Рішення

від 17.06.2015 по справі 910/11946/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2015Справа №910/11946/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагволс», м.Київ, ЄДРПОУ 35791822

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м.Київ, ЄДРПОУ 09807856

про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Биргазов Д.О. - кер; Митнюк В.І. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дагволс», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м.Київ про розірвання договору №27062/170685-980 від 29.11.2012р. на розрахунково-касове обслуговування та зобов'язання перерахувати залишок коштів, що розміщені на рахунку №26007017068501 в сумі 467 730,09 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагволс» №26006300817495 в Акціонерному товаристві «Ощадбанк», в м.Києві, МФО 322669.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на істотне порушення Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» умов договору №27062/170685-980 від 29.11.2012р. в частині виконання платіжних доручень клієнта, що, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагволс», є достатньою підставою для розірвання вказаного правочину на підставі приписів ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України.

Відповідач у судове засідання 17.06.2015р. не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04054, м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема, буд.60.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 03.06.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Конверт з судовою кореспонденцією було вручено відповідачу 10.06.2015р., що підтверджується поштовим повідомленням №0103034420363.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на наявність в матеріалах справи доказів отримання вказаним учасником судового процесу ухвали від 10.06.2015р., суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

З приводу неявки відповідача в судове засідання 17.06.2015р. господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 03.06.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

До того ж, за висновками суду, з 18.05.2015р.. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у відповідача було більш ніж достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 17.06.2015р. та не скористався правами, що передбачені господарським процесуальним законодавсвтом, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені заявником документи, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дагволс» (клієнт) було укладено договір №27062/170685-980 на розрахунково-касове обслуговування, у відповідності до п.1.1 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок №26007017068501 в гривнях і рахунок №26006017068502 в доларах США та зобов'язується здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги згідно з тарифами банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків.

За умовами п.4.1 договору №27062/170685-980 від 29.11.2012р. за розрахунково-касове обслуговування рахунків клієнт сплачує банку винагороду у розмірах та строки, встановлені тарифами банку.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками контрагентів і діє протягом невизначеного строку (п.9.1 договору №27062/170685-980 від 29.11.2012р.).

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором банківського рахунку, який підпадає під правове регулювання норм статей 1066-1076 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №27062/170685-980 від 29.11.2012р. як належну підставу , у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

За умовами п.8.2 договору №27062/170685-980 від 29.11.2012р. договір може бути розірваний за заявою будь-якої зі сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору на розрахункове-касове обслуговування рахунку повинен бути доведений факт істотного порушення відповідачем умов укладеного правочину, невиконання або неналежне виконання відповідачем передбачених законом або договором обов'язків.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи позовні вимоги, заявник посилався на істотне порушення Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» умов договору №27062/170685-980 від 29.11.2012р. в частині виконання платіжних доручень клієнта, що, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагволс», є достатньою підставою для розірвання вказаного правочину на підставі приписів ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України.

У ст.1068 Цивільного кодексу зазначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (ст.1071 Цивільного кодексу України).

Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу (ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Частиною 1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п.1.9 Постанови №22 від 21.01.2004р. Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках. Аналогічні положення закріплено стосовно виконання платіжних вимог в іноземній валюті в п.3.5 Постанови №216 від 28.07.2008р. Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України».

Умовами п.2.1 договору №27062/170685-980 від 29.11.2012р. передбачено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку.

Списання банком грошових коштів з рахунків клієнта здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення, у випадках передбачених законодавством (п.2.2 договору №27062/170685-980 від 29.11.2012р.).

У п.п.3.3.2, 3.3.3, 3.3.4 спірного правочину встановлено, що банк зобов'язався вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунків та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції, здійснювати таке обслуговування у визначений внутрішніми правилами банку час, крім суботи, неділі і святкових днів, забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунки клієнта.

За твердженнями позивача, які підтверджуються представленими до матеріалів справи документами, клієнтом подавались на виконання банку наступні платіжні доручення: №174 від 10.02.2015р. на суму 125 000 грн., №167 від 09.02.2015р. на суму 299 грн., №168 від 09.02.2015р. на суму 399 грн., №169 від 09.02.2015р. на суму 499 грн., №170 від 09.02.2015р. на суму 499 грн., №171 від 09.02.2015р. на суму 599 грн., №172 від 09.02.2015р. на суму 399 грн., №173 від 09.02.2015р. на суму 699 грн., №164 від 09.02.2015р. на суму 99 грн., №165 від 09.02.2015р. на суму 99 грн., №166 від 09.02.2015р. на суму 199 грн.

Факт отримання вказаних розрахункових документів Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» відповідачем протягом розгляду спору заперечено не було.

Господарський судом встановлено, що станом на момент звернення до банку з переліченими вище платіжними дорученнями, на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагволс» було достатньо грошових коштів для їх перерахування визначеному клієнтом отримувачу. Вказані обставини підтверджуються представленою до матеріалів справи банківською випискою з рахунку позивача.

Проте, всупереч приписам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами правочину щодо строків виконання платіжних доручень клієнта банком у визначений термін перерахування грошових коштів виконано не було.

При цьому, жодних належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів мотивованого повернення без виконання платіжних доручень матеріали справи не містять.

Наразі, обставини щодо фактичного невиконання відповідачем банківських операції за переліченими вище платіжними дорученнями позивача підтверджується банківською випискою з рахунку №26007017068501 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагволс».

Таким чином, з огляду на всі фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що факт систематичного невиконання банком своїх обов'язків в частині здійснення розрахунково-касового обслуговування в передбачені законодавством строки є істотним порушенням Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» умов договору №27062/170685-980 від 29.11.2012р. у розумінні ст.651 Цивільного кодексу України, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю «Дагволс» було фактично позбавлено того, на що розраховувало під час укладання спірного правочину, а саме здійснення можливості безготівкових розрахунків з власними контрагентами. При цьому, судом також враховано, що невиконання відповідачем функцій стосовно розрахунково-касового обслуговування фактично призводить до порушення правил фінансової дисципліни та може призвести до неможливості здійснення позивачем прийнятих на себе зобов'язань за укладеними з іншими суб'єктами підприємницької діяльності правочинами та відповідно до наявності підстав для застосування щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагволс» заходів відповідальності.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 18.03.2015р., від 11.02.2015р., від 30.07.2014р. Вищого господарського суду України по справі №910/11224/14 та №910/15222/14, 927/537/13.

Наразі, при вирішенні розглядуваного позову судом враховано приписи ч.1 ст.1075 Цивільного кодексу України, за змістом яких договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Як свідчать матеріали справи, 30.04.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Дагволс» було направлено на адресу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» заяву про розірвання договору №27062/170685-980 від 29.11.2012р.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, банком означена заява клієнта була залишена без відповіді.

За таких обставин, керуючись приписами ст.651 Цивільного кодексу України, виходячи з того, що факт припущення відповідачем істотного порушення умов договору №27062/170685-980 від 29.11.2012р. повністю доведений відповідними засобами доказування, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагволс» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про розірвання договору №27062/170685-980 від 29.11.2012р. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що згідно із ст.180 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» перерахувати залишок коштів, що розміщені на рахунку №26007017068501, суд зазначає наступне.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ст.1068 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Як свідчать матеріали справи, 30.04.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Дагволс» було направлено на адресу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» вимогу про перерахування всіх залишкових грошових коштів в сумі 467 730,09 грн. з поточного рахунку №26007017068501 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагволс» №26006300817495 в Акціонерному товаристві «Ощадбанк» в м.Києві, МФО 322669.

З огляду на наведені вище вимоги чинного законодавства України, господарський суд дійшов висновку, що у Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» виник обов'язок з повернення залишку грошових коштів, що знаходяться на рахунку №26007017068501 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагволс» на підставі заяви останнього, строк виконання якого настав.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалами від 14.05.2015р. та від 03.06.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази повернення позивачу залишку грошових коштів з рахунку №26007017068501.

Проте, відповідачем вимогу суду виконано не було, відомостей щодо наявності підстав для невиконання вимог клієнта (наявність заборгованості за оплату послуг розрахунково-касового обслуговування тощо) не наведено, доказів перерахування грошових коштів з рахунку №26007017068501 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагволс» в сумі 467 730,09 грн. на рахунок позивача, визначений в заяві, не представлено.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагволс» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про зобов'язання перерахувати залишок коштів, що розміщені на рахунку №26007017068501 в сумі 467 730,09 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагволс», відкритий в іншій банківський установі, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Одночасно, враховуючи, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців вірним найменуванням Акціонерного товариства «Ощадбанк» є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», суд дійшов висновку щодо необхідності визначення саме вірних ідентифікуючих ознак вказаної фінансової установи в резолютивній частині рішення.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1218 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагволс», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м.Київ про розірвання договору №27062/170685-980 від 29.11.2012р. на розрахунково-касове обслуговування та зобов'язання перерахувати залишок коштів, що розміщені на рахунку №26007017068501 в сумі 467 730,09 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагволс» №26006300817495 в Акціонерному товаристві «Ощадбанк», в м.Києві, МФО 322669.

Розірвати договір №27062/170685-980 від 29.11.2012р. на розрахунково-касове обслуговування, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дагволс» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит».

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (04050, м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема, буд.60, ЄДРПОУ 09807856) перерахувати грошові кошти в сумі 467 730,09 грн. з рахунку №26007017068501 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагволс» (03039, м.Київ, Голосіївський район, вул.Байкова, буд.7, ЄДРПОУ 35791822) на рахунок №26006300817495 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагволс» (03039, м.Київ, Голосіївський район, вул.Байкова, буд.7, ЄДРПОУ 35791822) в Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», м.Київ, МФО 322669.

Стягнути Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (04050, м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема, буд.60, ЄДРПОУ 09807856) з на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагволс» (03039, м.Київ, Голосіївський район, вул.Байкова, буд.7, ЄДРПОУ 35791822) судовий збір в сумі 10572,60 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 22.06.2015р.

Суддя М.О.Любченко