Рішення

від 04.06.2015 по справі 910/8013/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2015Справа №910/8013/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІАНА-ПЛЮС" про стягнення 169 492,70 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Нікеркін М.В. (дов. № 560-О від 05.12.2014 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04 червня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІАНА-ПЛЮС" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 169 492,70 грн., в тому числі 102 080,94 грн. заборгованість за кредитом, 49 628,51 грн. заборгованість по процентам, 17 783,25 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 року порушено провадження у справі № 910/8013/15-г та призначено справу до розгляду на 12.05.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 12.05.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 02.04.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 12.05.2015 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору та документи на виконання вимог ухвали суду.

Розглянувши подане позивачем 12.05.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.05.2015 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи на 04.06.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 04.06.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.05.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 1 на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "АРІАНА-ПЛЮС" 20.05.2011 року було подано заяву про відкриття поточного рахунку (надалі - заява).

Згідно заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://а-bank.сom.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 07.10.2013 року (надалі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26000010007031 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до п.п. 3.1.1.108, 3.1.1.109 умов послугу "Гарантований платіж" ПАТ "Акцент-Банк" надає для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і ПАТ "Акцент-Банк". Послуга надається у вигляді виконання ПАТ "Акцент-Банк" заявок на договірне списання коштів (гарантований платіж, заявка), згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ "Акцент-Банк" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ "Акцент-Банк" як за рахунок власних коштів платника, та і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

Відповідно до п. 3.1.1.111.2 умов, якщо надання послуги здійснюється за рахунок кредитних коштів, банк надає платнику кредит в розмірі, передбаченому в заявці (в межах встановленого ліміту) шляхом зарахування їх на рахунок покриття отримувача грошових коштів.

Згідно п. 3.2.2.1 умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди.

Відповідно до п. 3.2.2.2 умов клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менше 5 грн.) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ "Акцент-Банк" відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно на 31 день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Відповідно до п. 3.2.2.7.8 умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі.

Свої зобов'язання позивач виконав належним чином, своєчасним проведенням гарантованих платежів ініційованих клієнтом, що підтверджується виписками по рахунках відкритих для обслуговування рахунку відповідача.

19.01.2015 року на адресу відповідача направлено повідомлення про наявність заборгованості з вимогою про усунення допущеного порушення зобов'язання, яка станом на час розгляду справи відповідачем не виконана.

Таким чином, банком було здійснено кредитування позичальника на умовах та в порядку, встановлених Умовами.

Проте, позичальник належним чином не виконав умови договору внаслідок чого за ним, станом на день розгляду справи, загальна сума заборгованості становить 169 492,70 грн., яка складається з:

-102 080,94 грн. - заборгованість за кредитом;

-49 628,51 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-17 783,25 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Станом на момент розгляду справи у матеріалах справи відсутні докази погашення вищевказаної суми заборгованості за договором.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України про Договір позики, якщо інше не встановлено законодавством і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини 1, 2 статті 1067 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем доказів сплати коштів на користь позивача суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу, відповідачем суду також не надано, а тому, суд приходить до висновку, що факт наявності заборгованості за Договором від 07.10.2013 року в розмірі 102 080,94 грн. заборгованість за кредитом, 49 628,51 грн. заборгованість по процентам належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за Договором позивач також нарахував відповідачу пеню у розмірі 17 783,25 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно частини 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 3.2.2.10.1 умов у випадку порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1 - 3.2.2.9.3 договору, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.22, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 договору, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4 - 3.2.2.9.6 договору, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 3.2.2.10.4 умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п.3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконано клієнтом.

Відтак, суд перевіривши розрахунок пені, поданий позивачем, визнав його обґрунтованим, а суму пені такою, що підлягає стягненню у розмірі 17 783,25 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІАНА-ПЛЮС" (03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 1, ідентифікаційний код 38214427) на користь Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код 14360080) 102 080 (сто дві тисячі вісімдесят) грн. 94 коп. заборгованість за кредитом, 49 628 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 51 коп. заборгованість по процентам, 17 783 (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 25 коп. пені, 3 389 (три тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн. 85 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.06.2015

Суддя С.В. Стасюк