Рішення

від 22.06.2015 по справі 906/872/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" червня 2015 р. Справа № 906/872/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Михайлов М.О. - директор;

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Підприємства облспоживспілки Коростенське виробничо - торгівельно-заготівельне підприємство (м. Коростень)

до Комерційного виробничо-торговельного підприємства "Коростеньхарч" (м. Коростень)

про стягнення 21022,31 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 21022,31грн. заборгованості за поставлений товар.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у розмірі 20022,31грн. Пояснив, що відповідач, після порушення провадження у справі здійснив часткову оплату на суму 1000 грн. На підтвердження вказаного надав до справи довідку №86 від 22.06.2015, платіжне доручення №4077 від 17.06.2015 та акт звірки розрахунків від 10.06.2015.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 30).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст.59 ГПК України, є правом відповідача, а не його обов'язком, враховуючи, що клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило, зважаючи на надані позивачем документи, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2013 між ПО Коростенське виробничо-торгівельно-заготівельне підприємство (постачальник/позивач) та Комерційним виробничо-торговим підприємством "Коростеньхарч" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №7 (надалі - Договір (а.с. 8)), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Позивач зазначає, що договірні зобов'язання виконав у повному обсязі, поставивши відповідачу товар на загальну суму 21022,31грн.

За даними позивача, на дату його звернення до суду, вартість поставленого товару відповідач не оплатив, часткове погашення заборгованості на суму 1000,00грн. відбулося під час розгляду даної справи.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів проведення розрахунків у повному обсязі не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Приписами ст.ст. 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі поставки №7 від 14.01.2013 (а.с. 8).

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Товарно-транспортними накладними №16 від 06.02.2014, №18 від 17.02.2014, №9 від 17.02.2014, №26 від 17.02.2014, №10 від 18.02.2014, №19 від 18.02.2014, №28 від 18.02.2014, №22 від 27.02.2014, №31 від 27.02.2014, №38 від 07.04.2014, №292 від 15.04.2014, №296 від 15.04.2014, №59 від 15.04.2014, №62 від 30.04.2014, №15 від 30.04.2014, №19 від 07.05.2014, №20 від 07.05.2014 (а.с. 9-25) підтверджується, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на загальну суму 21022,31грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 4.1. Договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються по факту поставки готівкою або в безготівковому порядку протягом 30 днів на р/рахунок постачальника (п. 4.3. договору).

Однак, всупереч умов договору, відповідач за поставлений товар не розрахувався, заборгувавши на дату звернення позивача до суду 21022,31грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 10.06.2015 (а.с.36) та відсутністю документально підтверджених проплат.

Також наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №4077 від 17.06.2015 (а.с. 35) підтверджено, що після порушення провадження у справі відповідач частково погасив заборгованість на суму 1000,00грн. За вказаного, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Таким чином, заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 20022,31грн., що вбачається з довідки позивача №86 від 22.06.2015 (а.с. 34) та не спростовано відповідачем.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування обґрунтованості позовних вимог суду не надав. При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та задовольняє позов на суму 20022,31 грн. боргу. В частині 1000,00 грн. провадження у справі припиняє на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись 32-34, 49, 75, п.1-1. ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комерційного виробничо-торговельного підприємства "Коростеньхарч" (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Грушевського, буд. 41А, ід. код 01549871)

на користь Підприємства облспоживспілки Коростенське виробничо - торгівельно-заготівельне підприємство (11504, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Жовтнева, буд. 10 А, ід. код 01783263)

- 20022,31грн. заборгованості;

- 1827,00грн. судового збору.

3. В частині стягнення 1000,00грн. боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.06.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- у справу;

2- відповідачу (рек. з пов.).