Ухвала

від 18.06.2015 по справі 820/3988/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 р.Справа № 820/3988/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2015р. по справі № 820/3988/15

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНТЕКС"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИЛА

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі за текстом - ХОВ ФСЗІ, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНТЕКС" (надалі за текстом - ТОВ "КВІНТЕКС", відповідач), в якому просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНТЕКС" (юридична адреса: 61020, м. Харків, пр-т. Постишева,99, код ЄДРПОУ 32439607, МФО 300023, р/р 26001000074106 в ПАТ "Укрсобанк") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654 УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у сумі 15942,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2015р. по справі № 820/3988/15 у задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНТЕКС" про стягнення санкцій та пені - відмовлено у повному обсязі.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (ч.3 ст.18, ч.3 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»), просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2015р. по справі № 820/3988/15м, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ "КВІНТЕКС" не дотримано норми чинного законодавства в частині невиконання нормативу, встановленого ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», а тому відповідач не може бути звільнений від обов'язку сплати адміністративно-господарських санкцій до Фонду на підставі ст.20 зазначеного Закону, незалежно від вжиття ним заходів для працевлаштування інвалідів та від причин невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

В надісланих до суду письмових запереченнях відповідач зазначив, що на виконання вимог законодавства ТОВ "КВІНТЕКС " щомісячно протягом 2014 року подавало до Харківського міського центру зайнятості звіти за формою 3-ПН про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів, однак робочі місця залишались вакантними у зв`язку з не направленням для працевлаштування інвалідів уповноваженими органами. Вважає, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, за яке застосовуються адміністративно-господарські санкції та нараховується пеня згідно чинного Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване з підстав та мотивів, викладених в запереченнях.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ХОВ ФСЗІ задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2014 рік, що надавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2014 році становила 40 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників у підприємства - 1 особи, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 2 особи, що відповідає вимогам законодавства.

На виконання вимог ч.2 ст.18 та ч.2, 3 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідачем було створено необхідну кількість місць для інвалідів та проведено їх обстеження.

Для працевлаштування інвалідів відповідачем своєчасно та регулярно повідомляло Харківський міський центр зайнятості населення про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів за формою звітності роботодавців № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", що підтверджено матеріалами справи.

Крім того, відповідно до листа Харківського міського центру зайнятості №ХМЦЗ-03-5838-26/15 від 28.04.2015р. відповідачем у 2014 році жодного разу не було відмовлено у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за направленням Харківського міського центру зайнятості.

Викладене на думку суду першої інстанції, свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць, відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів".

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем вжито всіх необхідних заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів, вимога Фонду про стягнення з відповідача фінансово-господарських санкцій є безпідставною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі по тексту - Закон № 875-ХІІ) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частиною 3 ст.20 Закону № 875-ХІІ визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Колегія суддів, враховуючи положення наведеної норми, зазначає, що сума, яку просить стягнути позивач є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.

Як зазначено у ч.1 ст. 18 Закону №875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Так, відповідно до статті 18-1 Закону № 875-ХІІ інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до абзацу 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі по тексту - Порядок № 70), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Однак, на підприємство покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Наказом державного комітету статистики №420 від 19.12.2005 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості (в редакції чинній до 31.05.2013 року).

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та порядку її подання (чинний з 31.05.2013 року).

У відповідності до п. 2.1. Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Судом встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у ТОВ "КВІНТЕКС" середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2014 році становила 40 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 1 особа, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" становить 2 особи.

Відповідно до звітів відповідача, за формою статистичної звітності №3-ПН, затвердженої наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 року, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підприємство протягом 2014 року належним чином, кожного місяця та своєчасно інформувало Харківський міський центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів.

При цьому, з поданих звітів вбачається кількість вакантних посад, що могли бути зайняті за рахунок осіб з обмеженими фізичними можливостями, вимоги до кандидатів та іншу інформацію для працевлаштування інвалідів, яка є достатньою для центру зайнятості.

Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів" та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Проте, центром зайнятості в 2014 року не було направлено на підприємство відповідача для працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.1 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів.

Доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, який є суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності позовних вимог про стягнення з ТОВ "КВІНТЕКС" адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 15942,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2015р. по справі № 820/3988/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 23.06.2015 р.