Рішення
від 27.04.2011 по справі 5023/2626/11
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2011 р. Справа № 5023/2626/11

вх. № 2626/11

Суддя господарського суду Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - відповідача: ОСОБА_1, дов. б/н від 12.04.2011 року.

та за зустрічним позовом з"явилися:

позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 12.04.2011 року, відповідача: не з"явився.

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Харків

до ПП "Харківбудмонтаж", м. Харків

про стягнення коштів

та за зустрічним позовом:

ПП "Харківбудмонтаж", м. Харків

до ФОП ОСОБА_2, м. Харків

про визнання дійсним договор про виконання робіт.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної йому відповідачем - Приватним підприємством «Харківбудмонтаж».

19 квітня 2011 року позивач надав до канцелярії суду уточнення до позовної заяви, в якому просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору про виконання робіт (надання послуг) №10/08-2 від 01.08.2010 р., укладеного між позивачем та відповідачем, мотивуючи свої вимоги тим, що вказаний договір є нікчемним у зв'язку з порушенням публічного порядку.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши заяву позивача, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та підлягає прийняттю.

За таких обставин, суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

ПП «Харківбудмонтаж» заявлена зустрічна позовна вимога, яка прийнята судом до сумісного розгляду з первісним позовом, про визнання договору про виконання робіт (надання послуг) №10/08-2 від 01.08.2010 р., укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Харківбудмонтаж», дійсним.

Позивач у судове засідання свого повноважного представника не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні підтримує зустрічні позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Проти первісного позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить в його задоволенні відмовити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.08.2010 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) був укладений договір виконання робіт (надання послуг) №10/08-2, якій додатковою угодою №1 від 04.08.2010 р. до цього договору був доповнений.

Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов'язався виконати роботи (надати послуги), а позивач прийняти то оплатити їх у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.1.2 договору вид та найменування робіт (послуг), що є предметом цього договору визначаються сторонами окремо при кожному замовлені. Пунктом 1.3. передбачено, що роботи (послуги) надаються виконавцем на підставі заявки замовника (в усній або письмовій формі). Документом, який підтверджує виконання кожного етапу послуг (виконання робіт) є акт приймання-здавання наданих послуг (виконання робіт), підписаний представниками сторін.

Відповідно до п.2.2 договору виконавець зобов'язаний своєчасно, не пізніше 2-х робочих днів після отримання заявки від замовника розглянути її, визначити строк виконання та вартості послуги (виконання робіт) або відмовитись від надання послуги (виконання роботи).

Згідно п.3.1 договору вартість всіх послуг (робіт), які надаються відповідно до п.п.1.1. договору, встановлюється в гривнях, за згодою сторін станом на момент підписання акта виконаних робіт (надання послуг).

На виконання умов вказаного договору відповідач надав послуги (виконав роботі), узгоджені з позивачем.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи підписаними уповноваженими особами та скріпленими печатками позивача і відповідача актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №010802 від 01.08.2010 р. на суму 65 490,90 грн., №020849 від 02.08.2010 р. на суму 105 346,20 грн., №060801 від 06.08.2010 р. на суму 201 506,41 грн., №110814 від 11.08.2010 р. на суму 85 133,32 грн., №120824 від 12.08.2010 р. на суму 304 890,76 грн., №170809 від 17.08.2010 р. на суму 35 322,50 грн., №210808 від 21.08.2010 р. на суму 242 225,35 грн., №260819 від 26.08.2010 р. на суму 64 422,66 грн., №290802 від 29.08.2010 р. на суму 234 050,80 грн., №300841 від 30.08.2010 р. на суму 28 556,50 грн., №3108104 від 31.08.2010 р. на суму 183 308,95 грн., №300840 від 30.08.2010 р. на суму 230 163,26 грн.

Таким чином, відповідачем були надані, а позивачем прийняті роботи (послуги) на загальну суму 1 780 417,61 грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться видані позивачем податкові накладні на вказані в актах здачі-прийняття наданих послуг суми, а саме: №010802 від 01.08.2010 р., №020849 від 02.08.2010 р., №060812 від 06.08.2010 р., №110814 від 11.08.2010 р., №120824 від 12.08.2010 р., №170809 від 17.08.2010 р., №210808 від 21.08.2010 р., №260819 від 26.08.2010 р., №290802 від 29.08.2010 р., №300841 від 30.08.2010 р., №3108104 від 31.08.2010 р., №300840 від 30.08.2010 р.

Позивач за первісним позовом вважає, що спірним договором не зазначено конкретного переліку послуг, які зобов'язаний надати виконавець, а також місто та дату надання таких послуг, що на його думку є підтвердженням того, що вказаний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним вважає вказаний договір нікчемним, в зв'язку з чим вимагає застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ч.5 ст.216 ЦК України та просить стягнути з відповідача за первісним позовом 12000,00 грн. в якості відшкодування шкоди.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне:

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського Кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити кошти, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 статті 180 ГК України також передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Матеріали справи та пояснення представників сторін у судовому засіданні свідчать, що позивач і відповідач як юридичні особи мають цивільну право- та дієздатність; договір був підписаний сторонами в силу вільного волевиявлення учасників договору відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору, договір сторонами виконувався згідно з його умовами.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: невідповідності змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутності право- дієздатності сторін правочину; відсутності свободи волевиявлення учасників правочину та невідповідністі волевиявлення їх внутрішній волі; не спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; дійсність договору позивачем за первісним позовом, всупереч вимог ст.4-3, 33, 44 ГПК України, не спростована.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Стаття 215 ЦК України розрізняє поняття нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку, тобто в такому разі існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у ч. 1 ст. 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; тощо.

Позивачем за первісним позовом, всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33, 34 ГПК України, не доведено обставин, з якими закон пов'язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку - спрямованості правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, та, відповідно, вини відповідача за первісним позовом.

Таким чином, судом приходить до висновку, що договір виконання робіт (надання послуг) №10/08-2 від 01.08.2010 р., укладений між ПП «Харківбудмонтаж» та ФОП ОСОБА_3, не віднесений законом до нікчемних.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідома суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішення суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виконання. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до статті 208 ГК України.

Суд зазначає, що сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, він підписаний двома сторонами, в договорі зазначені всі необхідні умови, що характерні до договору про надання послуг, а саме: предмет, зобов'язання сторін, порядок розрахунків, умови та строк надання послуг, відповідальність сторін, вирішення спрів, строк дії договору. Крім того, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договору.

Надані відповідачем за первісним позовом в обґрунтування зустрічного позову письмові докази свідчать про те, що спільні дії позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом при укладенні та виконанні договору виконання робіт (надання послуг) №10/08-2 від 01.08.2010 р. були направленні на набуття тих прав та обов'язків, які випливають саме з договору виконання робіт (надання послуг) №10/08-2 від 01.08.2010 р. і таким чином правочин у вигляді договору виконання робіт (надання послуг) №10/08-2 від 01.08.2010 р. спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на наведене, первісні позовні вимоги є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

Щодо можливості захисту оспорюваних прав відповідача за первісним позовом шляхом визнання договору дійсним, суд зазначає наступне.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту повинен відповідати правовідносинам, що склалися між сторонами та призводити до відновлення порушеного (оспорюваного) права, оскільки саме відновлення такого права є метою захисту та одночасно і його призначенням.

Договором виконання робіт (надання послуг) №10/08-2 від 01.08.2010 р., укладений між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Харківбудмонтаж», сторони передбачили можливість захисту прав та охоронюваних законом інтересі у такий спосіб як визнання укладених договорів дійсними.

З огляду на наведене вище, суд вважає за можливе захистити цивільне право та інтерес відповідача за первісним позовом шляхом визнання договору виконання робіт (надання послуг) №10/08-2 від 01.08.2010 р. дійсним.

Враховуючи викладене, суд вважає договір виконання робіт (надання послуг) №10/08-2 від 01.08.2010 р. таким, що відповідає вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги вважає законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові - на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір про виконання робіт (надання послуг) №10/08-2 від 01.08.2010 р., укладений між Приватним підприємством «Харківбудмонтаж»(АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32868546) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 (61124, АДРЕСА_2, ІН НОМЕР_1).

Суддя Жельне С.Ч.

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення27.04.2011
Оприлюднено01.07.2015
Номер документу45539725
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5023/2626/11

Рішення від 27.04.2011

Господарське

Господарський суд Харківської області

Жельне С.Ч.

Ухвала від 13.04.2011

Господарське

Господарський суд Харківської області

Жельне С.Ч.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні