справу призначено до колегіального розгляду (а.с. 137 т.1).

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.05.2015р. (головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Брагіна Я.В., Рога Н.В.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 12.05.2015р., у задоволенні позову відмовлено повністю (а.с. 201-205 т.1).

Судове рішення мотивовано тим, що позивач не є учасником ТОВ «Телекарт-Прилад», а відтак він не має права на звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішення засновників (учасників) цього товариства, тобто позивачем обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права.

Не погодившись з рішенням суду, позивач 15.05.2015р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права (а.с. 9-17 т.2).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження із призначенням до розгляду (а.с. 2 т.2).

ТОВ «Телекарт-Прилад» та Реєстраційна служба Одеського МУЮ ГУЮ в Одеській області у відзиві на апеляційну скаргу та у письмових поясненнях відповідно зазначили про безпідставність апеляційної скарги та просили рішення суду залишити без змін. Крім того, остання просила розглянути справу без участі її представника (а.с. 27-33, 35-35в, 56 т.2).

Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Бізнес-Центр НТЦ» не надходив.

В судовому засіданні оголошено перерву до 23.06.2015р.

23.06.2015р. до канцелярії суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про витребування доказів, а саме: оригіналів реєстраційних справ ТОВ «Телекарт-Прилад» та ТОВ «Бізнес-Центр НТЦ» для огляду та належним чином засвідчені копії для приєднання до матеріалів справи; копії документів щодо вчинення наступних реєстраційних дій: внесення рішення засновників юридичної особи ТОВ «Телекарт-Прилад» щодо виділу, державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Телекарт-Прилад», державної реєстрації ТОВ «Бізнес-Центр НТЦ» шляхом виділу. Зазначене клопотання розглянуто судовою колегією в судовому засіданні 23.06.2015р. та відхилено, оскільки оригінали реєстраційних справ товариств були оглянуті в суді першої інстанції, а копії перелічених документів наявні в матеріалах справи (а.с. 44-46 т.2).

Заслухавши представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.

20.06.2008р. між Відкритим акціонером товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», відповідно до п. 1.3. Статуту ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», зареєстрованого 06.06.2012р. - а.с. 30-38 т.1) «Кредитор» та ТОВ «Телекарт-Прилад» «Позичальник» укладено генеральну кредитну угоду №010/3-01-1/152 (з урахуванням додаткових угод від 31.07.2009р., 29.07.2010р., 31.01.2011р., 28.07.2011р., 10.02.2012р.), згідно умов якої Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках цієї угоди.

Відповідно до п.п. 2.5., 2.6. генеральної кредитної угоди для забезпечення даної угоди є іпотека, належних Позичальнику нежилих будівель та споруд за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 105. Поряд з основним видом забезпечення повернення кредиту, між ТОВ Виробничо-комерційною фірмою «Телекарт» та генеральним директором ТОВ «Телекарт-Прилад» укладено договори про поруку.

За змістом п.п. 5.5., 10.3 генеральної кредитної угоди Позичальник зобов'язався письмово повідомляти Кредитора про внесення змін в установчі документи позичальників, зміни його юридичної та фактичної адреси, номера контактного телефону, зміни реквізитів, про відкриття (закриття) поточних рахунків в інших банках не пізніше 10 днів із часу настання таких змін, у разі невиконання позичальником умов, передбачених п. 5.5. угоди, Позичальник сплачує штрафні санкції у розмірі 2 відсотків від суми наданих в рамках даної угоди кредитних коштів, за кожний факт порушення.

Пунктом 5.8. генеральної кредитної угоди встановлено, що Позичальник на час дії угоди без письмової згоди Кредитора не має права, зокрема, здійснювати будь-яку реорганізацію юридичної особи.

Наслідки невиконання ТОВ «Телекарт-Прилад» умов п. 5.8. угоди не визначені.

Генеральна кредитна угода підписана сторонами та скріплена печатками (а.с. 14-23 т.1).

У відповідності до п. 4.2. Статуту ТОВ «Телекарт-Прилад», зареєстрованого 21.03.2013р. статутний капітал товариства становить 2000000 грн. (а.с. 46-60 т.1).

16.12.2013р. відбулись загальні збори учасників ТОВ «Телекарт-Прилад» з наступним порядком денним: про реорганізацію товариства, шляхом виділу з нього нового підприємства, призначення комісії з виділу, визначення порядку і строку заявлення кредиторами вимог до ТОВ «Телекарт-Прилад» у процесі виділу. Загальні збори оформлені протоколом від 16.12.2013р. №11/13.

За результатами цих загальних зборів вирішено, зокрема:

-Провести реорганізацію ТОВ «Телекарт-Прилад» шляхом виділу з товариства нового підприємства, що буде власником будівлі «Науково-технічного центру карткової технології з офісом та магазином», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 162.

-Організаційна правова форма нового підприємства, що виділяється та його найменування буде визначено загальними зборами учасників товариства по результатам проведення процедури виділу.

-Встановити, що в результаті виділу нового підприємства до нього перейдуть частина прав та обов'язків ТОВ «Телекарт-Прилад», а також частина активів та пасивів товариства пропорційно вартості будівлі «Науково-технічного центру карткової технології с офісом та магазином» у складі активів ТОВ «Телекарт-Прилад».

До створеного підприємства відповідно до розподільчого балансу будуть передані активи та пасиви, пов'язані з володінням будівлею «Науково-технічного центру карткової технології з офісом та магазином», а також пов'язані з цим зобов'язанням.

Встановлено, що кредитори заявляють вимоги до ТОВ «Телекарт-Прилад» у зв'язку із виділом нового підприємства протягом двох місяців з дати публікації повідомлення про виділ шляхом особистого подання або направлення замовленим поштовим відправленням письмових звернень з доданням підтверджуючих документів до комісії з виділу (а.с. 192-193 т.1).

За змістом ч. 1 ст. 56 ГК України суб'єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу , поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов'язаний скласти та затвердити розподільчий баланс. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.

Згідно довідки про стан заборгованості ТОВ «Телекарт-Прилад» перед банком за кредитним договором № 010/3-0-1/155 від 20.06.2008р. станом на 28.08.2014р. загальна сума позичкової заборгованості за кредитом становить 27274754,51 грн. (а.с. 13 т.1).

22.09.2014р. відбулись загальні збори учасників ТОВ «Телекарт-Прилад», які оформлені протоколом від 22.09.2014р. №2/14, за результатами яких вирішено: затвердити розподільчий баланс станом на 19.09.2014р. щодо виділу з ТОВ «Телекарт-Прилад» нового підприємства - ТОВ «Бізнес-Центр НТЦ»; встановити, що згідно розподільчого балансу до ТОВ «Бізнес-Центр НТЦ» передається частина статутного капіталу ТОВ «Телекарт-Прилад» у розмірі 948664,20 грн. та будівля «Науково-технічного центру карткової технології з офісом та магазином», яка належить ТОВ «Телекарт-Прилад»; зменшити статутний капітал ТОВ «Телекарт-Прилад» до розміру 1051335,8 грн., залишивши наявний розподіл часток у статутному капіталі товариства; затвердити зміни до Статуту ТОВ «Телекарт-Прилад» із викладенням відповідних пунктів в новій редакції (а.с. 197-198 т.1).

Згідно із змінами, зокрема до п. 4.2. Статуту ТОВ «Телекарт-Прилад», зареєстрованими 02.10.2014р. статутний капітал товариства становить 1051335,8 грн. (а.с. 194-196 т.1).

Того ж дня (22.09.2014р.) відбулись загальні збори засновників ТОВ «Бізнес-Центр НТЦ», які оформлені протоколом від 22.09.2014р. №1/14, за результатами яких вирішено, зокрема: заснувати ТОВ «Бізнес-Центр НТЦ», що створено шляхом виділу з ТОВ «Телекарт-Прилад»; затвердити і підписати Статут ТОВ «Бізнес-Центр НТЦ»; встановити порядок формування статутного капіталу товариства шляхом передання частини статутного капіталу ТОВ «Телекарт-Прилад» у розмірі 948664,20 грн. за розподільчим балансом; встановити розмір статутного капіталу товариства - 948664,20 грн. (а.с. 179-180 т.1).

Відповідно до п.п. 1.1., 4.2. Статуту ТОВ «Бізнес-Центр НТЦ», зареєстрованого 01.10.2014р. ТОВ «Бізнес-Центр НТЦ» є правонаступником ТОВ «Телекарт-Прилад» в частині прав та обов'язків, що перейшли до товариства за розподільчим балансом станом на 19.09.2014р. Розмір статутного капіталу товариства складає 948664,20 грн. (а.с. 181-191 т.1).

Тобто, статутний капітал ТОВ «Телекарт-Прилад» змінено на статутний капітал ТОВ «Бізнес-Центр НТЦ» (2000000-948664,20=1051335,8).

В матеріалах справи наявні докази публікацій 30.12.2013р. та 09.10.2014р. повідомлень про прийняття 22.09.2014р. рішень про виділ та зменшення статутного (складеного) капіталу юридичної особи відповідно (а.с. 63 т.1).

Крім того, листом-повідомленням від 20.11.2014р. №161/11 ТОВ «Телекарт-Прилад» повідомило банк щодо, зокрема, внесення змін в установчі документи товариства у зв'язку із виділом з ТОВ «Телекарт-Прилад» нового підприємства - ТОВ «Бізнес-Центр НТЦ» (а.с. 39 т.1).

Саме з рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Телекарт-Прилад», оформленим протоколом від 16.12.2013р. №11/13 про виділ не погодився позивач, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Отже, предметом спору у даній справі є саме означене рішення про виділ, разом з тим, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у позовній заяві та апеляційній скарзі зазначив також про неправомірність рішень, котрі відбулись 22.09.2014р., тобто вже після прийняття спірного рішення про виділ, які в свою чергу не є предметом розгляду у даній справі та вимоги по цим рішенням позивачем не заявлені.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як стверджував ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», спірне рішення ТОВ «Телекарт-Прилад» про виділ прийнято без повідомлення та письмової згоди позивача, як кредитора за Генеральною кредитною угодою від 20.06.2008р. №010/3-01-1/152 на реорганізацію ТОВ «Телекарт-Прилад» шляхом виділу. За результатами проведення виділу стало суттєве зменшення майна товариства, що в свою чергу, порушує права позивача на задоволення своїх вимог, як кредитора, у зв'язку із існуванням значної кредитної заборгованості ТОВ «Телекарт-Прилад» перед банком.

На думку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», спірне рішення є одночасно і актом і правочином , у зв'язку з чим банк просив визнати оскаржене рішення недійсним з посиланням на ст. 20 ГК України, яка стосується визнання недійсними актів суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання та на ст. ст. 202-203, 215-216 ЦК України, які стосуються змісту правочину, недодержання в момент вчинення правочину вимог, визнання недійсним правочину, тощо.

Також, скаржник послався на ст. 611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом , зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

ТОВ «Телекарт-Прилад» зазначило, що обраний позивачем спосіб захисту судом цивільних прав та інтересів сторони у зобов'язанні є таким, що не передбачений чинним законодавством України.

За твердженням Реєстраційної служби Одеського МУЮ ГУЮ в Одеській області, державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців при проведенні реєстраційної дії змін до установчих документів ТОВ «Телекарт-Прилад» діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений діючим законодавством України.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не є учасником ТОВ «Телекарт-Прилад», а відтак відповідно ч. 5 ст. 98 ЦК України, п.п. 17, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» не мало права на звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішення товариства, учасником якого він не являється.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.

Пунктом 1.5. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відноси» із змінами і доповненнями визначено, що спори за позовами осіб, що не є учасниками (акціонерами) господарського товариства, до господарського товариства за своїм суб'єктним складом не належать до корпоративних. Зокрема, це стосується спорів: про визнання недійсними рішень органів управління господарських товариств за позовами кредиторів, заставодержателів, орендарів майна або інших осіб, що не є учасниками (акціонерами) відповідних товариств. Справи з відповідних спорів залежно від складу сторін розглядаються господарськими або загальними судами.

Згідно з п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами , оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Таке рішення не є ані одностороннім правочином, оскільки приймається (затверджується) загальними зборами учасників, які не є ні суб'єктами права, ні органом, який здійснює представництво товариства, ані договором, тому що затверджується не за домовленістю всіх учасників товариства, а простою більшістю голосів учасників товариства, відповідно до ст. ст. 42, 59 Закону України «Про господарські товариства».

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За умовами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів ; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Таким чином, даний спір не є корпоративним у розумінні вищезазначених норм, а є спором немайнового характеру, який відповідно до ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам.

За приписами п.п. 1, 2 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органі» із змінами і доповненнями акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

За умовами ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом , зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, перелік правових наслідків, визначених у ст. 611 ЦК України не є вичерпним. Договором або законом можуть бути передбачені й інші наслідки невиконання чи неналежного виконання зобов'язань.

Умовами генеральної кредитної угоди від 20.06.2008р. № 010/3-0-1/152 та нормами чинного законодавства не встановлено такого правового наслідку за порушення зобов'язання щодо письмового погодження кредитора на реорганізацію юридичної особи (пункт 5.8 угоди), як визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства про виділ.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що виділом з ТОВ «Телекарт-Прилад» нового підприємства - ТОВ «Бізнес-Центр НТЦ» не ущемлюються права та законні інтереси банку на задоволення його вимог як кредитора, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 109 ЦК України виділена юридична особа несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями ТОВ «Телекарт-Прилад», зокрема, за Генеральною кредитною угодою від 20.06.2008 №010/3-0-1/152; згідно Статуту ТОВ «Бізнес-Центр НТЦ», останнє є правонаступником ТОВ «Телекарт-Прилад».

Більш того, загальна заборгованість ТОВ «Телекарт-Прилад» перед банком за кредитним договором №010/3-0-1/155 від 20.06.2008р. становить 27274754,51 грн., а зобов'язання з повернення отриманих кредитних коштів забезпечені: іпотекою нежилих будівель та споруд заставною вартістю 63267700,00 грн., що належать саме ТОВ «Телекарт-Прилад» та новоствореній юридичній особі не передавалися; заставою основних засобів вартістю 1254874,00 грн. та порукою ТОВ Виробничо-комерційної фірми «Телекарт», у власності якої також знаходиться нерухоме майно.

Окремо слід зазначити, що до визнання рішення загальних зборів засновників (учасників) товариства недійсними не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів, а відтак застосування положень ст. ст. 202-203, 215-216 ЦК України, на які посилався ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в позовній заяві та апеляційній скарзі у даному випадку є неприпустимим.

Крім того, судом першої інстанції правомірно зазначено, що спірне рішення про виділ не є рішенням про зменшення статутного капіталу товариства, таке рішення прийнято 22.09.2014р. та оформлено протоколом від 22.09.2014р. № 2/14, а відтак до рішення про виділ не можуть бути застосовані положення ч. 5 ст. 144 ЦК України та ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» щодо повідомлення кредиторів про зменшення статутного капіталу.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують вищенаведене, тому судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

З урахуванням викладеного, оскаржене рішення суду підлягає залишенню без змін, але з інших правових підстав.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2015р. у справі №916/5160/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 24.06.2015р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран