Рішення

від 18.06.2015 по справі 299/2986/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 299/2986/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого - Бисага Т.Ю.,

суддів - Дроботя В.В., Власова С.О.,

при секретарі - Рогач О.Я.,

за участю представників - ОСОБА_1, Антал Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Виноградівського районного суду від 17 лютого 2015 року у цивільній справі за позовною заявою комунального підприємства «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини» до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Виноградівської районної ради, Виноградівської районної державної адміністрації про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року Комунальне підприємство "Районний редакційно-видавничий комплекс "Новини Виноградівщини" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виноградівської районної ради про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 55394,66 грн., а також витрат на оплату судового збору у розмірі 553,96 грн.

Рішенням Виноградівського районного суду від 17 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Районний редакційно- видавничий комплекс «Новини Виноградівщини» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 23178,02 грн., що складається з 13355,66 грн. - отримані кошти за інтенсивність, 5682,83 грн. - отримані кошти як премія, 4139,53 грн. - відпускні, та судовий збір у розмірі 243,60 грн. та витрати на надання правової допомоги у розмірі 1000 грн.

Повернути Комунальне підприємство "Районний редакційно-видавничий комплекс "Новини Виноградівщини" передплачену суму судового збору в розмірі 310,36 грн., сплачену згідно платіжного доручення № 127 від 18 серпня 2014 року на загальну суму 553,96 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник апелянта скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник Виноградівської районної ради - Антал Я.В. - просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 32 Закону «Про оплату праці» трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно із законодавством про трудові спори.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином суд невірно застосував до спірних правовідносин норми Глави 83 Цивільного кодексу України та у зв'язку із цим відкинув можливість застосування до спірних відносин норми Кодексу законів про працю України (абз. 5 стор. 6 рішення від 17.02.2015 р.) чим порушив конституційні права відповідача.

Вказане узгоджується з практикою застосування норм Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який з цього приводу ухвалою від 05.02.2014 року в справі N 6-48920св13 зробив наступні висновки: основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами дійсно виникли трудові відносини, що підтверджується укладеними: контрактом від 19 січня 2009 року та від 20.01.2010 року, відповідними записами в трудовій книжці та відрахуваннями до пенсійного фонду та інших обов'язкових фондів, а також судовим рішенням про поновлення на роботі та стягнення за час вимушеного прогулу.

Право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат закріплено у статтях 43, 46 Конституції України.

Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульована Законом від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), іншими законодавчими та нормативними актами. Зокрема, ст. 1 названого Закону визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 р. № 13 при розгляді справ про оплату праці осіб, які працюють за трудовим договором, судам слід відмежовувати сферу державного регулювання оплати праці від сфери її договірного регулювання. Державне регулювання оплати праці полягає, зокрема, у встановленні розміру мінімальної заробітної плати та інших зазначених у законодавстві норм і гарантій оплати праці працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету (статті 8, 12 Закону України "Про оплату праці". Далі - Закон). За цими межами здійснюється договірне регулювання оплати праці на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України «Про колективні договори та угоди».

Згідно зі ст. 21 КЗпП України, ст. 20 Закону оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.

Як вбачається з матеріалів справи штатний розпис з 01.01.2010 року по 01.07.2010 року затверджувався і відповідачем, і позивачем, і третіми особами, і всі сторони такого акту як штатний розпис погодились з інтенсивність в розмірі 50 % для ОСОБА_3

У відповідності до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 р. № 13 Верховний Суд України зазначив, що оскільки відповідно до ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом,з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має з'ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами.

Відповідно до статті 9 КЗпП умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю,є недійсними.

Так, у відповідності до п. 4. Постанови КМУ Про реалізацію статей 14 і 16 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" від 15.03.1999 року, № 377, Розміри надбавок за інтенсивність праці, за творчі досягнення встановлюються журналістам керівниками державних і комунальних засобів масової інформації з урахуванням складності та відповідальності завдань. які вони виконують. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення роботи чи порушення трудової дисципліни ці надбавки зменшуються або скасовуються. Надбавки за інтенсивність праці, високі творчі досягнення керівнику державного або комунального засобу масової інформації встановлюються за рішенням керівника органу державної влади або органу місцевого самоврядування, які є засновниками (співзасновниками) засобу масової інформації.

У відповідності до ч. 4, ст. 13 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.1997 року, № 540/97-ВР відшкодування, заохочення і пільги журналістам, які виконують (виконували) службові обов'язки в небезпечних для життя та здоров'я умовах, забезпечуються власниками (засновниками, співзасновниками) засобу масової інформації.

Таким чином на засновників покладається обов'язок забезпечення гарантій журналістам, головному редактору в тому числі і щодо встановлення інтенсивності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. N783 «Про надбавки до посадових окладів за особливий характер роботи та інтенсивність праці» надбавка за інтенсивність праці та особливий характер роботи у розмірі до 70% посадового окладу з урахуванням доплати за ранг установлюється керівникам та заступникам керівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У відповідності до п.1 Постанови КМУ Про реалізацію статей 14 і 16 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 15.03.1999 року, № 377, розмір посадового окладу головного редактора (редактора) державного або комунального друкованого засобу масової інформації та керівника державної теле- і радіомовної та телерадіомовної організації встановлюється на рівні посадового окладу заступника керівника відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який є засновником (співзасновником) друкованого засобу масової інформації чи теле- і радіомовної та телерадіомовної організації.

Таким чином позивачі та треті особи могли встановити та виплачувати ОСОБА_3 інтенсивність в розмірі 70 %, а умова про встановлення інтенсивності - 0 % суперечить вище наведеному законодавству та є нікчемною.

Більше того, як встановлено судом КП «Новини Виноградівщини» випускало та випускає газету двомовною, що є підставою, для виплати ще однієї додаткової інтенсивності, у відповідності до п.1 пп. 5-3 Постанови КМУ Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств, від 19.05.1999 року, № 859 надбавку за знання та використання в роботі іноземної мови - в розмірі 10 відсотків посадового окладу.

Як вбачається з матеріалів справи, ні Виноградівська районна адміністрація, ні Виноградівська районна рада, ні голова Виноградівської районної ради таких рішень не приймали і контракти з ОСОБА_3 не приводили у відповідність до вище наведених норм.

Крім того, в акті перевірки Хустської об'єднаної державної фінансової інспекції ДФІ в Закарпатській області від 20.05.2014 року міститься інформація про те, що діючий на підприємстві порядок документального оформлення встановлення рівня оплати за інтенсивність праці шляхом видачі окремих внутрішніх документів підприємства встановлений саме власниками (засновниками) позивача і доведений до відома позивача через фінансове управління засновників позивача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, судова колегія, -

Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, - задовольнити.

Рішення Виноградівського районного суду від 17 лютого 2015 року - скасувати , ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову комунального підприємства «Районний редакційно-видавничий комплекс «Новини Виноградівщини» до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Виноградівської районної ради, Виноградівської районної державної адміністрації про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - відмовити .

Рішення набирає законної сили з моменту його постановлення і може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: