Рішення

від 22.06.2015 по справі 908/3184/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.06.2015 Справа № 908/3184/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при помічнику судді (секретарі судового засідання) Буховець С.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Плюс», с.Вільне, Криворізький район, Дніпропетровська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтерстар», м. Донецьк

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 104114,73грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача: Комишан А.В. (за довіреністю б/н від 03.01.2015р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк Плюс», с. Вільне, Криворізький район, Дніпропетровська область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтерстар», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 104114,73грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 235 від 12.11.2013р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість. Нормативно позивач обґрунтовує позовні вимоги, посилаючись на ст. ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 7, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 4, 54, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи (у копіях): договір № 235 від 12.11.2013р.; специфікацію б/н від 12.11.2013р.; видаткову накладну №1961 від 26.02.2014р.; довіреність №15 від 26.02.2014р.; вимогу № 47 від 19.03.2014р.; лист №65 від 24.03.2014р.; акт звірки взаємних розрахунків за період: грудень 2014р. - січень 2015р.; правоустановчі документи.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: Статут товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Плюс», специфікації: б/н від 13.01.2014р., б/н від 06.02.2014р., б/н від 09.09.2014р.; видаткові накладні: № 1176 від 15.01.2014р., № 1509 від 08.02.2014р., № 5521 від 10.09.2014р.; довіреності: № 2 від 15.01.2014р., № 11 від 07.02.2014р. № 29 від 10.09.2014р.; товарно-транспортні накладні: б/н від 15.01.2014р., № 3718 від 08.02.2014р., № 6941 від 10.09.2014р.; акт здачі-прийняття робіт № 5521 від 10.09.2014р.; повернення постачальнику № 2 від 19.12.2014р., товарно-транспортна накладна № 1 від 19.12.2014р.; платіжні доручення: № 182 від 17.12.2014р. на суму 6800грн., № 179 від 08.12.2014р. на суму 1400грн., № 177 від 21.11.2014р. на суму 3100грн.; банківські виписки по рахунку № 2600.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів слати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи. Обізнаність відповідача також підтверджується копією повідомлення про призначення до розгляду справи № 908/3184/15, розміщеного на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (а.с.23)

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12.11.2013р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки № 235 (а.с. 10-11) (далі договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язався в порядок і строки, встановлені цим договором, а також додатками до нього, які є його невід'ємними частинами, передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

Асортимент товару, що поставляється, строки та умови його поставки, ціна, порядок і строки його оплати обумовлюються сторонами в цьому договорі та в заявках покупця, які прирівнюються сторонами до специфікації і є його невід'ємними частинами.(п. 1.2. договору).

Вартість товару визначається сторонами в національній валюті України (п.3.1.договору).

За умовами п. 3.2. договору покупець здійснює оплату за поставлений товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку протягом тридцяти календарних днів з дня реалізації товару. За додатковим погодженням між сторонами можливі й інші розрахунки у будь-якій формі, що не заборонені чинним законодавством України.

Умови оплати товару можуть бути змінені тільки у разі погодження між постачальником і покупцем додаткової угоди із зазначенням інших умов оплати або специфікації, при цьому умови оплати товару стосуються лише поставки по цій Специфікації (п.3.3.договору).

Відповідно до п. 8.1. цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р.

На виконання умов договору № 235 від 12.11.2013р. позивач поставив продукції відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 1961 від 26.02.2014р. на суму 137268грн. (а.с. 13).

Дана накладна була підписана уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності №15 від 26.02.2014р. (а.с. 14).

Відповідач свої обов'язки за договором виконав частково, здійснив часткову оплату поставленого товару, що підтверджується матеріалами справи та про що сторонами був складений, підписаний та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 18) на загальну суми заборгованості 104114,73грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором № 235 від 12.11.2013р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору № 235 від 12.11.2013р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір № 235 від 12.11.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строки, які визначені в специфікації від 12.11.2013р., а саме - у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника згідно наступного графіка: 12.03.2014р. у сумі 137640,00грн. (а.с. 12).

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковою накладною № 1961 від 26.02.2014р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати у визначеній в накладній сумі - 137268грн. - 12.03.2014р.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Отже, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору №235 від 12.11.2013р. за видатковою накладною № 1961 від 26.02.2014р. у сумі 137268,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленої продукції, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що вона була отримана останнім.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки заборгованості, підписаний головним бухгалтером з боку позивача та директором з боку відповідача, складений станом за період: грудень 2014р. - січень2015р. на суму 104114,73грн. (а.с. 18).

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 104114,73грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173-175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Плюс», с. Вільне, Криворізький район, Дніпропетровська область (ЄДРПОУ 30169090) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтерстар 5», м. Донецьк (ЄДРПОУ 33135880) про стягнення суми основного боргу у розмірі 104114,73грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтерстар 5», (83077, м. Донецьк, вул. Артемівська, 379, ЄДРПОУ 33135880) (83004, м. Донецьк, пр-т Кіровський, буд. 2, ЄДРПОУ 23187700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест ТК» (53032, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Вільне, станція Червоний шахтар, будинок 1, ЄДРПОУ 30169090) суму основного боргу у розмірі 104114,73грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2082,29грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 22.06.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2015р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 505/15

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу