Ухвала

від 24.06.2015 по справі 2а-10686/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року Справа: № 2а-10686/12/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Жигіля Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Будспецпроект» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Будспецпроект» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві ( далі - відповідач ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2012 р. № 0000972305.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року зазначене рішення суду першої інстанції було скасовано та в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2014 року вказані рішення судів першої та апеляційної інстанції були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи Окружним адміністративним судом м. Києва було ухвалено постанову від 07 квітня 2015 року про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство «Будспецпроект» ( далі - ПП «Будспецпроект» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві ( далі - ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві ) як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету ПДВ по взаємовідносинах з ПП «ТД «Трейд Сервіс» за період з 01 по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складно акт від 09.07.2012 р. № 2050/22-50/32306496.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2011 року у розмірі 886935,00 грн., чим порушено вимоги п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України.

Такі висновки податкового органу вмотивовані відсутністю факту реального здійснення господарських операцій між позивачем і ПП «ТД «Трейд Сервіс».

На підставі та на виконання акту перевірки від 09.07.2012 р. № 2050/22-50/32306496 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2012 р. № 0000972305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 886935,00 грн. - за основним платежем і на 443468,00 грн. - за штрафними фінансовими санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фінансово-господарські операції, вчинені між позивачем і ПП «ТД «Трейд Сервіс» у період з 01 по 30 вересня 2011 року, є реальними і повністю підтверджуються належною первинною документацією, а відповідачем не надано жодних доказів, які б доводили протилежне.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

П. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ належить з'ясувати реальність руху активів у процесі здійснення відповідних господарських операцій, що повинно підтверджуватися відповідною первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність фінансово-господарських операцій позивача з ПП «ТД «Трейд Сервіс» у період з 01 по 30 вересня 2011 року за договорами поставки від 30.08.2010 р. № А-30081, від 04.01.2011 р. № А04012, від 05.01.2011 р. № А-05011, від 25.04.2011 р. № А-25041, предметом яких були паливно-мастильні матеріали, будівельні товари, обладнання та запчастини, підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: актами прийому-передачі, видатковими накладними із відповідними довіреностями, специфікаціями, рахунками-фактури, банківськими виписками та податковими накладними.

При цьому, колегія суддів відзначає, що всі вищевказані первинні документи складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88.

Більш того, як було правильно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи, зокрема договором оренди складського приміщення від 04.01.2011 р. № 01/0411-ор, підтверджується наявність у позивача технічної спроможності забезпечити зберігання товару, придбаного у ПП «ТД «Трейд Сервіс» на підставі вказаних договорів поставки, а копіями актів виконаних робіт, актів приймання виконаних робіт, довідками про вартість будівельних робіт, актами здачі-приймання робіт ( надання послуг ) - подальше використання позивачем при здійсненні власної господарської діяльності товару, придбаного у ПП «ТД «Трейд Сервіс» за цими договорами поставки.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договорами, укладеними з ПП «ТД «Трейд Сервіс», відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин з цим суб'єктом господарювання, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи повністю підтверджується товарність господарських операцій за такими договорами, розрахунки між сторонами та господарська мета їх укладання, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем реальності зазначених господарських операцій і показників податкової звітності, сформованих позивачем на їх підставі, є необґрунтованим та безпідставним.

Посилання апелянта на акт зустрічної звірки контрагента позивача - ПП «ТД «Трейд Сервіс» по взаємовідносинам з третьою особою - ТОВ «Українська будівельна компанія № 2» та викладені в ньому відомості, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що суперечать приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Дослідження положень ст. 61 Конституції України надає підстави стверджувати, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Більш того, судова колегія звертає увагу на те, що у вказаних актах не встановлено факту порушення вимог податкового законодавства саме позивачем, а лише наведені посилання на ймовірну протиправність дій його контрагента та контрагентів останнього за ланцюгом правовідносин із посиланням на матеріали кримінальної справи взагалі щодо іншого суб'єкта господарювання, а отже, такий акт не є належним доказом, у розмінні ст. 70 КАС України, який би підтверджував неправомірність обчислення ПП «Будспецпроект» своїх податкових зобов'язань.

При цьому, у ході апеляційного провадження апелянт підтвердила, що первинна документація, яка міститься у матеріалах справи, є достатньою для підтвердження реальності спірних господарських операцій між позивачем і ПП «ТД «Трейд Сервіс», а висновки податкового органу щодо їх фіктивності засновані виключно на відомостях щодо зазначеної зустрічної звірки, отриманих від іншого територіального податкового органу.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, безпідставними і такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Тож, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.07.2012 р. № 0000972305 та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 24.06.2015 р.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.