Ухвала

від 23.06.2015 по справі 2а-2364/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 р. Справа № 9104/125767/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,

участю секретаря Щерби С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року у справі за позовом Дочірнє підприємство "Західбудсервіс" Відкритого акціонерного товариства "Яворівбуд" до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 0001412320 від 06.03.2012 року, № 0001422320 від 06.03.2012 року, -

ВСТАНОВИЛА :

Дочірнє підприємство "Західбудсервіс" ВАТ "Яворівбуд" 19.03.2012 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області ДПС про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень № 0001412320 від 06.03.2012 року, № 0001422320 від 06.03.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення рішення прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно недійсності правочинів з контрагентом позивача є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення є нечинними.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року позовну заяву задоволити повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення, винесені ДПІ в Яворівському районі Львівської області від 06.03.2012 року № 0001412320 та №0001422320.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що укладення договору між ДП "Західбудсервіс" та ПП ВКФ "Злагода" про виконання підрядних робіт без мети настання реальних наслідків. Даний договір відповідно до ч.1, 2, 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків крім, тих що пов'язані з їх недійсністю. Позивачем порушено ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI із внесеними змінами і доповненнями, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року на суму 116743, 05 грн. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено витрати з податку на прибуток у III кварталі 2011 р. на суму 134254, 00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Обставини щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту суми 116743, 05 грн. відповідачем належними та допустимими доказами спростовані не були. Крім того, в матеріалах справи знаходить довідка ДПІ у Яворівському районі Львівської області від 26.12.2011 року № 159/23-2/25556388 про результати позапланової виїзної перевірки ДП "Західбудсервіс"ВАТ "Яворівбуд" код ЄДРПОУ 25556388 з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ПП ВКФ "Злагода" , відображення даних операцій в бухгалтерському та податковому обліку за вересень 2011 року. Згідно даної довідки перевіркою порушень не встановлено.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Яворівському районі Львівській області проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з дотримання вимог податкового та законодавства при господарських взаємовідносинах з ПП ВКФ "Злагода" відображення даних операцій в бухгалтерському та податковому обліку за вересень 2011 р., за наслідками перевірки складено акт від 21.02.2012 року № 238/23-2/25556388 .

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення -рішення від 06.03.2012 року: - № 0001412320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 134 254, 00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 134254,00 грн.; - № 0001422320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 145 928, 80 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 116743,05 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 29185, 75 грн.

Як вбачається з акта перевірки, за результатами проведеної перевірки встановлено укладення договору між ДП "Західбудсервіс" та ПП ВКФ "Злагода" про виконання підрядних робіт без мети настання реальних наслідків. Даний договір відповідно до ч.1, 2, 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків крім, тих що пов'язані з їх недійсністю. Позивачем порушено ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI із внесеними змінами і доповненнями, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року на суму 116743, 05 грн. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено витрати з податку на прибуток у III кварталі 2011 р. на суму 134254, 00 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п.14.1.181. Податкового кодексу України (далі -ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2.ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.3.ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1. ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

На підтвердження здійснення господарської операції з ПП "ВКФ "Злагода" позивач представив суду слідуючі документи: - договір підряду № 2011/38 від 21.06.2011 року, укладеного, між Дочірнім підприємством "Західбудсервіс" ВАТ "Яворівбуд"(генпідрядник) та ПП ВКФ "Злагода"(субпідрядник). Відповідно до п. 1.1. договору, субпідрядник зобов'язується за завданням генпідрядником на свій ризик виконати спеціалізовані роботи по капітальному ремонту будівлі № 42 військового містечка № 135 для розміщення військовослужбовців за контрактом м. Львів (завершення робіт) (надалі по Договору -"Об'єкт"), згідно проектної документації, будівельних норм, в межах погодженої договірної ціни на проведення робіт та разом із Генпідрядником ввести об'єкт в експлуатацію, а генпідрядником зобов'язується прийняти та оплатити вартість виконання робіт на умовах даного договору; - довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року, складеного ДП "Західбудсервіс" ВАТ "Яворівбуд" та ПП "ВКФ "Злагода" на суму 280553 грн., у т. ч. ПДВ 56110,6 грн., податкову накладну № 2 від 30.09.2011 року на загальну суму з ПДВ 266425, 73 грн., податкову накладну № 3 від 30.09.2011 року на загальну суму з ПДВ 336663, 60 грн.; - довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2011 року, податкову накладну № 1 від 30.09.2011 року на загальну суму з ПДВ 97368, 94 грн., платіжних доручень № 10443 від 06.09.2011 року на суму 100000, 00 грн., № 10412 від 08.09.2011 року на суму 358224, 39 грн., № 10492 від 29.09.2011 року на суму 50000, 00 грн., № 10578 від 17.10.2011 року на суму 245064, 82 грн., № 10533 від 07.10.2011 року на суму 300000, 00 грн., виписки з банківського рахунку; - договір № 60 підряду з капітального ремонту будівлі № 42 в/м № 135 для розміщення військовослужбовців за контрактом, м. Львів (завершення робіт) від 20.06.2011 року, укладеного між Західно територіальним квартирно -експлуатаційним управлінням (замовник) та ДП "Західбудсервіс" ВАТ "Яворівбуд" (підрядник). Відповідно до п. 1.1 даного договору ДП "Західбудсервіс" ВАТ "Яворівбуд" (підрядник) зобов'язується у 2011 -2012 р. виконати роботи з Капітального ремонту будівлі № 42 в/м № 135 для розміщення військовослужбовців м. Львів (завершення робіт) (далі -об'єкт) згідно з проектно -кошторисною документацією, ввести об'єкт в експлуатацію та передати його замовнику у визначений в п. 5.1.1 договору термін (строк), а замовник - прийняти і оплатити підряднику вартість робіт з капітального ремонту об'єкта, яка визначена в пункті 3.1. договору, за викладеним у договорі порядком і умовами.; - довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року, податкову накладну № 58 від 30.09.2011 року на загальну суму з ПДВ 1368657, 56 грн., виписки з банківського рахунку; ліцензію № 516497 серія АВ; - пояснення Генерального директора ДП "Західбудсервіс" ВАТ "Яворівбуд", щодо необхідності залучення ПП ВКФ "Злагода", реєстри виданих та отриманих податкових накладних за липень, серпень, вересень 2011 року, податкову декларацію з податку на прибуток підприємства від 09.11.2011 року № 45545, податкову декларацію з податку на додану вартість від 19.10.2011 року, довідку № 227 від 15.05.2012 року, податкову накладну № 59 від 30.09.2011 року на загальну суму з ПДВ 336663, 60 грн., виписку з банківського рахунку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Таким чином, всі представлені документи відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне виконання послуг між позивачем та ПП "ВКФ "Злагода".

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази, подані позивачем переконують у підставності позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) покликається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

По суті даного спору ПК України не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь -яких зустрічних перевірок. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету у разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в складі ціни товару. ПДВ, яке включене в ціні товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту чи бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому, слід зазначити, що правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість". Контрагент позивача ПП ВКФ "Злагода" включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. Відповідачем не надано доказів анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагента та про дані обставини не вказується в акті перевірки.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Позивачем представлено суду всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагента.

Зазначеними доказами спростовуються порушення, встановлені в акті № 238/23-2/25556388 від 21.02.2012 року про результати позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ПП ВКФ "Злагода" за вересень 2011 року, а саме порушення позивачем вимог п. ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 116743, 05 грн.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, а також висновки про завищення податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 116743, 05 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача на обставини, встановлені у акті № 758/23-209/35383180 від 12.12.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки ПП ВКФ "Злагода" з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року. Згідно п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обставини щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту суми 116743, 05 грн. відповідачем належними та допустимими доказами спростовані не були.

Крім того, в матеріалах справи знаходить довідка ДПІ у Яворівському районі Львівської області від 26.12.2011 року № 159/23-2/25556388 про результати позапланової виїзної перевірки ДП "Західбудсервіс" ВАТ "Яворівбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ПП ВКФ "Злагода" код ЄДРПОУ 35444075, відображення даних операцій в бухгалтерському та податковому обліку за вересень 2011 року. Згідно даної довідки перевіркою порушень не встановлено.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, орган державної податкової служби (відповідач) прийшов до помилкового висновку про неможливість реального здійснення фінансово -господарських операцій між Дочірнім підприємством "Західбудсервіс" ВАТ "Яворівбуд" (генпідрядник) та ПП ВКФ "Злагода" (субпідрядник) у вересні 2011 року та про порушення позивачем ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вказана позиція по суті узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 22.06.2011 року у справі №К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі №К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі №К-40582/09, постанові від 24.05.2011 року у справі №К/9991/1114/11.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року у справі № 2а-2364/12/1370 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

Д.М. Старунський