Рішення

від 18.06.2015 по справі 906/599/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" червня 2015 р. Справа № 906/599/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 18.02.2015 р.,

від відповідача: Черноротов В.О., керівник,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (Житомирська обл., м.Бердичів)

до Приватного підприємства "Житомир-Арктік" (м.Житомир)

про стягнення 59000,00 грн.

Підприємець ОСОБА_3 (Житомирська обл., м.Бердичів) звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Житомир-Арктік" (м.Житомир) про стягнення 59000,00 грн., сплачених відповідачу на виконання договору поставки №21/1-1 від 21.01.2015р. як попередню оплату за товар, що так і не був поставлений.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.04.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/599/15 та призначено її розгляд на 02.06.2015 р.

В засідання суду представник відповідача не з'явився. 05.05.2015р. до суду повернулась неврученою ухвала суду про порушення провадження по справі, надіслана відповідачу за адресою: 10031, м.Житомир, вул.Ватутіна,54, з довідкою поштового відділення щодо причини повернення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого за електронним запитом від 02.06.2015р., адреса місцезнаходження юридичної особи: 10031, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Ватутіна, буд.54, тобто, адреса, за якою надсилалась кореспонденція суду.

Представник позивача в засіданні суду подав довідку за вих.№38 про заборгованість станом на 28.05.2015 р., в якій повідомлено про сплату відповідачем частини заборгованих коштів, а саме, в сумі 5000,00 грн. згідно з платіжним дорученням №36 від 22.01.2015р., 5000,00грн. згідно з платіжним дорученням №26 від 06.04.2015р., 7000,00грн. згідно з платіжним дорученням №38 від 08.05.2015р. Останнє з названих платіжне доручення подано до справи у формі незасвідченої банком копії.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням сплачених відповідачем сум.

Враховуючи неявку в засідання суду представника відповідача, необхідність подання до справи додаткових доказів, ухвалою від 02.06.2015р. суд відклав розгляд справи на 18.06.2015 р.

15.06.2015р. до суду надійшла заява ПП "Житомир-Арктік" про ознайомлення з матеріалами справи. Відповідно до відмітки на даній заяві, того ж дня представник відповідача був ознайомлений з матеріалами справи та зняв їх фотокопії.

17.06.2015 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, за яким відповідач просить задовольнити позов частково, а саме в сумі 35000,00грн. Водночас, в змісті відзиву міститься заява про надання ПП "Житомир-Арктік" розстрочки в сумі 36827,00 грн. (35000,00 грн. основного зобов'язання та 1827,00 грн. судового збору) терміном на 6 місяців для повного розрахунку з відповідачем. Вказані документи з додатками, згідно переліку, долучено до матеріалів справи (а.с.35-59).

У відзиві на позов зазначено, що 21.01.2015р. між сторонами укладено договір поставки №21/1-11, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався систематично постачати та передавати у власність покупця обладнання (холодильні шафи). Відповідач пояснює, що для максимального швидкого виконання своїх зобов'язань перед позивачем наступного дня підприємством здійснено проплату на розрахунковий рахунок ТОВ "Росс Київ" (платіжне доручення №6 від 22.01.2015р.), проте, кошти на розрахунковий рахунок ТОВ "Росс Київ" не надійшли, з незалежних від відповідача причин, а саме, у зв'язку з тим, що Банк "Фінанси і Кредит", в якому обслуговується рахунок відповідача, без попередження перестав здійснювати проведення переказу коштів. На звернення підприємства банк не відреагував, платіж не провів, усно керуючим надано пояснення про тимчасові неполадки системи. Так як обумовленого договором між сторонами товару у відповідача не було в наявності, а кошти на їх придбання залишались у розпорядженні банку, відповідач вирішив повернути отриману попередню оплату позивачеві платіжним дорученням №17 від 11.02.2015р., проте, і це платіжне доручення банком залишилось непроведеним, не дивлячись на те, що кошти на розрахунковому рахунку були і жодних офіційних заяв щодо ліквідації, рефінансування, докапіталізації банку "Фінанси і Кредит" не надходило. Вказані платежі банком "Фінанси і Кредит" по даний час не проведено. За таких обставин, відповідач терміново відкрив інший рахунок в ПАТ "Приватбанк", вже з 30.03.2015р. по мірі надходження коштів на рахунок, повертає кошти позивачу, а саме, відповідно до платіжних доручень №25 від 30.03.2015р. - 5000,00 грн., №26 від 06.04.2015р. - 5000,00грн., №38 від 08.05.2015р. - 7000,00грн., №65 від 08.06.2015р. - 7000,00грн., №68 від 11.06.2015р. - 10000,00грн, а всього станом на 11.06.2015р. повернув 34000,00грн.

Посилаючись на зазначені обставини, відповідач також вказує, що підприємство на даний час перебуває у складному фінансовому становищі, що значно утруднює своєчасний розрахунок з позивачем; заявлена у позові сума є досить великою і сплата всієї суми одразу може призвести до зупинки діяльності підприємства та його неплатоспроможності взагалі. Тому відповідач просить надати підприємству розстрочку терміном на 6 місяців.

В засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням здійснених відповідачем платежів в рахунок часткового повернення коштів. За усним клопотанням представника позивача до справи долучено довідку ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" від 17.06.2015р. №32, щодо проведених зарахувань на рахунок підприємця за період з 30.03.2015р. по 11.06.2015р. (а.с.60). Проти розстрочення сплати боргу відповідачем представник позивача категорично заперечив, зауваживши, при цьому, що позивачем були враховані обставини, внаслідок яких виникла заборгованість, у зв'язку з чим при зверненні з даним позовом позивач не заявив до стягнення з відповідача додаткові нарахування, передбачені договором та законом для подібних випадків на захист інтересів покупця.

Представник відповідача в судовому засіданні просив врахувати викладене у відзиві на позовну заяву, визнав позов в частині стягнення 35000,00 грн. та просив задоволити заяву про розстрочення сплати заборгованості.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.01.2015р. між Приватним підприємством "Житомир-Арктік" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець) укладено договір поставки №21/1-11 (а.с.8-9), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався систематично постачати та передавати у власність покупця обладнання (товар), а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п.1.1. договору).

Згідно з п.1.2. договору, асортимент, обсяги поставки, ціна товарів, терміни оплати обумовлюються в рахунках, виставлених постачальником, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.3.3. договору, за поставку кожної партії товару покупець здійснює постачальнику 100% передоплату у розмірі та строк, що зазначені в рахунку.

За пунктом 3.4. договору, поставка товару (фактичне відвантаження) здійснюється на умовах ЕXW м.Житомир у строки, узгоджені з постачальником після внесення покупцем передоплати відповідно до п.3.3. договору.

У пункті 5.3. договору сторонами обумовлено: якщо постачальник у строк, визначений даним договором, не виконав свої зобов'язання з поставки товару повністю або частково, він зобов'язаний на вимогу покупця поставити (допоставити, доукомплектувати) товар у 10-тиденний строк після одержання вимоги покупця. У випадку порушення постачальником цього строку покупець має право на вибір вимагати від постачальника або повернення сплаченої за товар передоплати або сплати на користь покупця пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення поставки, від суми недопоставленого (недоукомплектованого) товару за кожний день прострочення.

Відповідно до п.8.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

В додатку №1 до договору поставки №21/1-1 від 21.01.2015 р. (а.с.10) сторони обумовили найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару: холодильна шафа TORINO 365С в кількості 10 шт., ціною 5750,00 грн. за одиницю товару (без ПДВ), загальна вартість товару склала 69000,00грн. (з ПДВ).

22.01.2015 р. на виконання умов даного договору ФОП ОСОБА_3 сплатив ПП "Житомир-Арктік" 69000,00грн. як попередню оплату за холодильні шафи TORINO 365С у кількості 10 шт. (а.с.11).

З матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що постачальник завчасно вживав заходи для забезпечення виконання своїх зобов'язань перед позивачем з передачі товару в передбачені договором строки, проте, внаслідок непроведення обслуговуючим банком платежу, адресованого контрагенту відповідача, останній змушений був повернути отримані від позивача кошти ФОП ОСОБА_3 Однак, платіж з повернення коштів також не був проведений банком.

За наведених обставин та у зв'язку з невиконанням ПП "Житомир-Арктік" договірних зобов'язань, ФОП ОСОБА_3 звернувся до постачальника з претензією №38 від 24.03.2015 р. (а.с.13), яку останній отримав 30.03.2015р.

30.03.2015р. ПП "Житомир-Арктік" перерахувало підприємцю ОСОБА_3 кошти в сумі 5000,00грн. згідно з платіжним дорученням №25 (з нового рахунку в Житомирському відділенні РУ ПАТ КБ "Приватбанк"), з призначенням платежу: "повернення коштів за невиконання умов договору №21/1-11 від 21.01.2015 р." (а.с.12).

У відповіді на претензію №11 від 06.04.2015р. (а.с.14) ПП "Житомир-Арктік" повідомило підприємцю про обставини, які стали причиною невиконання зобов'язань за договором та виникнення заборгованості та про намір повернути заборговані кошти передоплати по мірі надходження на рахунки підприємства, відкриті в інших банках.

21.04.2015р. підприємець ОСОБА_3 подав до господарського суду позовну заяву про стягнення 59000,00 грн., сплачених відповідачу на виконання договору поставки №21/1-1 від 21.01.2015р. як попередню оплату за товар, що так і не був поставлений.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У даному випадку, позивач просить повернення суми сплаченої попередньої оплати, на яку не було поставлено товар, та яку не було повернуто, як це передбачено умовою п.5.3. договору.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений договором строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто обов'язковою передумовою виникнення у покупця права вимагати повернення суми попередньої оплати є одержання продавцем суми попередньої оплати товару та відсутність подальшої передачі товару у встановлений договором строк.

Разом з тим, при розгляді справи судом встановлено та позивачем підтверджено, що відповідач частково повернув сплачену суму передоплати, а саме: відповідно до платіжних доручень №25 від 30.03.2015р. в сумі 5000,00 грн. (про що вже зазначалось), №26 від 06.04.2015р. в сумі 5000,00грн., №38 від 08.05.2015р. в сумі 7000,00 грн., №65 від 08.06.2015р. в сумі 7000,00грн., №68 від 11.06.2015р. в сумі 10000,00грн., а в загальній сумі 34000,00грн. При цьому, 24000,00 грн. було повернуто позивачу відповідачем вже після пред'явлення даного позову до суду.

Представник позивача при розгляді справи підтвердив факт перерахування відповідачем позивачу вищевказаних коштів.

За таких обставин, у справі, що розглядається, відсутній предмет спору в частині стягнення 24000,00грн. заборгованості.

У відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, провадження у даній справі в частині стягнення 24000,00грн. заборгованості підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Стосовно ж позовних вимог в частині стягнення решти від суми сплаченої передоплати - 35000,00грн., які не повернуті відповідачем (враховуючи умову п.5.3. договору), є підтвердженими поданими до справи належними доказами, крім того, визнані відповідачем, в т.ч. у двосторонньому акті звіряння розрахунків згідно договору №21/1-1 від 21.01.2015р. за період з 01.01.2015 по 11.06.2015 р. (а.с.38), визнаються судом повністю законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню господарським судом.

Як уже зазначалось, при розгляді справи у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про надання розстрочки сплати боргу, що розцінюється судом як клопотання про розстрочення виконання рішення суду, на 6 місяців, зі сплатою боргу щомісячно рівними частинами, посилаючись на перебування підприємства у тяжкому фінансовому стані.

Дослідивши зміст відзиву по справі, матеріали справи, заслухавши пояснення представників боржника та кредитора, господарський суд прийшов до висновку, що клопотання ПП "Житомир-Арктік" про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Згідно статті 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Виходячи з наведеного, у будь-якому випадку, розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку пов'язано з об'єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.351 ЦПК і ст.121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, встановити наявність обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду; враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

Причому обов'язок доказування обставин щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення покладається на особу, яка звертається із заявою про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

У даному випадку, поданий ПП "Житомир-Арктік" фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 1 квартал 2015 року (інші з поданих документів не відображають фінансового стану підприємства) не свідчить про відсутність коштів на рахунках та не доводять загрозу неплатоспроможності підприємства у разі виконання рішення суду, а також, інших обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

При цьому, часткова сплата заборгованості відповідачем після звернення з даним позовом до суду наведеного не спростовує, як і обставини виникнення заборгованості з незалежних від відповідача причин не є тими виключно винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та є обов'язковою умовою надання розстрочки виконання рішення відповідно ст.121 ГПК України.

Так, у відповідності з ч.2 ст.617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Отже, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин, а тому погодитись з наведеними ПП "Житомир-Арктік" у відзиві мотивами розстрочки виконання рішення не можна; ті обставини, на які відповідач посилається як на підставу вказаних клопотань, не є винятковими.

Слід також, зазначити, що при наданні розстрочки рішення судом повинні враховуватись інтереси як відповідача так і позивача. Суд враховує, що економічні процеси у державі негативно вплинули, також, і на фінансово-господарську діяльність позивача, який не отримав замовленого за встановленими цінами товару та протягом кількох місяців не мав можливості користуватись власними сплаченими коштами.

З урахуванням викладеного, складне фінансове становище підприємства відповідача, відповідно до поданих останнім до справи доказів, суд не визнає винятковими обставинами, передбаченими ст.121 ГПК України, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Виходячи зі змісту ст.121 ГПК України, обов'язковою умовою надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення є наявність виключно виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, скрутне фінансове становище підприємства, яке у даному випадку, суд не визнає документально підтвердженим, не є незвичайною і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер.

Відповідно до приписів ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги матеріальні інтереси позивача, наявність інфляційних процесів у економіці держави, а також той факт, що відповідачем не доведено винятковості обставин та об'єктивної неможливості виконати рішення суду, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду.

Судові витрати по справі відповідно до приписів ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Житомир-Арктік" (10031, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Ватутіна, буд.54, ідентифікаційний код 34308448) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (13300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

- 35000,00 грн. основного боргу,

- 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 24000,00 грн. припинити.

4. В задоволенні клопотання Приватного підприємства "Житомир-Арктік" про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.06.15

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу